копія
02 жовтня 2015 р. Справа № 804/11144/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
позивачів представника третьої особи представника управління-служби у справах дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кіровського районного відділу у м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, законний представник ОСОБА_7, за участю Управління-служби у справах дітей Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
19 серпня 2015 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Кіровського районного відділу у м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, законний представник ОСОБА_7, з вимогами:
- визнати неправомірними дій Кіровського районного відділу у м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо реєстрації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1;
- скасувати реєстрацію в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_9 та ОСОБА_8.
Ухвалою суду до участі у справі як відповідача залучено Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, для дотримання захисту прав малолітньої дитини залучено Управління-службу у справах дітей Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради.
Позивач - ОСОБА_3, в судовому засіданніпозовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Позивач перебувала з ОСОБА_7 в зареєстрованому шлюбі до жовтня 1990 р. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 з сином, позивачем по справі, ОСОБА_4, залишилась проживати в квартирі разом зі свекрухою - ОСОБА_10. Через погіршення стосунків ОСОБА_10 перешкоджала нормальному проживанню в квартирі позивачів, що зумовило залишення ними квартири та звернення до суду із позовом про вселення у спірну квартиру. Позивач вносила плату за комунальні послуги, зустрічалась із ОСОБА_10, проте, в квартирі не проживала. В травні 2015 р. ОСОБА_10 померла. Прибувши до квартири, позивачі дізналися, що в ній проживає третя особа - ОСОБА_7, який не надав позивачам можливості користуватися житловим приміщенням. З довідки Житлово-комунального підприємства позивачам стало відомо про факт реєстрації ОСОБА_7 та його сина, малолітнього ОСОБА_8, у спірній квартирі. При цьому, ніякої згоди на реєстрацію вказаних осіб позивачі не надавали. Враховуючи наведене, реєстрація здійснена протиправно та підлягає скасуванню.
Позивач - ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі, підтримав пояснення позивача ОСОБА_3
Представник відповідача - Кіровського районного відділу у м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, письмових заперечень на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника. В письмових запереченнях на адміністративний позов в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. Реєстрація місця проживання на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалася ВГІРФО Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, який на теперішній час ліквідований. Відповідно до п. 422 Наказу Міністерства Внутрішніх справ України від 04.06.2002 р. № 519, заяви про реєстрацію громадян зберігалися 3 роки, тобто, заяви про реєстрацію ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знищені Кіровським районним відділом у м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області. Таким чином, на момент розгляду справи неможливо надати правомірну оцінку здійснення реєстрації на підставі знищених документів органом, який на даний час ліквідований.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень на позов вказала про таке. Відповідно до ордеру спірна квартира надавалась батькам ОСОБА_7, і він був там зареєстрований з моменту народження. Потім, на певний час, він був зареєстрований в іншому місці та в квартирі АДРЕСА_1 не проживав, після повторної реєстрації в зазначеній квартирі ОСОБА_7 з родиною там постійно проживає. Підстав для скасування реєстрації немає, оскільки це житло є єдиним місцем проживання ОСОБА_7 та його малолітньої дитини. Заявлення вимог про скасування реєстрації вказаних осіб є намаганням позивачів привласнити житлове приміщення в порядку спадкування.
Представник Управління-служби у справах дітей Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В поясненнях зазначила наступне. Спірне житло є місцем реєстрації малолітньої дитини. При цьому, в Управлінні-службі відсутні відомості про інше наявне житло для її проживання. Що стосується матері, яка зареєстрована в іншому місці, то невідомо, чи надасть ця особа, або інші, хто зареєстрований в житловому приміщенні, за їх наявності, згоду на реєстрацію дитини.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів,представникатретьої особи, представника Управління-служби у справах дітей Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради,суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІІ-КИ № 296445 ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено шлюб 11.08.1984 р.
Згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії ІІІ-КИ № 250667 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано 23.10.1990 р.
Відповідно до довідки Комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради № 4178 від 04.06.2015 р. за адресою м. Дніпропетровськ, пр-т. КіроваАДРЕСА_3 зареєстрована ОСОБА_3, склад зареєстрованих осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8.
Згідно до довідки Комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради № 4359 від 10.06.2015 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані за адресою м. Дніпропетровськ, пр-т. КіроваАДРЕСА_3 з 03.10.2008 р.
Відповідно до листа Комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради від 23.03.2015 р. № 09/32 в архіві паспортного відділу підприємства відсутні заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про реєстрацію за адресою м. Дніпропетровськ, пр-т. КіроваАДРЕСА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місцяпроживанняв Україні» N 1382-IV від 11.12.2003 р. громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно до абз. 7 ст. 3 вказаного Закону України реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону України зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 65 Житлового кодексу України наймач в праві в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У даній справі відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни підлягає застосуванню як джерело права рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. у справі «Stretchv. UnitedKingdom» («Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобретанії і Північної Ірландії») в якому суд дійшов висновку про те, що особа - суб'єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів при укладенні останніми відповідних договорів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладенні цих договорів припустилися помилки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що за адресою м. Дніпропетровськ, пр-т. КіроваАДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8.
Протиправність реєстрації в квартирі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обґрунтована позивачами ненаданням їх згоди на реєстрацію в житловому приміщенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Згідно до відомостей, наданих Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, всі заяви щодо реєстрації місця проживання громадян, подані у 2008 р., на теперішній час знищені.
Таким чином, на момент розгляду справи неможливо перевірити наявність, зміст та кількість заяв про реєстрацію ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Відповідно до вимог чинного законодавства (як на момент розгляду справи, так і на момент виникнення спірних правовідносин) повноваження щодо реєстрації місця проживання особи покладено на відповідні державні органи, які несуть відповідальність за свої рішення, дії, бездіяльність. Наявність або відсутність підстав для реєстрації в 2008 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в спірному житловому приміщенні перевірялась саме державним органом, який здійснив таку реєстрацію. При цьому матеріали справи не містять доказів допущення зловживань або порушень законодавства з боку осіб, які були зареєстровані, отже, ці особи в будь-якому разі, за відсутності доказів їх вини, не мають відповідати за дії посадових осіб при здійсненні владних повноважень та їх права і свободи не можуть бути обмежені внаслідок помилок, що могли бути допущені суб'єктом владних повноважень.
Також, з матеріалів справи та сутності пояснень сторін вбачається, що між позивачами та третьою особою наявний цивільно-правовий спір про право користування житловим приміщенням за адресою м. Дніпропетровськ, пр-т. КіроваАДРЕСА_3, який не вирішений в судовому порядку.
Судовим рішенням, яке набрало законної сили або іншими доказами, не встановлено відсутність у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права на користування житлом за адресою м. Дніпропетровськ, пр-т. КіроваАДРЕСА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставами для зняття з реєстрації місця проживання особи є, зокрема: судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення; інші документи, які свідчать про припинення: підстав на право користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кіровського районного відділу у м. Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, третя особаДовгополий ОСОБА_9 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, законний представник ОСОБА_7, за участю Управління-служби у справах дітей Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 05 жовтня 2015 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 05.10.2015 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_11