Справа: № 826/14461/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
07 жовтня 2015 року м. Київ
.колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними розпоряджень, -
Позивач, ОСОБА_2, 20.07.2015 року звернувся до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання невідповідними законодавству, нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1574 від 30 жовтня 2006 р. «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», № 141 від 12 лютого 2007 р. «Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N 748 та від 30.10.2006 № 1574», № 1575 від 30 жовтня 2006 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію», № 142 від 12 лютого 2007 р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1575», № 1576 від ЗО жовтня 2006 р. «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», № 143 від 12 лютого 2007 р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1576», № 1577 від 30 жовтня 2006 р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», № 144 від 12 лютого 2007 р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1577», № 978 від 30 липня 2007 р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого. опалення і постачання гарячої води», № 1127 від 28 серпня 2007 р. «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.155 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та винести нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, позивач 20.07.2015 року звернувся з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання невідповідними законодавству, нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації №141-144 від 12.02.2007 року, №1574-1577 від 30.10.2006 року, № 978 від 30.07.2007 року та № 1127 від 28.07.2007 року.
Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду прийшов до висновку, що позивачем пропущені строки звернення до суду встановлені ст. 99 КАС України та підстав для поновлення цих строків судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:
У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначає, що строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, для встановлення чи пропущено позивачем строк звернення до суду необхідно встановити дату з якої особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав.
Пунктом 1 рішення Київської міської ради III сесії XXIII скликання від 04.02.99 року N 138/239 встановлено, що рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації нормативно-правового характеру, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в газеті "Хрещатик", якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Разом з тим, слід зазначити, що спірні розпорядження були офіційно опубліковані в газеті Хрещатик, а саме:
- розпорядження №141 від 12.02.2007 року «Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748 та від 30.10.2006 року №1574» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 21.02.2007 року;
- розпорядження №142 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1575» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 21.02.2007 року;
- розпорядження №143 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1576» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 21.02.2007 року;
- розпорядження №144 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1577» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 21.02.2007 року;
- розпорядження №1574 від 30.10.2006 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 31.10.2006 року;
- розпорядження №1575 від 30.10.2006 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 31.10.2006 року;
- розпорядження №1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 31.10.2006 року;
- розпорядження №1577 від 30.10.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення постачання гарячої води» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 31.10.2006 року;
- розпорядження №978 від 30.07.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого. опалення і постачання гарячої води» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 02.08.2007 року;
- розпорядження № 1127 від 28 серпня 2007 р. «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води» опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті «Хрещатик» від 04.09.2007 року.
Таким чином, колегія суддів погоджуєтьс з висновком суду першої інсттанції про пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення до суду, оскільки позивач мав дізнатись про порушення своїх прав ще у 2006 та у 2007 році відповідно.
Разом з тим, посилання апелянта на ту обставину, що останньому до липня 2015 року, не було відомо про застосування до нього оспорюваних розпоряджень КМДА №№ 1574-1577 від 30.10.2006 р., №№ 141-144 від 12.02.2007 р., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони необґрунтовані та спростовані ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 року. У вказаних рішеннях встановлено, що листом Печерської РДА в м. Києві №090-0052-з/20 від 27.09.2011 року позивачу надано відповідь на його звернення щодо надання інформації про номери та дати нормативно-правових актів щодо нарахування за житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до положень частини першої ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено ту обставину, що позивач про застосування до нього тарифів відповідно до оскаржуваних постанов дізнався з листа від 27.09.2011 року. Зазначені вище обставини, спростовують доводи апелянта, що йогму до липня 2015 року, не було відомо про застосування до нього оспорюваних розпоряджень КМДА.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою із пропуском шестимісячного строку.
Крім того, суд першої інстанції правомірно не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про порушення своїх прав, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведения судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що у суду були законні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст ухвали виготовлено 07 жовтня 2015 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Сорочко Є.О.
Межевич М.В.