24 січня 2012 р. Справа № 91261/09
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Каралюса В.М., Улицького В.З.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання «Облсількомунгосп» на постанову Господарського суду Львівської області від 22 жовтня 2009 року по справі № 28/180А (5/3325-19/406) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання «Облсількомунгосп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 та № 0005722320/0/29374,-
В грудні 2004 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Облсількомунгосп» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 та № 0005722320/0/29374.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вказані рішення, прийняті працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, є незаконними та не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Постановою Господарського суду Львівської області від 22 жовтня 2009 року позовні вимоги було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374 в частині визначення ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 453974 грн. 15 коп. - основного платежу та 482663 грн. 89 коп. - штрафних (фінансових) санкцій, разом в сумі 936638 грн. 04 коп. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 в частині визначення ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 12136 грн. 33 коп. - основного платежу та 62832 грн. 21 коп. - штрафних (фінансових) санкцій, разом в сумі 74968 грн. 54 коп. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Облсількомунгосп» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову якою позовні вимоги задоволити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представники апелянта в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просять таку задовольнити.
Представник відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції покликався на те, що санкції, застосовані до позивача є безпідставними в тій частині, що сума по них є завищеною згідно п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання «Облсількомунгосп» за період з 01.10.2001 року по 30.06.2004 року, за результатами якої складено ОСОБА_1 № 654/23-2/01337475 від 15.11.2004 року(далі-Акт перевірки). На підставі ОСОБА_1 перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374, яким ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 511353,65 грн. - основного платежу та 511353,65 грн. - штрафних(фінансових) санкцій, а разом на суму 1022707,30 грн. На підставі ОСОБА_1 перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375, яким ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 113528,08 грн. - основного платежу та 113528,08 грн. - штрафних(фінансових) санкцій, а разом на суму 227056,16 грн.
Так, суд першої інстанції встановив, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 511353,65 грн. основного платежу було здійснене податковим органом наступним чином. Актом перевірки(п.2.1 «Валовий доход» ОСОБА_1) встановлено, що в порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не включено до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815 грн., І квартал 2002 року-32135 грн., II квартал 2002 року-62975 грн., III квартал 2002 року-44640 грн. (всього-183565 грн.). ОСОБА_1 встановлено, що підприємством в порушення п.п. 11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до валових доходів отримані бюджетні кошти, чим занижено валові доходи за IV квартал 2001 року на 121000 грн., за 2002 рік - на 242000 грн., за 2003 рік - на 451880,53 грн., І півріччя 2004 року - на 179000 грн. (всього 993880,53 грн.). Всього сума заниження валових доходів, згідно ОСОБА_1 перевірки, складає 1177445,53 грн. Було встановлено також, що в порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством віднесено до валових витрат у IV кварталі 2001 року витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в сумі 549200 грн. ОСОБА_1 перевірки(п.2.3 «Амортизаційні відрахування» ОСОБА_1) встановлено, що в порушення п.п. 8.3.1 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством безпідставно нараховано амортизацію у IV кварталі 2001 року в сумі 7700 грн. Податковий орган визначив підприємству оподатковуваний прибуток в сумі 511353,65 грн.
Судом також було встановлено, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 113528,08 грн. основного платежу було здійснене податковим органом наступним чином. Актом перевірки(п.2.5 «Податок на додану вартість» ОСОБА_1) встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту 113704,33 грн. податку на додану вартість. Актом перевірки також було зазначено суму ПДВ 12136,33 грн. по вартості будівельних матеріалів, які використані підприємством в будівництві дошкільного закладу, було включено до складу податкового кредиту по ПДВ при придбанні матеріалів(в період 2001-2003 років). ТзОВ Науково-виробниче об'єднання «Облсількомунгосп» до податкового кредиту віднесло суми ПДВ (в період 2001-2003 років) по невірно оформлених податкових накладних на суму 101568 грн., які не відповідали вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги по податку на прибуток підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне. Актом перевірки (стор. 10,11 ОСОБА_1, том. 1 а.с. 15-16), згідно кошторисів та планів використання бюджетних коштів, на рахунок УДК у Львівській області № 35218002001123 для ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» поступало фінансування державного бюджету для придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг. Грошові кошти поступали на бюджетний рахунок підприємства у Відділенні державного казначейства за кодами по КПВК 2801300 КЕКВ 1170 - «Дослідження і розробки, державні програми», по КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти» відповідно: за IV квартал 2001 року -121000 грн., за 2002 рік - 242000 грн., за 2003 рік - 451880,53 грн., І півріччя 2004 року -179000 грн. ОСОБА_1 в ОСОБА_1 перевірки (стор.10,11 ОСОБА_1, том.1 а.с. 15-16) зазначено, що ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» не включало до валових доходів кошти, отримані з державного бюджету. За отримані бюджетні кошти ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» придбало будівельні матеріали, вартість яких відносило до складу валових витрат по першій події. Крім того, підприємством здійснювалася реалізація товарно-матеріальних цінностей, придбаних за рахунок коштів державного бюджету.
