23 серпня 2013 р. Справа № 804/8830/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Потолової Г.В.
при секретарі - Дубровці Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Комунального виробничого підприємства ОСОБА_1 міської ради «Міськводоканал» до ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
КВП ДМР «Міськводоканал» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ №0000592205 від 05.04.2013р. щодо визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 1' 132' 966грн. 00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 251'068грн. 00коп.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Не заперечували проти розгляду справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений. Заперечень проти позову не надано.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, при розгляді справи виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 08.02.2013р. №93, №95, від 14.02.2013р. №115, від 20.02.2013р. №134, від 26.02.2013р. №143 виданих ОСОБА_1 ОДПІ, було проведено планову виїзну перевірку КВП ДМР «Міськводоканал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.
Перевірка проводилась в період з 08.02.2013р. по 20.03.2013р.
За результатами перевірки складено ОСОБА_1 від 27.03.2013 №2514/9/22.2-07/33855098 (далі - ОСОБА_1) в якому зафіксовано порушення КВП ДМР «Міськводоканал» податкового законодавства у вигляді заниження податку на додану вартість на загальну суму 1'132'966,00грн.
Не погодившись з ОСОБА_1, позивачем 01.04.2013р. до ОСОБА_1 ОДПІ подано заперечення.
Відповіддю на заперечення від 02.04.2013р. №2144/22.2-14 встановлено, що висновки щодо виявлених порушень по акту перевірки від 27.03.2013 №2514/9/22.2-07/33855098 відповідають вимогам чинного законодавства України.
На підставі вищезазначеного ОСОБА_1 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000592205 від 05.04.2013р. форми «Р», яким, зокрема, донараховано позивачеві податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1' 132' 966,00грн. за основним платежем і 251' 068,00грн. штрафних санкцій.
Не погодившись з такими діями відповідача КВП ДМР «Міськводоканал» направлено до Державної податкової служби України у Дніпропетровській області скаргу від 07.05.2013р. за вих.№01-09/844 на податкове повідомлення-рішення №0000592205 від 05.04.2013р.
Рішенням ДПС України у Дніпропетровській області від 15.05.2013р. вих. №2054/10/10-25 продовжено строк розгляд скарги до 06.07.2013р.
Не погодившись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Так, позивач зазначає, що висновки відповідача не ґрунтуються на фактичних даних та зроблені з порушенням вимог чинного законодавства України та перевищенням повноважень, наданих податковому органу.
Як вказує позивач, всі правочини були реальними та фактично виконувалися сторонами, що знайшло відображення у первинних документах, які є в наявності у КВП ДМР «Міськводоканал», складені з дотриманням усіх норма законодавства та надавалися податковому органу при проведенні перевірки.
Так, на підтвердження реальності господарських операцій між КВП ДМР «Міськводоканал» та контрагентами за договорами, що перевірялися в ході перевірки з 08.02.2013 року по 20.03.2013 року, ОСОБА_1 ОДПІ були надані: видаткові накладні, рахунки-фактури, договори, акти виконаних робіт, довідки вартості виконаних будівельних робіт та інші документи, які підтверджують факти поставки товарів та виконання робіт на користь КВП ДМР «Міськводоканал», а також платіжні доручення, що підтверджують факт оплати позивачем отриманих товарів та виконаних робіт. Будь-яких додаткових документів на підтвердження здійснення КВП ДМР «Міськводоканал» правочинів з ПП «Тиман», ПП «Укртехсервіс», TOB «Торговельний дім «Енергопром», ПП «Ювістрейд», TOB «Укртехбізнес» та TOB «Ревер» ОСОБА_1 ОДПІ у позивача не запитувала.
Крім того, позивач вказує, що реальність здійснених операцій між КВП ДМР «Міськводоканал» та контрагентами: ПП «Тиман», ПП «Укртехсервіс», TOB «Торговельний дім «Енергопром», ПП «Ювістрейд», TOB «Укртехбізнес» чи TOB «Ревер», підтверджується також: фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей у позивача, фактичною наявністю результатів виконаних робіт за договорами, що перевірялися в межах перевірки з 08.02.2013 року по 20.03.2013 року, актами-допусками представників контрагентів на територію позивача для виконання будівельно-монтажних робіт, записами у Журналі проведення інструктажів з охорони праці КВП ДМР «Міськводоканал», сертифікатами якості, сертифікатами відповідності, паспортами на поставлені товарно-матеріальні цінності, обліковими бухгалтерськими картами на товарно-матеріальні цінності.
Позивач пояснює, що в Актах-допусках для виконання будівельно-монтажних робіт за договорами, що перевірялися відповідачем, зазначено на якій саме території виконувалися роботи, перелік представників контрагентів - виконавців робіт, строк, в який виконувалися роботи та зазначення, які саме роботи виконувалися за відповідним актом-допуском. Допуск до виконання робіт також підтверджується виписками із Журналу проведення інструктажів з охорони праці КВП ДМР «Міськводоканал».
Позивач звертає увагу, що поставка товарно-матеріальних цінностей позивачу в рамках договорів, які перевірялися відповідачем, підтверджується: договорами поставки, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, паспортами на товари, сертифікатами відповідності, сертифікатами якості.
Тобто, на думку позивача, реальне та фактичне виконання зазначених договорів підтверджується первинними документами, передбаченими чинним законодавством та складеними у відповідності до нього.
Крім того, позивач вказує, що посилання податкового органу на відсутність у контрагентів трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих складає 1 чол.) є безпідставним, недоведеним та не відповідає дійсності.
