Справа № 462/2619/15-ц
06 жовтня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Боровкова Д.О.
при секретарі Щур Н.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Львова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частини квартири,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, який змінював та уточнював /а.с.68,76-82/, в якому просить визнати факт спільного проживання однією сім'єю його та ОСОБА_3 як чоловіка та дружини з 09.10.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на 1/2 частини зазначеної квартири. Свої вимоги мотивує тим, що він проживав однією сім'єю п'ять років з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, його статки були засобом для існування їх сім'ї. Він проводив ремонтні роботи в квартирі. Повністю забезпечував харчування і лікування дружини, а також утримував спільне житло. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеному, додатково позивач пояснив, що до 09.10.2012 року ОСОБА_3 проживала однією сім'єю з іншим чоловіком на ім'я ОСОБА_18, останній помер у їх квартирі АДРЕСА_1, а він допоміг організувати його похорон, після цього він почав проживати однією сім'єю з ОСОБА_3, яка його представляла всім як помічника по господарству або як знайомого, він проводив ремонт у спірній квартирі, в якій і на даний час проживає, просять позов задовольнити.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, подавши до суду письмові заперечення /а.с.35-37/, додатково пояснивши, що позивач проживав певний час з ОСОБА_3 у спірній квартирі як квартирант, оскільки ОСОБА_3 попросила про це релігійна громада, до якої остання та позивач належали, крім позивача в цій квартирі проживали і інші особи, одного з квартирантів позивач перед смертю ОСОБА_3 вигнав з квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніколи у фактичних шлюбних відносинах не перебували, оскільки окрім спільного проживання, позивач і ОСОБА_3 не були пов'язані спільним побутом, між ними не існувало взаємних прав і обов'язків, просять у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні зі сторони відповідача були допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він проживає у квартирі ¹ АДРЕСА_1 та був сусідом ОСОБА_3, до жовтня 2007 року в квартирі ОСОБА_3 проживав чоловік на ім'я ОСОБА_18, який там і помер, як раз ОСОБА_18 і був фактичним чоловіком ОСОБА_3, робив ремонт у квартирі. Позивача він побачив перший раз в 2009 році, ОСОБА_3 сказала йому, що її попросила релігійна організація про те, щоб позивач пожив в неї, а в 2012 році вона сказала йому, що прийняла рішення про те, що позивач перезимує в неї, а потім нехай іде з квартири, проте ОСОБА_3 померла. Квартиру покійної дуже хотіла привласнити перед її смертю якась релігійна організація.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_3 була її рідною сестрою, як і відповідач ОСОБА_7, покійна була дуже доброю людиною, в неї постійно жили безпритульні. ОСОБА_1 вона перший раз побачила в 2010 році, він був черговим квартирантом у квартирі сестри, позивач ніколи нічого не робив в квартирі, навіть коли прорвало трубу водопостачання до квартири він сказав сестрі, що нічого він робити не буде, оскільки він не є її чоловіком, за що сестра вигнала його з квартири, але через місяць він повернувся. Сестра була дуже хвора, проте в лікарню возила вона її, лікуванням її займалася вона.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є донькою відповідача та племінницею покійної ОСОБА_3, яку вона та її чоловік ОСОБА_8 поховали, ОСОБА_1 почав проживати у квартирі тітки на прохання релігійної організації членами якої позивач та її тітка були, позивач платив тітці 400 грн. щомісяця як квартирант.
У судовому засіданні зі сторони позивача були допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що знає ОСОБА_1 з 2006 року, познайомився з ним біля пам'ятника Т.Шевченку в м. Львові, часто бував в гостях у позивача та ОСОБА_3, остання казала, що якщо б не позивач, то вона б пропала. ОСОБА_1 робив ремонт у квартирі, купляв сантехніку.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає позивача та ОСОБА_3, вони всі належали до однієї релігійної організації, вона приходила до них постійно, приносила молоко, з родини ОСОБА_3 ніхто не допомагав, покійна завжди казала, що дуже задоволена, що в неї є ОСОБА_1, якого покійна вважала своїм чоловіком.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що знає ОСОБА_1 вже 10 років, в 2008 році вона робила побілку кімнати в квартирі ОСОБА_3 на прохання позивачу, а також в 2009 році вона білила кухню, другу кімнату та коридор. Перший раз з нею розрахувалася ОСОБА_3, а потім вже розраховуюся позивач.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він познайомився з ОСОБА_1 у 2006 році, коли йому було 25 років, оскільки вони разом є членами однієї релігійної організації, він часто бував в гостях у позивача і ОСОБА_3, яку ОСОБА_1 називав своєю дружиною. Позивач опікувався своєю дружиною, давав їй ліки, також ОСОБА_1 проводив ремонт у спірній квартирі.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він є побратимом ОСОБА_1, оскільки вони разом входять до політичної партії «Свобода», він два рози був в гостях у ОСОБА_3 та ОСОБА_1, останній робив у квартирі АДРЕСА_1 ремонт.
Заслухавши позивача та його представника, представників відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільних справ №№ 466/5361/13-ц, 462/2692/13-ц, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України пощтрюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, набутого під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сімї (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року справа № 148цс-12).
Судом встановлено, що відповідно до реєстраційного посвідчення від 25.11.1993 року, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 /а.с.17/, яка з 20.04.1985 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.198,200/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла /а.с.12/, залишивши після своє смерті заповіт від 27.04.2012 року, посвідчений Державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О., зареєстрований в реєстрі № 1-618, яким все своє майно заповіла своїй сестрі відповідачу ОСОБА_2 /а.с.50/.
