31 січня 2012 р. Справа № 83772/09
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Каралюса В.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року по справі № 2а-5647/09/1770 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-
У серпні 2009 року позивач - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що підприємницькою діяльністю він не займався та його було використано злочинним угрупуванням для здійснення фіктивної підприємницької діяльності й податкові зобов'язання в сумі 845891,26 грн. виникли з вини осіб, які використали його документи про підприємницьку діяльність та 20 грудня 2004 року засуджені вироком Дарницького районного суду м. Києва. Цей факт підтверджується визнанням позивача потерпілим по кримінальній справі №1-905/2004 про обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч.2 ст. 205 КК України та постановою начальника СЧ СВ УМВС України в Рівненській області про закриття щодо нього кримінальної справи по факту умисного ухилення від сплати податків.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що податкові повідомлення-рішення №0004491742/2/ від 17.01.2006 року та №0004481742/2 від 17.01.2006 року податковим органом були прийняті згідно чинного законодавства, оскільки у березні 2004 року обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 перевищив 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61200 грн.). Проте всупереч чинному законодавству позивач не зареєструвався як платник податку на додану вартість, не вів окремий облік з придбання та продажу товарів, не нараховував та не сплачував до бюджету відповідні податкові зобов'язання з вартості реалізованих товарів, що перевищили 61200 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 - представник позивача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову якою задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано постанову про закриття кримінальної справи від 14.11.2006 року та вирок Дарницького районного суду м. Києва від 20.12.2004р. у справі № 1-905/2004. Вказує, що зазначені документи спростовують висновки суду, якими суд відмовив у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що позивач не мав ніякого відношення до доходів, які отримували від фіктивної підприємницької діяльності засуджені особи, про розміри цих доходів йому не було відомо, а тому і сплачувати податки з доходів, отриманих злочинним шляхом засудженими особами, не зобов'язаний, так як нормою ст. 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та нормою ст. 3.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено перелік об'єктів оподаткування з яких платники податків зобов'язані сплачувати податки - це чистий річний оподатковуваний дохід, отриманий саме суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції покликався на положення п.п."а", "б", "в" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 (далі - Закон №2181-111), згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Статтею 17 цього ж Закону визначено порядок та розміри накладення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Також суд не взяв до уваги твердження та посилання позивача на відсутність власної волі у момент подання заяви про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки ним подавалися власноруч підписані заяви до податкового органу про взяття на облік як платника податків (у 2003 році), про перехід на спрощену систему оподаткування та на загальну систему оподаткування (обидві - у 2004 році), а також надавалася довіреність іншій особі на зняття коштів з його власного рахунку. Існування упродовж тривалого часу (більше року) психологічного тиску на позивача з боку інших осіб та невжиття позивачем будь-яких заходів для уникнення цього суд визнав безпідставним.
Державною податковою інспекцією в м. Рівне з 29 травня 2005 року по 30 травня 2005 року було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 за період з 17.12.2003 року по 31.12.2004 року та достовірності обліку і сплати податку на додану вартість за вказаний період, про що складено акт перевірки від 30.09.2005 року. Так під час проведення перевірки використовувалася інформація про рух коштів на рахунку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року, надана на запит податкового органу Київським регіональним Управлінням АКІБ "Укрсиббанк". В ході проведення перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства: неподання до податкового органу декларації про отримані доходи за 4 кв. 2004 році (річної); включення до декларації перекручених даних, що привело до заниження оподатковуваного доходу за 2004 рік на 1855017,37 грн.; неведения обліку доходів і витрат за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року; заниження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на
загальну суму 402026 грн. На підставі акта перевірки від 30.09.2005 року податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004491742/2 від 17.01.2006 року та №0004481742/2 від 17.01.2006 року, якими відповідачу визначено податкові зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) відповідно по податку з доходів фізичних осіб у сумі 241152,26 грн. та податку на додану вартість у сумі 604739 грн.
Судом встановлено, що у 1 кв. 2004 року СПД ОСОБА_7 отримав валовий доход в розмірі 859918,00 грн., а в декларації про доходи за 1 кв. 2004 року та у заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування задекларовано відсутність доходу у цьому ж періоді.
Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. N727/98 спрощена система оподаткування запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
У ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_7 впродовж березня 2004 року отримав доход (виручку від реалізації продукції) у розмірі 859918,00 грн., що підтверджується інформацією про рух коштів на банківському рахунку підприємця.
З огляду на вказане вище, суд зазначив, що всупереч чинному законодавству позивач не зареєструвався як платник податку на додану вартість, не вів окремий облік з придбання та продажу товарів, не нараховував та не сплачував до бюджету відповідні податкові зобов'язання з вартості реалізованих товарів, що перевищили 61200 грн.
Так упродовж 2004 року ОСОБА_7, як суб'єкт підприємницької діяльності отримував дохід у наступних розмірах: березень 2004 року - 859918 грн.; квітень 2004 року - 676393,47 грн.; травень 2004 року - 533174,75 грн.; червень 2004 року - 403870,27 грн. Таким чином, відповідно до п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4 п.6.1 ст. 6 та пп. 7.3.1 п.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкові зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 становлять: за березень 2004 року - 133120 грн. (798718/6); за квітень 2004 року - 112732 грн. (676393,47/6); за травень 2004 року - 88862 грн. (533174,75/6); за червень 2004 року - 67312 грн. (403870,27/6).
Суд також зазначив, що вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: копією податкового повідомлення-рішення від 17.01.2006 року №0004481742/2 (а.с.7), копією податкового повідомлення-рішення від 17.01.2006р. №0004491742/2 (а.с.8), копією постанови Господарського суду Рівненської області від 30.05.2006р. у справі №3/128 (а.с.9), копією вироку Дарницького районного суду м.Києва від 20.12.2004р. у справі №1-905/2004 (а.а.с. 10-13), копією постанови про закриття кримінальної справи від 14.11.2006р. (а.а.с.14-15), копією постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.08.2008р. у справі №2-н-14/08 (а.а.с. 16-18), копією рішення Апеляційного суду Рівненської області від 07.05.2009р. (а.а.с.19-22), копією направлення на перевірку від 20.09.2005р. №1054/1923/23-100 (а.с.39), копією акта про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 30.09.2005р. №298 з додатками (а.а.с.40-47), копією повідомлення про вручення поштового відправлення №154163 (а.с.48), копією повідомлення про запрошення (а.с.49), копією реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності від 17.12.2003р. №3718р.(а.с.50), копією заяви для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності від 16.12.2003р. (а.с.51).
Окрім цього колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до уваги не були взяті посилання позивача на безпідставність прийняття податкових повідомлень - рішень, оскільки під час проведення перевірки податковим органом позивач не надав документів, які б підтверджували його витрати у 2004 році, витрати по його діяльності визначено відповідно до ч.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92 (далі - Декрет №13-92), як 25% від суми валового доходу. Розбіжності між показниками валового доходу, витрат та чистого доходу за 1-4 кв. 2004 року виникли у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 не задекларував доходи, отримані на власний банківський рахунок від здійснення підприємницької діяльності за 1 кв. 2004 року та не подав до органу податкової служби декларації про доходи за 2, 3, 4 кв. 2004р. (річної). Тобто позивачем було порушено вимоги ст. 13, ч. І п.4 ст. 14 Декрету №13-92 та пп."б" пп. 4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 (далі - Закон №2181-111), відповідно до якого податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Таким чином, чистий дохід суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7, що підлягає оподаткуванню податком з доходів за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року становить 1855017,37 грн., що на 1855017,37 грн. більше, ніж задекларовано. Тобто всупереч вимогам ст. 13 Декрету №13-92 ОСОБА_7 включив до декларації перекручені дані, що стало наслідком заниження оподатковуваного доходу за 2004 рік на 1855017,37 грн.
За виявлені порушення Державною податковою інспекцією в м. Рівне були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004491742/2/ від 17.01.2006 року та № 0004481742/2 від 17.01.2006 року.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Рівне правомірно винесено зазначені вище податкові повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року по справі № 2а-5647/09/1770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.М.Каралюс
ОСОБА_8