Як зазначає позивач, згідно з даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) станом на 3-4 квартали 2012 року загальна кількість працівників у контрагентів КВП ДМР «Міськводоканал» - ПП «Тиман», ПП «Укртехсервіс», TOB «Торговельний дім «Енергопром», ПП «Ювістрейд», TOB «Укртехбізнес» чи TOB «Ревер» була наступною: TOB «Торговий дім «Енергопром» - 5 осіб, ПП «Тиман» - 16 осіб, TOB «Укртехбізнес» - 21 особа, ПП «Укртехсервіс» - 2 особи, TOB «Ревер» - 2 особи.
Отже, на думку позивача, вказівка в ОСОБА_1 перевірки від 27.03.2013 року ОСОБА_1 ОДПІ про відсутність трудових ресурсів у контрагентів в кількості необхідній для належного й фактичного виконання умов договорів, укладених між КВП ДМР «Міськводоканал» та ПП «Тиман», ПП «Укртехсервіс», TOB «Торговельний дім «Енергопром», ПП «Ювістрейд», TOB «Укртехбізнес» чи TOB «Ревер», не ґрунтується на фактичних даних та свідчить про упередженість, необ'єктивне ставлення до позивача та його контрагентів, про посилання відповідачем на недостовірну інформацію.
Також, позивач зазначає, що договори, укладені КВП ДМР «Міськводоканал» з ПП «Тиман», ПП «Укртехсервіс», TOB «Торговельний дім «Енергопром», ПП «Ювістрейд», TOB «Укртехбізнес» та TOB «Ревер» не були визнані недійсними (нікчемними) в судовому порядку, а правовідносини між КВП ДМР «Міськводоканал» і вищевказаними контрагентами не були і не є предметом дослідження у будь-якій судовій справі.
Разом з тим, позивач звертає увагу, що невиконання або порушення контрагентами позивача своїх обов'язків перед бюджетом або інші порушення чинного законодавства з їхнього боку (зокрема, фіктивне підприємництво) не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності КВП ДМР «Міськводоканал», оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.
Таким чином, позивач стверджує, що зауваження відповідача про нікчемність договорів, укладених КВП ДМР «Міськводоканал» з ПП «Тиман», ПП «Укртехсервіс», TOB «Торговельний дім «Енергопром», ПП «Ювістрейд», TOB «Укртехбізнес» та TOB «Ревер», за відсутності звернення відповідача до суду, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
При цьому, позивач звертає увагу суду, що відповідачем дійсність та правильність складання первинних документів позивачем не спростовується і не ставиться під сумнів, більше того, ОСОБА_1 ОДПІ були визнані первинні документи КВП ДМР «Міськводоканал», оскільки вона посилається на них в ОСОБА_1 перевірки і виходячи саме з даних, вказаних у них, відповідачем позивачеві були визначені суми донарахувань по податку на додану вартість.
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, заперечень проти позову не надав.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх, суд виходить з наступного.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини у даній адміністративній справі виникли до набрання чинності ПК України, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи, слід застосовувати, також норми раніше діючого законодавства. При цьому, згідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 191.1.1. ПКУ органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, установлених ПКУ.
Згідно п.п. 21.1.1., 21.1.2. ПКУ органи державної податкової служби зобов'язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій та дотримуватися Конституції України, діяти виключно у відповідності з ПКУ та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками передбачені у цьому пункті реквізити (порядковий номер, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку).
Підпунктом 7.2.3 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 Закону про ПДВ).
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в. оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктами 198.1 та 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (далі -ПКУ) встановлено наступне:
- « 198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі
отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу».
-« 198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної».
Відповідно до пункту 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платника податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ПКУ).
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абз.1 п. 44.6 ПКУ).
Відповідно до ст. 2, ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 року № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV).
Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Позивачем, на підтвердження реальності господарських правовідносин між ним та контрагентами до матеріалів справи надані копії первинних документів.
З урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Позивачем, на підтвердження реальності господарських правовідносин між ним та контрагентами до матеріалів справи надані копії первинних документів.
Суд приймає обґрунтування позивача та посилання на первинні документи.
Відповідно до ст.61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.
Неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та неможливість проведення податковим органом зустрічних звірок не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Вироків судів щодо позивача чи його контрагентів відповідач не надав і на них не посилається, з наявних матеріалів справи не вбачається, що контрагент допускав порушення законодавства, яке стало підставою для спірного нарахування.
Суд звертає увагу, що відповідальність платника можлива лише в разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок.
Крім того, судом досліджено первинні документи надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між КВП ДМР «Міськводоканал» та контрагентами за договорами, що перевірялися в ході перевірки з 08.02.2013р. по 20.03.2013р., а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, договори, акти виконаних робіт, довідки вартості виконаних будівельних робіт та інші документи, які підтверджують факти поставки товарів та виконання робіт на користь КВП ДМР «Міськводоканал», а також платіжні доручення, що підтверджують факт оплати позивачем отриманих товарів та виконаних робіт.
Копії первинних документів долучено до матеріалів справи, відтак доводи та обґрунтування позивача знайшли підтвердження в ході розгляду адміністративної справи.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність своїх висновків та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути пропорційно задоволених вимог з Державного бюджету України позивачу - Комунальному виробничому підприємству ОСОБА_1 міської ради «Міськводоканал» судові витрати у розмірі 2' 294грн.00коп., сплачені платіжним дорученням від 17.06.2013р. №2309.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Комунального виробничого підприємства ОСОБА_1 міської ради «Міськводоканал» до ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове-повідомлення рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000592205 від 05.04.2013р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального виробничого підприємства ОСОБА_1 міської ради «Міськводоканал» судові витрати у розмірі 2' 294грн.00коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00коп.)
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя ОСОБА_2