Відповідно до довідки ОКЖБК № 112 від 25.05.2011 року позивач ОСОБА_1 проживав в квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації /а.с.167/. як убачається з листа Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 06.01.2010 року № 325/Б-9 позивач з 01.06.2009 року перебуває на обліку в зазначеному управлінні як одержувач пенсії за віком (пенсійна справа надійшла з Донецької області). Інших належних та допустимих письмових доказів щодо свого проживання у спірній квартирі в інші роки, зокрема протягом 2006-2008 років позивач суду не надав.
Разом з тим, позивачем не подано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що він разом з ОСОБА_3 був зв'язаний спільним побутом, а також що між ним та ОСОБА_3 існували взаємні зобов'язання.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його доходів протягом 2007-2012 років, а також не надано доказів на придбання ним протягом зазначених років будівельних матеріалів, які використовувалися при поточному ремонті спірної квартири, зокрема, який проводився у цій квартирі в 2009-2010 роках згідно з пояснень свідка ОСОБА_11 Позивачем було надано суду копії двох чеків від 10.10.2011 року та від 14.08.2010 року на придбання змішувачем та іншого сантехнічного обладнання /а.с.97,98/, проте на вимогу суду надати для огляду оригінали цих чеків, позивач так ї не надав такі, а відтак суд не бере до уваги вказані копії чеків.
Допитані зі сторони позивача свідки чітко лише вказали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали в одній квартирі. Проте, жоден свідок не підтвердив той факт, що позивач та ОСОБА_3 були пов'язані спільним побутом, несли спільні зобов'язання. Крім того, суд критично ставиться до пояснень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які як убачається з їх пояснень є членами однієї з позивачем релігійної організації, оскільки обидва свідка пояснили, що позивач проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю з 2006 року, хоча з пояснень самого позивача вбачається, що до 09.10.2007 року ОСОБА_3 проживала однією сім'єю з іншим чоловіком на ім'я ОСОБА_18, який і помер у спірній квартирі. В той же час, суд критично оцінюю пояснення позивача, який ще до дачі пояснень свідків, відповідаючи запитання головуючого судді чітко пояснив, що не він, не ОСОБА_3 до ніяких релігійних організацій (громад) не належали, що спростовується поясненнями вищевказаних свідків.
Крім того, з пояснення позивача вбачається, що ОСОБА_3 представляла його іншим людям як помічника по господарству або як знайомого, а відтак пояснення свідків в частині того, що ОСОБА_3 називала позивача своїм чоловіком протирічать поясненням самого ж позивача та не відповідають дійсності.
З оригіналів квитанцій по оплаті за житлово-комунальні послуги, які були надані позивачем на вимогу суду (копії яких містяться в матеріалах цивільної справи № 466/5361/13-ц /а.с.18-31 вказаної справи/) чітко вбачаються, що вони заповнювалися та підписувалися ОСОБА_3, а згодом позивач іншою ручкою дописав своє прізвище. Таким чином, у суду відсутня достатня можливість вважати, що позивач оплачував житлово-комунальні послуги протягом 2006-2012 років.
Окрім того, як убачається з платіжних доручень, наданих суду представником відповідача ОСОБА_8, після смерті ОСОБА_3 саме він та відповідач, а не позивач оплачує житлово-комунальні послуги по спірній квартирі, незважаючи на те, що в зазначеній квартирі фактично проживає один позивач /а.с.125-128/.
В той же час, представник відповідача та її зять ОСОБА_8 надав суду переконливі докази, які підтверджують про відсутність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взаємних зобов'язань, зокрема проживання позивача у спірній квартирі без реєстрації за місцем проживання, що свідчить про відсутність волі покійної за життя реєструвати позивача у своїй квартирі /а.с.48,93-95/, організація лікування /а.с.114-116/ та похорону ОСОБА_3 сім'єю ОСОБА_8 /а.с.46,47/, зберігання оригіналів документів на спірну квартиру у відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач проживав певний час з ОСОБА_3 у спірній квартирі, проте встановлення лише даного факту не дає підстав суду зробити висновок про перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, оскільки окрім спільного проживання, а в певний час навіть спільного проживання і з іншими особами у квартирі, позивач і ОСОБА_3 не були пов'язані спільним побутом, між ними не існувало взаємних прав і обов'язків, а відтак в суду відсутні правові підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік і дружина в період з 09.10.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
Щодо позовних вимог про визнання про визнання спірної квартири об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частини зазначеної квартири, то зазначені вимоги є похідними від першої позовної вимоги, і тому в задоволенні вказаних вимог також слід відмовити, з огляду на наступне.
Беручи до уваги, що судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проживали однієї сім'єю як чоловік і дружина, тому і немає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання спірної квартири об'єктом спільної сумісної власності та визнання за позивачем права власності на 1/2 частини зазначеної квартири на підставі ст.ст. 62, 74 СК України.
Крім того, позивач не надав суду жодного доказу, що в спірній квартирі під час його проживання взагалі здійснювався капітальний ремонт, що в свою чергу могло істотно збільшити вартість цієї квартир, оскільки проведення поточного ремонту (до якого відноситься побілка стін та стелі, заміна змішувачів, сантехнічного обладнання тощо) квартири ніяким чином не дає підстав для застосування положень статті 62 СК України.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 10,11,60-62,209,212-215,218 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частини квартири - відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя
Оригінал рішення.
.