донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.10.2015р. справа №908/1765/15-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.
секретаря Дворцової Т.Ю.
від позивача:Литвин І.О., представник за дов.б/н від 30.01.15р.
від відповідача:не з"явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» сел.Мічуріне, Тельманівського району, Донецька область
на рішення господарського судуЗапорізької області
від02.06.2015 року
у справі№ 908/1765/15-г (суддя Гандюкова Л.П.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сева Санте Анімаль Україна» м.Київ
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» сел.Мічуріне, Тельманівського району, Донецька область
простягнення основної заборгованості за договором поставки №63/13 від 02.01.2013р. у розмірі 53 599,98грн., пені у розмірі 13 248,25грн., 3% річних у розмірі 1 767,38грн., інфляційних у розмірі 13 324,96грн.
18.03.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сева Санте Анімаль Україна» м.Київ з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» сел.Мічуріне, Тельманівського району, Донецька область про стягнення основної заборгованості за договором поставки №63/13 від 02.01.2013р. у розмірі 53 599,98грн., пені у розмірі 13 248,25грн., 3% річних у розмірі 1 767,38грн., інфляційних у розмірі 13 324,96грн. (а.с.3-6).
21.04.2015р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53 599,98грн., пеню у розмірі 6 925,29грн., інфляційні у розмірі 13 324,96грн., 3% річних у розмірі 2 064,23грн. (а.с.47-48).
29.05.2015р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53 599,98грн., пеню у розмірі 6 925,29грн., інфляційні у розмірі 15 170,65грн., 3% річних у розмірі 2 323,55грн. (а.с.131-132).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. позовні вимоги задоволені частково (а.с.147-150).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» сел.Мічуріне, Тельманівського району, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сева Санте Анімаль Україна» м.Київ суму боргу за договором поставки №63/13 від 02.01.2013р. у розмірі 53 599,98грн., пеню у розмірі 6 798,26грн., 3% річних у розмірі 2 010,37грн., інфляційні у розмірі 13 034,51грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 766,67грн. В решті вимог відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати у встановлені договором терміни за нього. Позовні вимоги щодо стягнення 3%, інфляційних та пені перевірені та задоволені частково, оскільки визнані судом невірними: а саме щодо пені, то в період її нарахування позивач включив день здійснення відповідачем оплати, що суд визнав неправильним; стосовно інфляційних та 3% річних, то суд визнав неправильним врахування індексу інфляції місяця, в якому було здійснено оплату до 15 числа; при нарахуванні 3% річних суд по окремим накладним дійшов висновку про неправильно визначені періоди початку нарахування, а також включення дню здійснення відповідачем оплати.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» сел.Мічуріне, Тельманівського району, Донецька область звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі №908/1765/15-г в частині стягнення боргу, пені, інфляційних та 3% річних та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені зазначених позовних вимог у повному обсязі (а.с.171).
Апелянт наполягає на тому, що господарським судом не було надано належної оцінки доказів, наданих позивачем, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Скаржник зазначив, що позивачем всупереч умовам договору не було надано документів або доказів про надання відповідачу документів, які підтверджують якість товару: рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна, реєстраційне посвідчення та листівка-вкладка на ветеринарні препарати, що відпускаються, сертифікат якості на кожну партію товару.
На думку апелянта, відсутні підстави та умови, за яких він зобов»язаний оплатити товар.
Також, місцевим господарським судом не враховано той факт, що не у всіх накладних вказано прізвище, ім»я та по-батькові особи, уповноваженої на отримання товару, номер та дата довіреності, на підставі якої відбувалось прийняття товару.
Таким чином, апелянт вважає, що викладені вище порушення норм матеріального та процесуального права призвели до прийняття неправильного рішення.
06.10.2015р. від позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 05.10. 2015р., в якому позивач просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду від 02.06.2015р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 185-187).
Апелянт у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов"язковою, судова колегія вважала за необхідне розглянути справу за відсутності апелянта.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сева Санте Анімаль Україна» м.Київ є юридичною особою (ідентифікаційний код 34293400), що підтверджено випискою з ЄДРПОУ(а.с.27).
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» є юридичною особою (ідентифікаційний код 32715749).
02.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сева Санте Анімаль Україна» (за договором - продавець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» (за договором - покупець, далі - відповідач) було укладено договір поставки №63/13 (а.с.13-15).
З предмету договору вбачається, що продавець зобов»язується поставляти (передавати покупцеві у власність) товари (ветеринарні препарати, вакцини та інше) на умовах, згідно із переліком та в кількості, визначених відповідно до умов договору (далі-товар), а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити його вартість у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару (п.1.1 договору).
Згідно п.2.1 договору, товар за договором поставляється партіями, партією товару вважається товар, визначений в одній видатковій накладній.
Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язується здійснити оплату вартості відповідної партії товару, визначеної у видатковій накладній, в повному обсязі протягом 30 днів з моменту отримання партії товару. Моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару.
Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового банківського переказу на рахунок продавця, зазначений у відповідному рахунку-фактурі (п.2.4 договору).
Датою оплати за товар вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок продавця (п.2.5 договору).
