21 вересня 2015 р. Справа № 804/12890/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіровського районного відділу у м.Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Кіровського районного відділу в м. Дніпропетровськ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області у якому просить:
Визнати протиправним дії відповідача та скасувати Рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 12 серпня 2015 року прийняте відповідачем.
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо реалізації його права та надати дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до норми п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» з урахуванням всіх наданих заявником документів.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення, що оскаржено. Позивач зазначає, що має всі необхідні підстави для прийняття рішення та надання дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до п.1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 12 серпня 2015 року відповідач надав позивачу рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
30.03.2015 року позивачем була заповнена та здана через канцелярію відповідача заява встановленого зразку, про надання дозволу на імміграцію в Україну. Відповідно до вказаних відомостей у заяві та на підтвердження викладених обставин були надані наступні документи: довідка Генерального консульства ОСОБА_3 у м. Донецьк від 11.08.2011 року про те, що позивач не є громадянином ОСОБА_3; заява яка була завірена належним чином у нотаріуса від 18.03.2015 року, що ОСОБА_4, не заперечує та дає згоду щоб особа без громадянства - позивач, був поставлений на реєстраційний облік у квартирі, що їй належить, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; паспортні дані ОСОБА_4; довідка №919/14 від 21.11.2014 року, про реєстрацію громадянином України ОСОБА_5 24.03 ІНФОРМАЦІЯ_1; копія свідоцтва про народження позивача грузинською мовою з доданим до свідоцтва перекладом українською мовою; довідка від 21.01.2014 року, що позивач не є громадянином України; рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2014 року, про те, що встановлений факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою без громадянства.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про імміграцію», особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про імміграцію», дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.
Відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що позивачем порушено п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставни, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноваженьобов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем заперечень на адміністративний позов до суду не надано.
З огляду на викладене, рішення відповідача від 12.08.2015 року про відмову у наданні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 дозволу на імміграцію в Україну є безпідставним та протиправним.
Разом із тим, позивачем не надано до суду доказів того, що разом із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачем надано відповідачу документи, що предбачені абз. 7 та 8 п. 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМУ № 1983 від 26.12.2002 р.
Тому, зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію буде передчасним.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням того, що із змісту позову вбачається, що позивач оскаржує саме рішення від 12.08.2015 року, а не дії відповідача.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровського районного відділу в м. Дніпропетровськ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 від 12 серпня 2015 року.
Зобов'язати Кіровський районний відділ в м. Дніпропетровськ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 30.03.2015 року щодо реалізації його права на надання дозволу на імміграцію в Україну.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровського районного відділу в м. Дніпропетровськ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 73, 08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя ОСОБА_1