24 жовтня 2011 р. Справа № 83208/09
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області про зобов'язання провести нарахування та виплату грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку,
26 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області (надалі - УПСЗН Самбірської міської ради) щодо ненарахування та невиплати їй належної щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнути з відповідача на її користь пов'язану із цим недоплату у розмірі 12 186,62 грн. за період з 20 лютого 2006 року по 10 грудня 2008 року.
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2009 року вказаний позов задоволено частково та зобов'язано УПСЗН Самбірської міської ради провести позивачці перерахунок виплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи із встановленого ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розміру за період з 07.12.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПСЗН Самбірської міської ради просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов'язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною у 2007 році. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави. Вважає себе неналежним відповідачем у справі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Частково задовольняючи вимоги позивачки ОСОБА_1, суд виходив із того, що вона як особа, що здійснює догляд за дитиною, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення п.14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено право на отримання спірної виплати у 2007 році. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною за період з 07.12.2007 року по 31.12.2007 року не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і має обчислюватися виходячи із законодавчо встановлених розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обов'язок щодо виплати позивачці пов'язаної із цим заборгованості слід покласти на УПСЗН Самбірської міської ради.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, відповідають нормам матеріального права і є правильними.
Встановлено, що позивачка є матір'ю, яка у 2007 році здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вказаної ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною за період з 07.12.2007 року по 31.12.2007 року та правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної допомоги саме на УПСЗН Самбірської міської ради в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 червня 2009 року у справі № 2а-540/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
ОСОБА_2