У пункті 2.6 договору також зазначено, що вартість кожної партії товару визначається в рахунках-фактурах продавця та видаткових накладних.
Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару, якщо інше не зазначено у додатках до цього договору (п. 3.10).
Розділом 5 договору сторони визначили відповідальність сторін.
Так, у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, останній зобов»язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності по цьому пункту договору складає 3 роки (п.5.2 договору).
Відповідно до п. 8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
02.01.2013 р. сторонами підписано протокол розбіжностей до договору поставки №63/13 від 02.01.2013р. (узгоджені п.п. 1.1, 3.8, 3.16, 3.17, 5.1, 5.4 договору) (а.с.15 зворотній бік).
На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними: №СА-0000088 від 21.01.2014р. на суму 14 676,34грн., №СА-0000089 від 21.01.2014р. на суму 3 812,78грн., №СА-0000342 від 03.03.2014р. на суму 9 515,34грн, №СА-0000343 від 03.03.2014р. на суму 3 571,00грн, №СА-0001476 від 28.08.2014р. на суму 12 749,81грн, №СА-0001511 від 02.09.2014р. на суму 20 302,32грн, а всього 64 627,59грн. які містяться у матеріалах справи (а.с. 16, 17, 19, 20, 22, 23).
Факт отримання покупцем товару підтверджується підписом представника покупця у вказаних накладних, які скріплені печатками і довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (№9 від 21.01.2014р., №23 від 03.03.2014р., №69 від 19.08.2014р.), які наявні у матеріалах справи (а.с.18, 21, 24).
Згідно Акту звірки розрахунків за 2013 рік за даними ТОВ «Сева Санте Анімаль Україна» заборгованість ТОВ «Бекон-Інвест-Агро» станом на 31.12.2013р. складає 26924,34грн., який підписаний та скріплений печатками підприємств (а.с.25).
Відповідач за отриманий товар у 2013 - 2014р.р. розрахувався частково на суму у розмірі 37 951,95грн., що підтверджується копією банківської виписки (а.с.26).
Позивач зазначає, що станом на 02.02.2015 року за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 53599,98грн. (26924,34грн. + 64627,59грн. - 37951,95грн.=53 599,98грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Крім того, позивачем заявлені до стягнення сума пені, з урахуванням останньої заяви про зменшення від 27.05.2015р, у розмірі 6 925,29грн., 3% річних у розмірі 2 323,55грн. та інфляційні у розмірі 15 170,65грн.
За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних за договором поставки.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договір поставки №63/13 від 02.01.2013р. є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зоов»язується прийняти мано (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язан вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов»язковості договору для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
З огляду на фактичні обставини справи, здійснення між сторонами господарських зобов»язань підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.16, 17, 19, 20, 22, 23).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності факту отримання відповідачем товару та не сплати за накладними у встановлені договором терміни, тому вважає висновок суду про стягнення боргу у розмірі 53599,98грн. обґрунтованим та документально підтвердженим.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.5.2 Договору, з урахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог у розмірі 6 925,29грн.
Щодо вимог позивача в частині стягнення пені за період з 27.06.2013р. по 30.09.2014р. у розмірі 6925,29грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст.216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України)
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписом п.5.2 договору у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, останній зобов»язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості товару за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності по цьому пункту договору складає 3 роки.
Приймаючи до уваги наведене і те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за договором поставки №63/13 від 02.01.2013р. у розмірі 53 599,98грн., то розмір пені до стягнення складає 6 798,26грн.
Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 6 798,26грн. в цілому за період з 27.06.2013 року по 30.09.2014 року окремо по кожній накладній обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені господарським судом саме у цій сумі в межах заявленого позивачем періоду.
Щодо стягнення 3% річних за період з 27.06.2013р. по 02.02.2015р. у розмірі 2323,55грн. та інфляційних нарахованих у період з жовтня 2013 року по січень 2015 року у розмірі 15170,65грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши арифметично розрахунок, здійснений судом першої інстанції, судова колегія вважає правильним висновок суду щодо стягнення з відповідача за період з 27.06.2013р. по 02.02.2015р. 3 % річних у розмірі 2 010,37грн., з відмовою у стягненні 313,18грн. та інфляційних витрат у розмірі 13 034,51грн., з відмовою у стягненні 2 136,14грн.
Твердження апелянта щодо не надання належних доказів, які б засвідчували факт поставки та отримання товару відповідачем не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не спростовуються матеріалами справи.
Більш того, п.2.2 договору передбачено, що моментом отримання партії товару є підписання покупцем видаткової накладної на відповідну партію товару, а обов"язок оплати вартості партії товару наступає протягом 30 днів з моменту отримання партії товару, тому посилання апелянта на те, що обов"язок сплати за товар наступає з наданням до поставленого товару відповідних документів: рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна, реєстраційне посвідчення та ін. не відповідає умовам договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекон-Інвест-Агро» сел..Мічуріне, Тельманівського району, Донецька область на рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. у справі №908/1765/15-г залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. у справі №908/1765/15-г - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
О.А.Марченко
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запорізької обл.