Суд першої інстанції зазначив наступне. Наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 11 червня 2001 року № 158/287(зареєстровано в Мін'юсті України 21 червня 2001 року за № 529/5720), з метою визначення механізму та цільового використання коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2001 рік» на фінансування підтримки житлово-комунального господарства у сільській місцевості, було затверджено «Порядок використання коштів Державного бюджету України на фінансування підтримки житлово-комунального господарства у сільській місцевості». Цим Порядком передбачено наступне:(п.1) цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2001 рік» на фінансування підтримки житлово-комунального господарства у сільській місцевості; (п.2) джерелом фінансування підтримки житлово-комунального господарства на селі є кошти Державного бюджету України, що виділяються за кодами бюджетної класифікації КВК 280 «Міністерство аграрної політики», КФК 160903 «Інші заходи та заклади в галузі сільського господарства, лісового господарства, рибальства та мисливства», КЕКВ 1170 «Дослідження і розробки, державні програми», по КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти»; (п.3.1) отримувачами бюджетних коштів є підприємства та організації, що входять до складу Українського об'єднання сільського комунального господарства «Укрсількомунгосп»; (п.5) кошти, призначені на підтримку житлово-комунального господарства в сільській місцевості, що передбачені в державному бюджеті, перераховуються Державним казначейством України регіональним підприємствам та іншим організаціям сільського комунального господарства відповідно до чинного порядку касового виконання державного бюджету за видатками; (п.8) використання коштів державного бюджету на підтримку житлово-комунального господарства в сільській місцевості здійснюється згідно з розрахунками, кошторисами, планами технічного оснащення підприємств, рахунками на придбання матеріалів, обладнання тощо, а також актами про виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг, затверджених підприємствами та організаціями об'єднання «Укрсількомунгосп».
В подальшому, на заміну вищевказаному Наказу від 11 червня 2001 року № 158/287, було прийнято Наказ Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 11 березня 2002 року № 80/172(зареєстровано в Мін'юсті України 29 березня 2002 року за № 315/6603), яким з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2002 рік» на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості, було затверджено «Порядок використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості», який визначає механізм використання коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2002 рік» на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості (п.1.1), та пунктами 1.2, 1.3.1, 2.1 та 2.4 якого передбачені положення, аналогічні до вищевикладених у пунктах 2, 3.1, 5 та 8 попередньо діючого Порядку.
В свою чергу, на заміну Наказу від 11 березня 2002 року № 80/172, було прийнято Наказ Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 16 квітня 2003 року № 111/296 (зареєстровано в Мін'юсті України 07 травня 2003 року за № 351/7672), яким з метою забезпечення стабілізації і розвитку комунального господарства у сільській місцевості було затверджено «Порядок використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості», який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік на фінансування реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості (п.І.І), пунктами 1.2, 1.3.1, 2.1 та 2.4 якого передбачені положення, аналогічні до вищевикладених у пунктах 1.2, 1.3.1, 2.1 та 2.4 попередньо діючого Порядку. Цей Порядок діяв до 16 вересня 2005 року - дати втрати чинності Наказу Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 16 квітня 2003 року № 111/296 (згідно з наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 16 вересня 2005 року № 474/632).
Таким чином, в період з IV кварталу 2001 року по І півріччя 2004 року (період, охоплений перевіркою) діяли зазначені вище три Порядки (кожен протягом відповідної частини періоду), якими визначався порядок використання бюджетних коштів, передбачених законом про державний бюджет на відповідний рік на фінансування підтримки(розвитку, реформування та розвитку) житлово-комунального(комунального) господарства у сільській місцевості.
