24 січня 2012 р. Справа № 39727/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Олендера І.Я.,
суддів - Каралюса В.М., Улицького В.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинення дій, -
09 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про виплату державної допомоги дитині війни починаючи з 09.07.2007 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2011 року позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні і виплаті недоплаченого підвищення до пенсії «Дітям війни». Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченого підвищення до пенсії «Дітям війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та згідно ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і визначеному Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, з 09 червня 2010 року з врахуванням проведених у цей час виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 червня 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії починаючи з 09 червня 2010 року, у відповідності до заявлених вимог.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що правильно по суті вирішивши справу, суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог за період з 09.07.2007року по 08.06.2010 року включно помилково застосував норми процесуального права.
Так, у відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 09 грудня 2010 року. З посиланням на ст. 99 КАС України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за період до 09 червня 2010 року. Проте, помилково відмовив у задоволені позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 08.06.2010 року включно, а не залишив їх без розгляду, як цього вимагає ст.100 КАС України.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2011 року в справі № 2а-794/11 змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості з 09.07.2007року по 08.06.2010 року включно залишити без розгляду».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: І.Я. Олендер
Судді: В.М. Каралюс
ОСОБА_2