Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
07 жовтня 2015 року справа №233/3584/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.,
суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,
секретар судового засідання Святодух О.Б.,
за участі представника позивача Сніменка О.І.,
представника відповідача Нагорного Р.В.,
представника третьої особи Левковського К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новополтавської сільської ради Костянтинівського району Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2015року у справі № 233/3584/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Грушеве» до Новополтавської сільської ради Костянтинівського районуДонецької області, третя особа на стороні відповідача - Костянтинівська державна районна адміністрація Донецької областіпро визнання протиправними та скасування рішень,-
В червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сільськогосподарське підприємство «Грушеве» звернулось до суду з адміністративним позовом до Новополтавської сільської ради Костянтинівського районуДонецької області (далі - Рада), в якому зазначено, що 19 січня 2015 року відповідачем по справі було прийнято рішення № VІ/70-315 «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік», відповідно до п.3 якого встановлені ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Згідно п.4 вказаного рішення воно набуває чинності з 01 січня 2015 року. Пунктом 1 рішення Ради від 5 березня 2015 року № VІ/71-324 внесені зміни до п.3 вищевказаного рішення, зокрема, збільшена ставка плати за землю для ріллі, сінокосів і пасовищ з 0,1% до 0,25% від їх нормативної грошової оцінки. Пунктом 1 рішення Ради від 16 квітня 2015 року № VІ/72-334 внесені зміни до п.3 рішення № VІ/70-315, а саме: оскаржуване рішення доповнено п.3.1, який встановлює ставку плати за землю на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Приймаючи вищезазначені рішення, відповідач порушив вимоги п.п. 12.3.4 п.12.3 ст.12, .п.4.1.9 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу (далі - ПК) України та ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу (далі - БК) України в частині процедури прийняття та офіційного оприлюднення рішення про встановлення або зміну місцевих податків і зборів на 2015 рік. Крім того, рішення № VІ/70-315 «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік» було прийнято 19 січня 2015 року, а набирає законної сили воно з 01 січня 2015 року, тобто, зворотнім часом в порушення ст.58 Конституції України. Зазначені рішення порушують права позивача шляхом збільшення податкового навантаження, як на власника земельних ділянок кадастровий № 422484200:08:000:0012, № 1422484200:19:000:0004, кадастровий № 1422484200:08:000:0031.
Позивач просив визнати протиправними та скасувати:
п.1 та п.5 рішення Ради від 19 січня 2015 року № VІ/70-315 «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік»;
п. 1 рішення Ради від 05 березня 2015 року № VІ/71-324 «Про внесення змін до рішення сесії сільської ради № VІ/70-315 «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік»;
п.1 рішення Ради від 16 квітня 2015 року № VІ/72-334 «Про внесення змін і доповнень до рішення сільської ради від 19 січня 2015 року № VІ/70-315 «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік».
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2015року позовні вимоги ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Грушеве» задоволенічастково, а саме: визнано протиправним та скасовано п. 1 рішення Ради від 05 березня 2015 року № VІ/71-324 «Про внесення змін і доповнень до рішення сільської ради від 19 січня 2015 року № VІ/70-315 «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік». В задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовлено.
Відповідач,не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу та вважає, що постанова Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2015року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову місцевого суду та ухвалити нову, якою відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, щопідвищення розміру ставки земельного податку з 0,1% до 2,5% від нормативно грошової оцінки земель не могло суттєво вплинути на фінансовий стан позивача. Підвищення розміру ставки земельного податку на один Державний акт на право приватної власності на земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів, становить лише 280грн. на рік. Дані обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішенні.
Між іншим, суд першої інстанції помилково визначив порушення Радою положень п.3 статті 27 БКУкраїни, якою визначено порядок подання і розгляд законопроектів, що впливають на показники бюджету, та введення в дію таких законів, а саме - Закон України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:
- не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;
- після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Рада не приймає Закони України, які мають впливати на показники бюджету країни. Апелянт вважає, що при прийнятті даного рішення сільською радою жодним чином не порушені вимоги п. 3 ст. 27 БКУкраїни.