З вищезазначеного випливає, що кошти в загальній сумі 993880,53 грн. поступили ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» в період з IV кварталу 2001 року по І півріччя 2004 року у відповідності до вищезазначених Порядків, вони є коштами фінансування з державного бюджету України підтримки (розвитку, реформування) житлово-комунального(комунального) господарства у сільській місцевості, ці кошти не носять ознак валового доходу ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» в розумінні ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі - в редакції, що діяла протягом періоду, охопленого перевіркою), та не підлягають включенню до об'єкту оподаткування податком на прибуток відповідно до ст. З вказаного Закону. Суд також зазначив, що вказану позицію займає і Вищий адміністративний суд України, який у своїй ухвалі від 10.04.2008 року по даній справі зазначив, що отримані позивачем кошти у вигляді трансфертів не відповідають ознакам валового доходу та не підлягають оподаткуванню.
З огляду на вказане було зроблено вірний висновок про те, що операції з поступлення на рахунок УДК у Львівській області для ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» фінансування державного бюджету для придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг на загальну суму 993880,53 грн. не є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Податковий орган не врахував нормативно-правової природи вказаних поступлень і безпідставно включив їх за результатами перевірки до складу оподатковуваного валового доходу ТзОВ НВО «Облсількомунгосп».
Стосовно використання вказаних бюджетних коштів, то суд зазначив, що вони були використані на придбання будівельних матеріалів, що підтверджується як змістом ОСОБА_1 перевірки, так і висновком № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А, складеним 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз ОСОБА_2 (дослідження по другому питанню). В додатку № 13 до висновку експертизи міститься відомість дослідження документів щодо використання бюджетних коштів ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» за четвертий квартал 2001 року-півріччя 2004 року з детальною розшифровкою поступлень бюджетних коштів та їх використання, на загальну суму 993880,53 грн. За результатами дослідження по другому питанню експерт прийшов до висновку про те, що господарські операції з отримання бюджетних коштів в даних бухгалтерського обліку ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» задокументовано відповідно до вимог Інструкції про застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за № 893/4186. Щодо подальшої реалізації придбаних будівельних матеріалів, то, як уже було вказано вище, в ОСОБА_1 перевірки зазначено, що за отримані бюджетні кошти ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» придбало будівельні матеріали, вартість яких відносило до складу валових витрат по першій події. Крім того, підприємством здійснювалася реалізація товарно-матеріальних цінностей, придбаних за рахунок коштів державного бюджету.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується із висновком про те, що позивачем в межах одного звітного податкового періоду формувалися собі валові витрати на суму придбаних за отримані бюджетні кошти товарно-матеріальних цінностей, та в цьому-ж звітному податковому періоді позивачем здійснювалася реалізація цих цінностей по тій-же ціні із включенням вартості цих цінностей до складу своїх валових доходів, що призводило до нульового фінансового результату зазначених операцій. Таким чином, в розумінні ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутній об'єкт оподаткування із вказаних операцій, оскільки валові витрати при придбанні товарно-матеріальних цінностей перекривали валовий дохід від наступної реалізації цих товарно-матеріальних цінностей, а фінансовий результат дорівнював нулю (тобто за результатами звітного періоду з цих операцій у позивача не виникало ані прибутків, ані збитків).
Окрім цього колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що посилання податковим органом в ОСОБА_1 перевірки на порушення підприємством п.п. 11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як на підставу для висновку про заниження валових доходів на загальну суму 993880,53 грн., то суд відзначає, що дана стаття взагалі не має жодного відношення до спірної ситуації. Так, п.п. 11.3.5 п.11.3 ст. 11 зазначеного Закону(в редакції, що діяла протягом періоду, охопленого перевіркою) передбачено, що датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт,послуг) за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді. Таким чином, норма вказаного пункту визначає дату збільшення валового доходу підприємства у разі продажу ним товарів(робіт,послуг), оплата за які йому здійснюється за рахунок бюджетних коштів (наприклад, закладом охорони здоров'я, навчальним закладом, державною установою тощо, які фінансуються з державного чи місцевого бюджету), і надає пільгове право такому підприємству у такому випадку збільшувати свій валовий дохід не по першій події - даті відвантаження товарів чи даті фактичного надання робіт послуг(як це передбачає п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону), а по факту надходження йому бюджетних коштів в оплату товарів(робіт,послуг). В даній-же спірній ситуації позивач не отримував розрахункові кошти з бюджету як розрахунок за продані позивачем товари (роботи, послуги).
