Головуючий у 1 інстанції - Басова Н.М.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
06 жовтня 2015 року справа №812/728/15
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лисичанського міського центру зайнятості на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі № 812/728/15 (головуючий І інстанції Басова Н.М.) за позовом Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконною отриманої допомоги у сумі 5927,60 грн,-
Лисичанський міський центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги у сумі 5927,60 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 перебував на обліку у Лисичанському міському центрі зайнятості як безробітний з 05.12.2014 року по 30.03.2015 року. 05.12.2014 року на підставі заяви відповідача йому було надано статус безробітного та з 12.12.2014 року призначена допомога по безробіттю. В ході розслідування страхових випадків згідно обміну даними з ПФУ виявлений факт наявності діючої угоди цивільно-правового характеру між ОСОБА_2 та КП "Донецький центр підготовки персоналу", в період перебування на обліку в центрі зайнятості. В ході подальшого розслідування було направлено запит до КП "Донецький центр підготовки персоналу" за №8/05-451 від 04.03.2015 року, відповідь Лисичанським МЦЗ не отримана. 21.04.2015 року позивач направив до Артемівського МЦЗ лист з проханням здійснити перевірку періоду перебування у трудових відносинах безробітного ОСОБА_2 з КП "Донецький центр підготовки персоналу". За результатами проведення розслідування страхового випадку Артемівським центром зайнятості було складено акт №124 від 04.06.2015 року. Згідно відповіді між КП "Донецький центр підготовки персоналу" та ОСОБА_2 було укладено договір цивільно-правового характеру від 09.01.2014 року (термін договору з 09.01.2014 року по 31.12.2014 року), нараховано дохід у квітні 2014 року. У зв'язку з чим, в період перебування на обліку в Лисичанському МЦЗ, ОСОБА_2 відносився до зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги по безробіттю. Оскільки відповідач не повідомив про факт працевлаштування в період з 05.12.2014 року по 30.03.2015 до КП "Донецький центр підготовки персоналу", позивачем 22.06.2015 року прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю (наказ №97 від 22.06.2015 року). Розмір отриманої допомоги за вказаний період складає 5927,60грн. 22.06.2015 року відповідачу був направлений лист про добровільне повернення коштів, лист ним отримано 27.06.2015 року, станом на 20.07.2015 року вказана сума добровільно не сплачена. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 5927,60 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої дійшов висновку про те, що позовні вимоги Лисичанського міського центру зайнятості є необґрунтованими.
Не погодившись з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим що відповідач мав можливість але не припинив дію цивільно-правового договору з КП "Донецький центр підготовки персоналу", а також те, що особа стає безробітною виключно тоді, коли вона не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування саме через відсутність роботи, а не через, те що особа цю роботу не виконує.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
05.12.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Лисичанського міського центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного (а.с.6,7).
На підставі вказаної заяви наказом Лисичанського МЦЗ від 11.12.2014 року №НТ141211 відповідачу надано статус безробітного, а наказом від 12.12.2014 року №НТ141212 йому з 12.12.2014 року, призначена та розпочата виплата допомоги по безробіттю (а.с.5).
Наказом Лисичанського МЦЗ від 30.03.2015 №НТ150330 ОСОБА_2 припинена виплата допомоги по безробіттю у зв'язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ відповідно до пп.10 п.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а також припинена реєстрація безробітного у зв'язку з поданням ним заяви про припинення реєстрації відповідно до абзацу 17 пп.1 п.37 Порядку (а.с.5, 5-зворот).
З грудня 2014 року по березень 2015 року відповідачу була виплачена допомога по безробіттю у розмірі 5927,60грн. (а.с.13).
Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" відносно ОСОБА_2 Артемівським міським центром зайнятості, згідно доручення від Лисичанського міського центру зайнятості, було встановлено, що між відповідачем та КП "Донецький центр підготовки персоналу" 09.01.2014 року було укладено договір цивільно-правового характеру, строк дії договору з 09.01.2014 року по 31.12.2014 року. Грошова винагорода згідно акту виконаних робіт нарахована у квітні 2014 року (а.с.8-12).
Вказані обставини дійсно свідчать про те, що під час набуття статусу безробітного між ОСОБА_2 та КП "Донецький центр підготовки персоналу" продовжував діяти договір цивільно-правового характеру від 09.01.2014 року. Однак, суд приходить до висновку про те, що, попри існування вказаного договору, відповідача неможливо віднести до категорії зайнятого населення з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2015 року № 5067-VI (далі - Закон), безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з ч.1 ст.4 вказаного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно вказаних норм Закону обов'язковою умовою для віднесення особи до категорії зайнятого населення окрім роботи потрібно отримувати ще й доходи від такої роботи.
З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2014 року ОСОБА_2 уклав цивільно-правовий договір на надання послуг з КП "Донецький центр підготовки персоналу". Термін дії даного договору з 09.01.2014 року по 31.12.2014 року (а.с.11).
Заробітна плата згідно акту виконаних робіт нарахована за квітень 2014 року. Заробітна плата з травня 2014 року по 31 грудня 2014 року не нараховувалась, оскільки послуг з навчання фактично не проводилось. Вказані обставини підтверджуються відповіддю КП "Донецький центр підготовки персоналу" №121 від 02.06.2015 року (а.с.10).
Починаючи з 14.04.2014 року до теперішнього часу на території м. Донецька та Донецької області проводиться антитерористична операція. Вказані обставини є загальновідомими, а тому згідно ч.2 ст.72 КАС України не потребують доказуванню.
ОСОБА_2 на час укладення вказаного цивільно-правового договору та початку антитерористичної операції проживав у м. Донецьку.
Однак, починаючи з 14 липня 2014 року, відповідач переїхав до м. Лисичанська, що підтверджується довідкою від 03/11/2014 №924000072 та з 03.11.2014 взятий на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.23).
За основним місцем роботи в КП "Служба єдиного замовника" Ворошиловського району м. Донецька відповідач звільнений 01.10.2014 року, що було підтверджено копією трудової книжки ОСОБА_2, оригінал якої був оглянутий судовому засіданні суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 правомірно отримував допомогу по безробіттю в Лисичанському МЦЗ, оскільки, починаючи з 01.10.2014 року, відповідач не відноситься до категорії зайнятого населення. Існування договору цивільно-правового характеру на час набуття ОСОБА_2 статуту безробітного в Лисичанському МЦЗ не впливає на цей статус, оскільки, починаючи з травня 2014 року по 31.12.2014 року, відповідач не надавав послуг по вказаному договору та не отримував дохід. У зв'язку з чим, його неможливо віднести до категорії зайнятого населення відповідно до ст.4 вказаного Закону.
Позиція апелянта, що існування вказаного договору позбавляє права відповідача на отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю є безпідставною, оскільки поняття зайнятого населення в силу приписів ч.1 ст.4 Закону безпосередньо пов'язано з фактом отримання доходу. В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2, починаючи з травня 2014 року по 31.12.2014 року від КП "Донецький центр підготовки персоналу", доходу не отримував, а тому до нього не можуть бути застосовані наслідки передбачені пп.1 п.5.5. Положення "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року (що діяв на час виникнення правовідносин).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Лисичанського міського центру зайнятості на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі № 812/728/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя Д.В. Ляшенко
Судді Л.В. Ястребова
І.Д. Компанієць