29 вересня 2015 року Справа №804/14417/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Ніколайчук С.В.
при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.;
за участю:
представник позивача ОСОБА_1;
представник відповідача ОСОБА_2;
представник відповідача ОСОБА_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відвід судді у справі №804/14417/15 за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, -
18.09.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від гр.ОСОБА_1 надійшов адміністративний позов до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- поновити строк звернення до суду;
- скасувати наказ ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 05.06.14р. №133-к “Про звільнення ОСОБА_1М.”;
- витребувати від ГУ ДМС України у Дніпропетровській області наступні документи: копію наказу ДМС України від 20.03.12 №173-к про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ГУ ДМС України у Дніпропетровській області;
- копії листів повідомлень про звільнення від 06.06.14р. №1201/7297 та від 12.06.14р. №1201/7435.
Ухвалою суду від 21.09.15р. поновлено позивачу пропущений процесуальний строк звернення до суду, відкрито провадження по справі №804/14417/15 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.09.15р.
22.09.15р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог по справі №804/14417/15 враховуючи яку, позивач також, просить суд:
- зобов'язати Державну міграційну службу України поновити гр. ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області з 04.06.14р.
Ухвалою суду від 25.09.15р. провадження по позовним вимогам до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та до Державної міграційної служби України роз'єднано в окремі провадження.
Ухвалою суду від 25.09.15р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
25.09.15р. судом відкладено розгляд справи №804/14417/15 на 29.09.15р., про що винесено ухвалу.
В судовому засіданні 29.09.15р. представником Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заявлене клопотання про відвід судді. Клопотання мотивовано тим, що на думку відповідача суддя Ніколайчук С.В. проігнорувала та порушила вимоги Розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України, Закон України «Про виконавче провадження». Також, суддя відхилила клопотання відповідача про об'єднання позовів в одне провадження, про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі не надаючи їм при цьому правового обґрунтування, не визначила та не обґрунтувала законом свою ухвалу в частині поновлення гр. ОСОБА_1 А,М. строку звернення до суду. Тому, відповідач вбачає пряму або опосередковану зацікавленість судді у розгляді даної справи, у зв'язку з чим виникає сумнів в об'єктивності розгляду зазначеної справи, що у відповідності до вимог КАС України є підставою для відводу (самовідводу) судді.
Дослідивши вимоги заяви про відвід, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Приписами саттей 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь - який спосіб забороняється.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно частин 1 - 3 статті 30 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.
Статтями 27, 28 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
В даному випадку відповідач посилається на п.4 ч.1 ст.27 КАС України, як на підставу відводу.
Однак, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи.
Відповідно до ст.30 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований з обґрунтуванням підстав для відводу.
Враховуючи, що представником відповідача в якості мотиву відводу судді визначено наявність обґрунтованих сумнівів в об'єктивності та неупередженості суду, що полягають у невірному застосуванні суддею процесуальних норм передбачених КАС України (на думку відповідача), у задоволенні заяви слід відмовити, оскільки в разі не згоди відповідача з прийнятими судом за наслідками розгляду клопотань відповідача процесуальними рішеннями останній має право на їх апеляційне чи касаційне оскарження.
Щодо сумнівів позивача у об'єктивності та неупередженості слід зазначити, що однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.
Стаття 27 КАС України передбачає, що суддя не може брати участь у розгляді справи і відводиться, на ряду з іншим і за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄСПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄСПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б вказували на відсутність правосуддя в Україні при розгляді цієї адміністративної справи.
Наведені представником позивача в заяві обставини ні яким чином не вказують на упередженість судді у даній справі. Більш того, здійснення відповідно до закону процесуальної діяльності суддею в ході розгляду будь-якої справи не може бути підставою для відводу цього судді з передбачених статтями 27, 28 КАС України мотивів, оскільки не свідчить про наявність ознак необ'єктивності чи упередженості.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 30, 128, 160, 165 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відвід судді у справі №804/14417/15 за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення - відмовити.
Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя ОСОБА_4