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що наведеним повністю підтверджено безпідставність включення податковим органом до валових доходів ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» суми 993880,53 грн. та донарахування із цієї суми податку на прибуток в розмірі 289214,15 грн. - основного платежу (в т.ч: за IV квартал 2001 року - 121000 грн. * 30% =36 300 грн.; за 2002 рік - 242000 грн.* 30% = 72600 грн.; за 2003 рік - 451880,53 грн. * 30% = 135 564,15 грн.; за І півріччя 2004 року - 179000 грн. * 25% = 44750 грн. (з 01.01.2004 року ставку податку на прибуток зменшено з 30% до 25%).
Актом перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку. За висновком податкового органу, в порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством віднесено до валових витрат у IV кварталі 2001 року витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в сумі 549200 грн. За результатами перевірки податковий орган визначив валові витрати підприємства у IV кварталі 2001 року як такі, що дорівнюють нулю. Питання розміру фактичних валових витрат ТзОВ НВО «Облсількомунгосп», здійснених у конкретний період - IV квартал 2001 року, досліджувалося при проведенні судово-економічної експертизи у даній справі. Як вбачається із змісту висновку № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А, складеного 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз ОСОБА_2 (дослідження та висновок по першому питанню), валові витрати ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» по податку на прибуток за жовтень, листопад,грудень 2001 року складають 715310 грн. 59 коп. В додатках №№ 7-12 до висновку експертизи містяться Зведена відомість валових витрат по статтях затрат по ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» за 4-й квартал 2001 року на загальну суму 715310 грн. 59 коп., а також відомості дослідження документів, що підтверджують валові витрати по кожній із статтей затрат, в яких детально розшифровано дату, зміст, суми кожної господарської операції і контрагентів по ній. З огляду на наведене спростовується висновок податкового органу про визначення ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» суми валових витрат підприємства у IV кварталі 2001 року як таких, що дорівнюють нулю, і підтверджується правомірність відображення підприємством в податковому обліку за IV квартал 2001 року валових витрат в сумі 549200 грн. Донарахування із цієї суми податку на прибуток в розмірі 164760 грн. - основного платежу (549200* 30% = 164760 грн.) здійснено податковим органом безпідставно.
Суд першої інстанції зазначив також, що в ОСОБА_1 перевірки встановлено, що в порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не включено до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815 грн., І квартал 2002 року-32135 грн., II квартал 2002 року-62975 грн., III квартал 2002 року-44640 грн., та стосовно висновку про невключення до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815 грн., такий висновок податковий орган зробив за результатами встановленого перевіркою факту, що підприємством задекларовано дохід від продажу товарів (робіт,послуг) за IV квартал 2001 року в сумі 556100 грн. по декларації по податку на прибуток, а згідно податкових зобов'язань податкових декларацій по ПДВ за вказаний період, книги обліку продажу товарів (робіт,послуг), податкових накладних на реалізацію, сума доходу від продажу товарів (робіт,послуг) складає 599915 грн. (розбіжність складає 43815 грн.). Із висновку № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А, складеного 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз ОСОБА_2 (дослідження та висновок по першому питанню), експертом встановлено, що сума податкових зобов'язань позивача з ПДВ по податкових деклараціях за жовтень-грудень 2001 року складає 599915 грн., що підтверджує висновок ОСОБА_1 перевірки в цій частині (наявності різниці між задекларованим позивачем доходом в сумі 556100 грн. та фактичним доходом в сумі 599915 грн., і як наслідок невключення до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815 грн.). Таким чином, податковий орган правомірно зробив висновок про заниження валового доходу за IV квартал 2001 року на суму 43815 грн. і донарахував позивачу 13144,50 грн. - основного платежу по податку на прибуток (43815 грн. *30%=13144,50 грн.), що відповідає приписам ст. З, п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Стосовно висновку про невключення до валових доходів за І квартал 2002 року-32135 грн., П квартал 2002 року-62975 грн., III квартал 2002 року-44640 грн. (всього 139750 грн.), такий висновок податковий орган зробив за результатами встановленого перевіркою наступного факту. Підприємством задекларовано дохід від продажу товарів (робіт,послуг) за І квартал 2002 року в сумі 252700 грн. по декларації по податку на прибуток, а згідно податкових зобов'язань податкових декларації по ПДВ за вказаний період, книги обліку продажу товарів(робіт,послуг), податкових накладних на реалізацію, сума доходу від продажу товарів(робіт,послуг) складає 284834 грн. (розбіжність складає 32135 грн.). Аналогічно, задекларовано за II квартал 2002 року дохід 181900 грн. по декларації по податку на прибуток, а згідно податкових зобов'язань податкових декларації по ПДВ за вказаний період, книги обліку продажу товарів(робіт,послуг), податкових накладних на реалізацію, сума доходу від продажу товарів(робіт,послуг) складає 244875 грн. (розбіжність складає 62975 грн.). Так само, задекларовано за III квартал 2002 року дохід 279200 грн. по декларації по податку на прибуток, а згідно податкових зобов'язань податкових декларації по ПДВ за вказаний період, книги обліку продажу товарів(робіт,послуг), податкових накладних на реалізацію, сума доходу від продажу товарів(робіт,послуг) складає 323840 грн. (розбіжність складає 44640 грн.).
