24 жовтня 2011 р. Справа № 3749/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2010 року Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція (далі - Тернопільська ОДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_1) 508147,61 грн. заборгованості перед бюджетом у тому числі 67577,27 грн. пені.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року у справі № 2а-3531/10/1970 позов було задоволено, стягнено з ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_2 за рахунок його активів заборгованість перед бюджетом у сумі 373655,76 грн., у тому числі 67577,27 грн. пені.
У поданій апеляційній скарзі відповідач ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_1 просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позову Тернопільської ОДПІ. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції стягнуто заборгованість з відповідача всупереч встановленій законом процедурі і у позивача не виникло право на звернення до суду з вказаним адміністративним позовом. відповідності до пп. 3.1.1. п.3.1. ст. З, п.5.1, 5.3, 5.4 ст. 5, пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон).
Окрім того, судом першої інстанції не було залучено до участі у справі Тернопільську міську раду - орендодавця земельної ділянки, стягнення заборгованості по користуванню якою є предметом даного спору.
Звертає увагу апеляційного суду на укладення 17.11.2009 року між відповідачем та Тернопільською міською радою договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.03.2002 року та на помилкове завищення відповідачем у податкових декларація розміру орендної плати. Одночасно апелянт наполягає на неврахуванні позивачем приписів ч. 5 ст. 17 Закону України «Про плату за землю».
Окрім того, зазначає на порушенні судом першої інстанції процесуальних прав відповідача, передбачених ст. 49 КАС України.
Представник апелянта у ході апеляційного розгляду вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підтримала повністю, просить їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив під ставність поданої апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов Тернопільської ОДПІ, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_1 самостійно узгодив податкові зобов'язання по платежу «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності», подавши в Тернопільську ОДПІ податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Загальна сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_1 перед Тернопільською ОДПІ станом на день подання адміністративного позову становила 508147,61 грн., в тому числі 67577,27 грн. пені. Враховуючи подане представником позивача клопотання про зменшення позовних вимог загальна сума податкового боргу відповідача становить 373655,76 грн., в тому числі 67577,27 грн. пені.
ОСОБА_2 висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Як безспірно встановлено судом, 28.03.2002 року між відповідачем та Тернопільською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,5360 га., що знаходить за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська,12, у який було внесено зміни договором від 17.11.2009 року,
Заборгованість, що є предметом спору, виникла по сплаті відповідачем орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, за період з 2007р. по 2010р.
У відповідності до пп. 3.1.1. п.3.1. ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Згідно п. 5.1. ст. 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
В силу приписів пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У відповідності до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно із п. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
За правилами пп. 10.1.1. п. 10.1 Закону у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
При цьому суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що 17.11.2009 року між відповідачем та Тернопільською міською радою було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.03.2002 року, яким передбачено внесення орендної плати за землю лише з 04 січня 2007 року.
Тому покликання представника Тернопільської ОДПІ на пред'явлення відповідачу першої податкової вимоги 13.03.2006 року на суму 7956,25 грн. та другої податкової вимоги 27.04.2006 року на суму 164216,09 грн. не можуть вважатися такими, що здійснені на стягнення податкового боргу у рамках даної справи.
Окрім того, покликання представника позивача на те, що сума позову є консолідованим податковим боргом, а відтак пред'явлення податкової вимоги у зазначеному розмірі не вимагається, до уваги апеляційним судом не береться, оскільки згідно із приписами пп. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про порушення позивачем встановленої законом процедури стягнення податкового боргу та передчасне звернення до суду з таким позовом.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-3531/10/1970 скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі складена 25 жовтня 2011 року.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
ОСОБА_3