22 вересня 2015 р. Справа № 804/9849/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - позивач) до Відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського РУЮ (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_1, про скасування постанови та зобов'язання вичинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.10 №20611221, винесеної ВДВС Дніпропетровського РУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою -АДРЕСА_1, та про зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотека - квартири за адресою АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ТОВ «Кей Колекст» на підставі Іпотечного договору від 24.09.07. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова державного виконавця порушує права позивача, адже він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, оскільки є іпотекодержателем вказаного нерухомого майна. Також позивачем зазначено, що про існування оскаржуваної постанови та накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 24.09.07, йому стало відомо 09.07.15 при зверненні до нотаріуса. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що 12.07.10 державним виконавцем в порядку ст. 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 20611221 від 12.07.10 з примусового виконання ухвали № 2-2891 від 02.07.10, виданої Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про накладення арешту на квартиру № 85, що розташована за адресою: вул. 8-го Марта, буд. 13 в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. Боржником у виконавчому документі визначено: ОСОБА_2, стягувачем у виконавчому документі визначено: ОСОБА_1. На виконання вказаної судової ухвали спірною постановою накладено арешт на квартиру № 85, що розташована за адресою: вул. 8-го Марта, буд. 13 в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. Отже підстави для задоволення позову відсутні, адже арешт на квартиру накладений відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» на виконання вимог виконавчого документу - ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 2-2891 від 02.07.10. До канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином - шляхом направлення на її адресу рекомендованої кореспонденції з повісткою, яка повернута до суду неврученою адресату з незалежних від суду причин.
Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Як свідчать матеріали справи 24.09.07 між ОСОБА_1 ( Позичальник) та АКІБ «УкрСиббанк» (кредитор) укладений кредитний договір № 11221002000, за умовами якого кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
В забезпечення належного виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між його сторонами укладений Іпотечний договір від 24.09.07 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту № 11221002000 від 24.09.07 наступне нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа - 83,6 кв.м., житлова площа - 54,6 кв.м.)
В подальшому обтяження за означеним Іпотечним договором відступлено позивачу - ТОВ «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек. Так, 12.12.11 ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідно до Договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями позичальника по Кредитному договору.
Інформаційною Довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек підтверджується факт накладення на вказане нерухоме майно арешту на підставі спірної постанови відповідача, а також факт обтяження такого нерухомого майна іпотекою, іпотекодержателем за якою є позивача (а.с.12-14).
При зверненні до нотаріуса 09.07.15 позивачу стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 24.09.07, накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 20611221 від 12.07.10, винесеної ВДВС Дніпропетровського РУЮ.
Суд відмічає, що відповідно до ст.181 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивач, вважаючи, що його права як іпотекодержателя, порушені накладенням оскаржуваною постановою арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 24.09.07, а також зважуючи не те, що він не є стороною виконавчого провадження, в якому прийнята оскаржувана постанова, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Розв'язуючи спір, суд зазначає наступне. Зі змісту оскаржуваної постанови від 12.07.10 №20611221 вбачається, що вона прийнята державним виконавцем на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 2-2891 від 02.07.10 про накладення арешту на квартиру №85, що розташована за адресою: вул. 8 Марта, буд. 13 в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району/області.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному
порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 згаданого Закону відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Приписами ст.4 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема як звернення стягнення на майно боржника так і інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно зі ст.5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового
виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює, зокрема необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Приписами ст.18 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 3) в інших передбачених законом випадках.
На підставі викладених законодавчих приписів суд зазначає, що ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.07.10 №2-2891 про накладення арешту на квартиру №85 за адресою вул. 8 Марта, буд. 13 в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району/області, є виконавчим документом, а отже відлягає виконанню державною виконавчою службою.
Також суд відмічає, що відповідно до ч.9 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Враховуючи наведене, з огляду на відсутність доказів визнання незаконної та скасування ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.07.10 №2-2891, суд зазначає, що при прийняття спірної постанови на накладенні арешту на квартиру №85 за адресою вул. 8 Марта, буд. 13 в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району/області державний виконавець відповідача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Також суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» № 898 (далі - Закон №898) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст.33 Закону №898 у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на
предмет іпотеки.
Аналіз наведених приписів дозволяє діти висновку, що звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки, для задоволення вимог іпотекодержателя у будь - якому випадку повинно здійснюватися у першу чергу.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
На підставі викладеного, оскільки, позивачем в ході розгляду справи не було доведено в чому конкретно полягає порушення його прав та інтересів як іпотекодержателя, суд зазначає, що позовні вимоги ані в частині скасування постанови від 12.07.10, ані в частині зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотека - квартири за адресою АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити в задоволені адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_3