22 березня 2012 р. Справа № 152417/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2011 року про відмову у відстроченні виконання рішення за заявою управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання провести перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни,
Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області 31.10.2011 року звернулося в адміністративний суд з заявою про відстрочення виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання провести перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни, мотивуючи її відсутністю коштів в бюджеті Пенсійного фонду на даний вид виплат.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2011 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є Пенсійний фонд України, а ч.5, 6 ст.51 цього Кодексу визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь - які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами державного бюджету Україну без відповідних бюджетних асигнувань або із перевищенням зобов'язань, встановлених цим Кодексом та законом про державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2011 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Ківерцівському районі задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 15.06.2010 року з урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат.
Згідно з ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
З наведеного вище випливає, що підставою для застосування правил цієї статті є обставини, які перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Колегія суддів, вважає, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата підвищення до пенсії у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що боржником не подано до суду документів чи належних та допустимих доказів, що ускладнюють виконання судового рішення по виплаті підвищення до пенсії, а також підтвердження обставин з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Невиконання судового рішення у даній справі призводить до порушення прав позивача, а право стягувана на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не повинно залежати від наявності достатнього фінансування з бюджету, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заява про відстрочення виконання судового рішення до задоволення не підлягає.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі №2а-77/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
ОСОБА_2