Суд вірно зазначив, що позивачем не було обгрунтовано із посиланням на відповідні документи та не підтверджено належними та допустимими доказами його твердження про те, що ним було включено до складу валових доходів вказані суми доходів в порядку п.п. 4.1.5 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені в звітному періоді. Тому суд не вбачає неправомірності у висновку податкового органу про заниження валового доходу за І - III квартали 2002 року в загальній сумі 139750 грн. і донарахуванні позивачу 41925 грн. - основного платежу по податку на прибуток( 139750 грн. *30%=41925 грн.), що відповідає приписам ст. З, п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, стосовно висновку податкового органу про те, що в порушення п.п. 8.3.1 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством безпідставно нараховано амортизацію у IV кварталі 2001 року в сумі 7700 грн., то в цій частині ані з позовної заяви, ані з уточнень до неї, ані з письмових чи усних пояснень представників позивача не вбачається незгоди позивача з таким висновком податкового органу, а суд першої інстанції не знайшов підстав для того, щоб вважати такий висновок податкового органу неправомірним. З врахуванням наведеного, нарахування суми податку на прибуток в розмірі 2310 грн. - основного платежу по податку на прибуток (7700 грн. * 30%=2310 грн.) узгоджується із приписами ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також судом першої інстанції вірно було зазначено наступне.
Щодо донарахування основного платежу по податку на прибуток, суд зазначив, що податковим органом встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 511353,65 грн., яка увійшла як основний платіж в спірне податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374. Із цієї суми безпідставно визначено суму основного платежу по податку на прибуток в розмірі 453 974,15 грн. (289 214,15 грн. - по коштах із державного бюджету + 164760 грн. - по валових витратах IV кварталу 2001 року = 453 974 грн.). Щодо решти суми основного платежу по податку на прибуток 57 379,50 грн. (13144,50 грн. + 41925 грн. - по валових доходах IV кварталу 2001 року - III кварталу 2002 року +2310 грн. - по амортизації = 57 379,50 грн.), суд не знайшов підстав для висновку про безпідставність донарахування податковим органом основного платежу в цій частині.
Щодо суми штрафних(фінансових) санкцій по податку на прибуток, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374 в сумі 511353,65 грн., суд вказав, що із змісту вказаного податкового повідомлення-рішення, штрафні (фінансові) санкції в сумі 511353,65 грн. застосовані до позивача згідно п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Сума 511353,65 грн. включає в себе штрафну санкцію в розмірі 255676,82 грн. - 50%, згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (по 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, але не більше 50 % такої суми), а також штрафну санкцію в розмірі 50% в сумі 255676,82 грн. згідно п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону.
Суд також вірно встановив той факт, що з врахуванням того, що позивачу обгрунтовано визначено основний платіж по податку на прибуток в сумі лише 57 379,50 грн., то штрафна санкція згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 зазначеного Закону обґрунтовано застосована в частині суми 28 689,75 грн. (50% від 57 379,50 грн.), в решті частині в сумі 226 987,07 грн. така штрафна санкція згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 зазначеного Закону застосована до позивача безпідставно.