Також сільською радою не порушені вимоги пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПКУкраїнив частинні прийняття даного рішення. Так пп. 4.1.4 ПК України визначено поняття презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (можливе) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У даному випадку. Як зазначає апелянт, є наявність колізії законодавчих актів і сільська рада при прийнятті даного рішення виходила з позиції отримання та поповнення місцевого бюджету територіальної громади, який використовується в першу чергу на задоволення потреб місцевої громади у т.ч. на соціально-економічний розвиток регіону.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, що підтримав і представник третьої особи, та проти чого заперечував представник позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами встановлено, що 19 січня 2015 року Рада прийняла рішення № VI/70-315 «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік», зокрема, пунктами 1 та 5 якого передбачено встановлення ставки податку на 2015 рік на земельні ділянки у населеному пункті в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації. Рішення набирає чинності з 01 січня 2015 року (а.с.4).
05 березня 2015 року Рада прийняла рішення № VI/71-324, яким внесені зміни до рішення сесії сільської ради № VI/70-315 від 19 січня 2015 року «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік» - пункт 3 викладений в наступні редакції: встановити ставки податку за один гектар на земельні ділянки сільськогосподарського призначення: для ріллі, сінокосів і пасовищ 0,25% від їх нормативної грошової оцінки; для багаторічних насаджень 0,03% від їх нормативної грошової оцінки, а саме рілля 75,62 грн./га, пасовища 11,9 грн./га, багаторічні насадження 6,38грн./га (а.с.5).
16 квітня 2015 року Радою прийнято рішення № VI/72-334 відповідно до якого пункт 3 рішення сесії сільської ради від 19 січня 2015 року № VI/70-315 доповнено підпунктом 3.1, яким передбачено, що ставку податку за 1га на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, нормативну грошову оцінку земель яких не проведено за межами населеного пункту встановити у розмірі 0,3% від середньої вартості ріллі по області (а.с.6).
Позивачу на праві власності належать земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: № 1422484200:08:000:0012 площею 5,08га, № 1422484200:19:000:0004 площею 5,48га, кадастровий № 1422484200:08:000:0031 площею 5,04га, що підтверджується наявними в матеріалах справи державними актами про право власності на земельну ділянку (а.с.7-9).
Як вбачається із пояснень представників ТОВ Сільськогосподарського підприємства «Грушеве», нормативна грошова оцінка вищезазначених належних останньому земельних ділянок проведена; вказані земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів Ради, що підтверджується довідкою від 31 липня 2015 року № 1166/01-29 (а.с.31).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 25 Закону України 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВРвиключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України.
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні і міські ради у межах повноважень та з урахуванням граничних розмірів ставок встановлюють своїми рішеннями місцеві податки і збори, які є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
ПК України визначені принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство, зокрема, пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПКУкраїни визначено принцип стабільності, яким передбачено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Підпунктом 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Таким чином, п. 1 рішення Ради від 05 березня 2015 року № VI/71-324 «Про внесення змін до рішення сесії сільської ради № VI/70-315 від 19 січня 2015 року «Про затвердження ставок земельного податку на 2015 рік», яким встановлені нові ставки земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, платником якого є ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Грушеве», підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті була порушена процедура, передбачена діючим законодавством та принцип стабільності податкового законодавства, оскільки ставка земельного податку фактично змінюється пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Колегією суддів не беруться до уваги посилання апелянта на Законом України від 24.12.2014 № 71-УШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким були внесені зміни в ПКУкраїни, а саме:
підпункт 12.3.5 Кодексу викладено у новій редакції: «У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктамигосподарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальна ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосуванню плати за землю".
Редакцією цього підпункту визначено, що плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосуванню плати за землю і не передбачено право зміни ставки податку протягом року, без врахування інших положень ПК України.
В пункті 4 розділу 2 «Прикінцеві положення» даного Закону зазначено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) таакцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Таким чином, рекомендації цього пункту не стосуються плати за землю по об'єктах, визначених в спірному рішенні Ради.
В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.Постанова місцевого суду оскаржена лишевідповідачем. Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині, в якій задоволена частка позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова місцевого суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції, відмови в задоволенні апеляційної скарги.
В повному обсязі ухвалу виготовлено 07 жовтня 2015 року.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Новополтавської сільської ради Костянтинівського району - залишити без задоволення.
Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2015 року у справі № 233/3584/15-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Грушеве» до Новополтавської сільської ради Костянтинівського району, третя особа на стороні відповідача - Костянтинівська державна районна адміністрація Донецької областіпро визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
О.О.Чебанов