24 січня 2012 р. Справа № 40669/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Олендера І.Я.
суддів: Каралюса В.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинення дій,-
встановила:
В жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2007-2009 роки і з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року , та проводити нарахування та виплату даного підвищення в подальшому до змін у законодавстві, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинення дій за період з 01.01.2007 року до 31 жовтня 2010 року, та з 01.01.2007 року по 03.04.2010 року, залишено без розгляду.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2010 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.04.2010 року по 31.10.2010 року. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.04.2010 року до 31.10.2010 року з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст..52 Закону України « Про державний бюджет на 2010 рік». З урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.1 ч.1. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за задоволений період є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Саме тому суд першої інстанції зобов'язав відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.04.2010 року по 31.10.2010 року з врахуванням виплачених сум.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2010 року у справі №2а-792/10/0915 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Олендер І.Я.
Судді : Каралюс В.М.
ОСОБА_2