Справа: № 826/11193/15 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
06 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Гуцул О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» (далі - Відповідач) та з врахуванням заяви про уточнення позовної вимоги і заяви про зміну позовних вимог, просила: надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 386 395 137,44 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі згідно актів опису майна від 19.03.2015 року №8/26-55-25-01-17 та від 27.05.2015 року №9/26-55-23-01-13.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися.
Так, 05 жовтня 2015 року представником Позивача на адресу апеляційного суду подано письмові заперечення на апеляційну скаргу з проханням залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2015 року залишити без змін.
Представником Відповідача 05 жовтня 2015 року подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з посиланням на неможливість прийняти участь у розгляді справи, через його зайнятість в іншому судовому засіданні; будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини до клопотання не додано.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки Відповідач є юридичною особою і має можливість надати повноваження на ведення справи в суді іншому представнику.
Матеріали справи містять достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін не визнана обов»язковою, а тому колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
З урахуванням приписів ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з даних облікової картки платника податку вбачається, що станом на 30 червня 2015 року за Відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в розмірі 386 396 157, 00 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою Відповідачем податкових зобов'язань, самостійно нарахованих ним в поданих до податкового органу податкових деклараціях.
10 лютого 2015 року Позивачем на адресу Відповідача направлялась податкова вимога №1363-25, якою сума заборгованості Відповідача була визначена в розмірі 15 060 322, 63 грн.
10 лютого 2015 року Позивачем, з метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу Відповідача, прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №1363-25 та складено акти опису майна від 19 березня 2015 року №8/26-55-25-01-17 та від 27 травня 2015 року №9/26-55-23-01-13, відповідно до яких було здійснено опис майна Відповідача на загальну суму 141 545 185, 05 грн.
Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунком 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За приписами пп. 14.1.137, 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно п.41.2 ст.41 Кодексу органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Положеннями статті 203 Кодексу передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно ст.59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем до контролюючого органу подавались декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2014 року по травень 2015 року, відповідно до яких Відповідач самостійно визначив суми податку, яку повинен був сплатити в установлений законодавством строк на рівні 388 686 230, 00 грн.
Отже, податкові зобов'язання, самостійно визначені Відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, тому такі податкові зобов'язання є податковим боргом.
Проте, згідно з даними обліку податкового органу, Відповідачем суми, самостійно визначених в таких деклараціях податкових зобов'язань, сплачені не були.
Відповідно пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Позивач з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості Відповідачем вживав заходів передбачених пунктом 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Так, 20 квітня 2015 року рішенням в.о. начальника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві №1 вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу Відповідача шляхом стягнення його безготівкових коштів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказане рішення контролюючого органу Відповідачем не оскаржувалось.
На виконання цього рішення, контролюючим органом направлено до банківських установ, обслуговуючих ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія», інкасові доручення (розпорядження) щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків Відповідача.
Інкасове доручення (розпорядження) від 07 травня 2015 року №2/26-55-23-01 було повернуте банком податковому органу, у зв'язку з накладенням на вказаний в дорученні рахунок арешту за іншим виконавчим документом.
На підставі інкасового доручення (розпорядження) від 07 травня 2015 року №3/26-55-23-01-34, з Відповідача стягнуто 150,00 грн.
Решта інкасових доручень (розпоряджень) від 07 травня 2015 року №1/26-55-23-01, №4/26-55-23-01, №5/26-55-23-01, №6/26-55-23-01, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника податків, були повернуті до контролюючого органу.
Згідно п.п.95.1, 95.2, 95.3 ст.95 Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів звертає увагу, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є наявність у такого платника податкового боргу та відсутність на його розрахункових рахунках грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2014 року по справі № К/9991/38076/12, від 08 липня 2015 року № К/800/34443/14.
Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності дій суб»єкта владних повноважень при здійсненні опису майна платника податків та звернення до суду з адміністративним позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 386 395 137,44 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податкові заставі згідно актів опису майна від 19.03.2015 року №8/26-55-25-01-17 та від 27.05.2015 року №9/26-55-23-01-13, оскільки матеріалами справи підтверджується розмір податкової заборгованості Відповідача та відсутність достатнього розміру коштів для погашення податкового боргу на розрахункових рахунках.
Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торговельна компанія» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 серпня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 07 жовтня 2015 року.
.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.