Стосовно штрафної санкції в сумі 255676,82 грн. згідно п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, то така санкція застосована до позивача безпідставно у повній сумі, відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції по податку на додану вартість, з огляду на те, що в ОСОБА_1 перевірки, під час виконання робіт по відновленню дитячого дошкільного закладу на замовлення Виноградівської райдержадміністрації ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» використав у будівництві власні матеріали на суму 72817,98 грн., в т.ч. ПДВ 12136,33 грн. Вартість будівельних матеріалів в сумі 72817,98 грн., в т.ч. ПДВ 12136,33 грн., які використані в будівництві дошкільного закладу, не віднесено підприємством до складу валових витрат, однак суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту при придбанні матеріалів (в період 2001-2003 років). Податковий орган зазначив, що згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт,послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Отже, на думку податкового органу, так як вартість будівельних матеріалів, які використовувалися в будівництві, не віднесено до валових витрат, то підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 12136,33 грн. податку на додану вартість.
З даним висновком суд першої інстанції вірно не погодився посилаючись на наступне: підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Так згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідно до ч. 2 ст. З Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Стаття 42 цього Кодексу передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Із змісту п.1.9 ОСОБА_1 перевірки, суд дійшов до висновку про те, що протягом перевіреного періоду позивач займався діяльністю, пов'язаною з будівництвом, мав ліцензії на будівництво. У відповідності до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.
Враховуючи наведене судова колегія погоджується із тим висновком, що витрати по придбанню будівельних матеріалів підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача, так як дані витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ НВО «Облсількомунгосп». Враховуючи те, що вартість будматеріалів підлягає віднесенню до складу валових витрат та пов'язана з господарською діяльністю позивача, він мав законне право на віднесення до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ по їх придбанню в сумі 12136,33 грн.
Із висновку № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А, складеного 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз ОСОБА_2 (дослідження та висновок по третьому питанню), експертом встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких було сформовано податковий кредит в сумі 12136,33 грн., відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в даних обліку ТзОВ НВО «Облсількомунгосп»відображені відповідно до вимог податкового законодавства. Отже наведене вказує на те, що висновок податкового органу про безпідставність віднесення до податкового кредиту 12136,33 грн. податку на додану вартість, є необгрунтованим і не відповідає вимогам закону.
Позивачем не було обґрунтовано із посиланням на відповідні документи та не підтверджено належними та допустимими доказами того, що контрагенти, які виписували йому податкові накладні, зареєстровані як платники ПДВ, а тому неповнота чи незазначення у податкових накладних відомостей, визначених у п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для позбавлення сили належного доказу таких податкових накладних, тому суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання неправомірним висновку податкового органу про відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ по невірно оформлених податкових накладних. З огляду на це сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 113528,08 грн. - основного платежу визначена позивачу в податковому повідомленні-рішенні від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 неправомірно в частині суми 12136,33 грн., а в решті суми 101391,75 грн. визначена правомірно.
Щодо суми штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 в сумі 113528,08 грн., суд першої інстанції вірно зазначив наступне.
Із змісту вказаного податкового повідомлення-рішення, штрафні(фінансові) санкції в сумі 113528,08 грн. застосовані до позивача згідно п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Сума 113528,08 грн. включає в себе штрафну санкцію в розмірі 56764,04 грн. - 50%, згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (по 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, але не більше 50 % такої суми), а також штрафну санкцію в розмірі 50% в сумі 56764,04 грн. згідно п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 вказаного Закону.
ОСОБА_1 вірним є той висновок, що враховуючи те, що позивачу обґрунтовано визначено основний платіж по податку на додану вартість в сумі 101391,75 грн., то штрафна санкція згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 зазначеного Закону обґрунтовано застосована в частині суми 50695,87 грн. (50% від 101391,75 грн.), в решті частині в сумі 6068,17 така штрафна санкція згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 зазначеного Закону застосована до позивача безпідставно.
Щодо штрафної санкції в сумі 56764,04 грн. згідно п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 вказаного Закону, то така санкція застосована до позивача безпідставно в повній сумі, виходячи із відсутності доказів того, що платника податків(посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, чи факту декларування платником переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Позивачу обґрунтовано визначено основний платіж по податку на додану вартість в сумі лише 101391,75 грн., що не складало великого розміру станом на день застосування штрафних санкцій. Нормативно-правове обґрунтування є ідентичним до наведеного вище стосовно застосування штрафних санкцій по податку на прибуток.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206,254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання «Облсількомунгосп» - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 22 жовтня 2009 року по справі № 28/180А (5/3325-19/406) - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.М.Каралюс
ОСОБА_3
Ухвала в повному обсязі складена 27.01.2012 року.