08 вересня 2015 р. Справа № 804/9079/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Нікопольської ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) до фізичної особи - ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13 053,44 грн. На обгрунтування позовних вимог контролюючим органом зазначено, що відповідачем не сплачені узгоджені суми грошових зобов'язань за платежем - орендна плата з фізичних осіб та єдиний податок з фізичних осіб, а також недоїмка з єдиного соціального внеску. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ОДПІ.
Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, заперечення проти позову не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією. До суду повернуті поштові відправлення із повісткою, направлені судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, через закінчення терміну зберігання. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на приписи ст.41, ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач пройшов державну реєстрацію фізичної особи - підприємця 03.06.03, номер запису: 2 228 017 0000 001182, відповідно до запису від 15.07.14 за номером 22280060005001182 - ФОП ОСОБА_1 припинено.
За матеріалами справи спірна сума заборгованості структурно складається з:
1) грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014 р. в розмірі 1 881,01 грн., що самостійно визначені відповідачем в податковій декларації з плати за землю за 2014р. №1400002078, за даними якої нараховано 9988,37 грн., сплачено відповідачем 8 107,36 грн;
2) грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2015р. в розмірі 5 198,10 грн., що самостійно визначені відповідачем в податковій декларації з плати за землю за 2015р. №1500002255;
3) пені в сумі 346,91 грн., нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем грошових зобов'язань в розмірі 8 107,36 грн. за податковою декларацією з плати за землю за 2014р. та у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем грошових зобов'язань в розмірі 875,18 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 11.11.14 №000784406 та в розмірі 310,02 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 11.11.14 №000785406, отриманих відповідачем особисто 11.11.14;
4) грошових зобов'язань з єдиного податку за ІІ квартал 2014р. в розмірі 678,82 грн.;
5) сум єдиного внеску за період з 3 кв.2013 по 2 кв.2014р. в розмірі 4 948,60 грн.
За даними облікової картки платника податків - відповідача вказані суми грошових зобов'язань не сплачені відповідачем, у зв'язку з чим ОДПІ звернувся до суду з даними позовом.
Розв'язуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.287.3. ст.287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п.54.1. ст.54 ПКУ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом; така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За приписами ст.129 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня; нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом. б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом. Відповідно до пп.129.3.1 п. 129.3. ст.129 ПКУ нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, з огляду на відсутність факту скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання за рішеннями від 11.11.14 №000784406 та №000785406 та несвоєчасність сплати відповідачем сум за декларацією за 2014р. №1400002078 та за згаданими рішеннями, суд не вбачає помилковості в нарахуванні відповідачу пені в розмірі 346,91 грн.
Судом встановлено, що відповідач з 01.01.13 перебував на спрощеній системі оподаткування за ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати та групи 2 на підставі самостійно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.12.12.
Відповідно до ст. 295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року; нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
За даними облікової картки платника податків - відповідача останнім не сплачена сума єдиного податку за 2 кв. 2014р. в розмірі 678,82 грн., доказів сплати такої суми на дату розгляду справи відповідачем до суду не надано.
Враховуючи положення пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ, за якими податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, сума узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 7 426,02 грн. (1 881,01+5 198,10+346,91+678,82) набула статусу податкового боргу.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПКУ).
Відповідно до п.59.5. ст.59 ПКУ у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення; у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи ОДПІ направлена на адресу відповідача податкова вимога від 13.05.14 №932-04 , за якою сума податкового боргу станом на 12.05.14 дорівнює 1121,35 грн., яка отримана відповідачем особисто 15.05.14 (а.с.30). Доказів оплати суми за такою податковою вимогою відповідачем до суду не надано.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування
і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску та загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 (далі - Закон №2464). Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами п.3-1 ч.1 ст.1 закону №2464 органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і
митну політику), та його територіальні органи.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована
та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, - є недоїмкою.
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 закону №2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали
спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.
Положеннями абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої
статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, о 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ч.12 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника; за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Зі змісту ст.25 Закону №2465 вбачається, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз. 9 ч.4 ст.25). У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Відповідно до ч.16 ст.25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Оскільки станом на 31.10.14 у відповідача рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 4 948,60 грн., яка за даними облікової картки платника - відповідача нарахована останньому за 3 кв.2013р. - 2 кв. 2014р., ОДПІ направлена на адресу відповідача вимога №43/2У від 06.11.14 на означену суму, яка отримана відповідачем особисто 11.11.14 (а.с.29).
Доказів оскарження такої вимоги в адміністративному або судовому порядку або доказів сплати суми за такою вимогою відповідачем до суду не надано, а судом на виконання ст.11 КАС України існування таких доказів не виявлено. Отже, сума недоїмки з єдиного внеску в розмірі 4 948,60 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Суд зазначає, що положеннями п.87.11 ст.87 ПКУ визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Окремо суд зважує на те, що відповідно до положень пп. 65.10.8 ст. 65 ПКУ державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
За приписами п.41.2.ст.41 ПКУ органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
З огляду на викладене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем спірної суми податкового боргу та недоїмки з єдиного внеску, а судом самостійно на виконання вимог ст.11 КАС України не виявлено ознак існування таких доказів, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 13 053,44 грн. підлягає задоволенню, адже доведена матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму заборгованості в розмірі 13 053,44 грн. (тринадцять тисяч п'ятдесят три гривні 44 коп.), в тому числі:
- за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в сумі 7 426,02 грн. (сім тисяч чотириста двадцять шість гривень 02 коп.);
- за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» в розмірі 678,82 грн. (шістсот сімдесят вісім гривень 82 коп.);
- недоїмку з єдиного внеску в сумі 4 948,60 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень 60 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, визначеними в ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2