ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2015Справа №910/20696/15
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про виселення з орендованого майна
Суддя Турчин С.О.
Представники учасників процесу:
від позивача: Гайдан Т.В. (довіреність № 155-Н від 31.10.2014)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність № 062/02/07-11629 від 29.12.2014)
Позивач - Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами:
- виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з орендованого майна, а саме: частина переходу загальною площею 21,8 кв. м, що знаходиться за адресою станція метро "Харківська" (вестибюль № 1);
- демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та знаходиться за адресою станція метро "Харківська" (вестибюль № 1).
Позовні вимоги мотивовані тим, що строк дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.07.2012 р. № 516, закінчився, однак, орендоване майно відповідачем не звільнене та не передане по акту прийому - передачі, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 порушено провадження по справі № 910/20696/15, залучено до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та призначено розгляд справи на 01.09.2015.
25.08.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі, оформлені супровідним листом від 25.08.2015 № 12/04-668.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 розгляд справи № 910/20696/15 відкладено на 22.09.2015
22.09.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 22.09.2015 р. представник третьої особи надав письмові пояснення по справі, у яких підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
В судове засідання 22.09.2015 представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не надав, проте, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 06.10.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
06.10.2015 р. до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору та про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2015 р. надав суду уточнення щодо прохальної частини позовної заяви та просив вимогу № 3 викласти у наступній редакції: «зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, що знаходиться в частині переходу, загальною площею 21,8 кв. м, за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1).
Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити з урахуванням поданого уточнення.
Відповідач відзиву на позову не надав, представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.
У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності виняткових обставин для продовження строку вирішення спору у даній справі.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з огляду на наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Однак, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для її розгляду.
Суд зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та не допускати зловживання такими правами, а неодноразове заявлення відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 06.10.2015 р. не з'явилися, враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 06.10.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
20.07.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (яке в подальшому перейменовано на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - підприємство) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 516 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.07.2012 р. № 122, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "Проектний інститут Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро «Харківська» (вестибюль №1), бн, для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно з п.2.1 Договору, об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "Проектний інститут Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 21,8 кв.м та зазначена у викопіюванні зі схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину Договору.
Положеннями п. 2.4 Договору передбачено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен».
За умовами п. 4.1 Договору, орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору з додатками передати, а орендар по акту приймання-передачі прийняти об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та підприємством.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2012р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було передано, а Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 прийнято в орендне користування частину переходу, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен», загальною площею 21,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, станція метро «Харківська» (вестибюль №1), про що позивачем, відповідачем та третьою особою складено та підписано акт приймання-передачі б/н від 20.07.2012р.
Відповідно до п. 8.5.6. Договору, у разі припинення дії цього Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Харківська» в термін, визначений п. 4.15 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій.
Відповідно до п. 9.1 Договору, останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 12.05.2012 р. до 10.05.2015 р.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 9.7 Договору).
26.05.2015 р. позивач направив відповідачу лист, у якому зазначив, що термін дії Договору закінчився та не буде продовжуватись на новий термін та повідомив про необхідність привести об'єкт оренди у первинний стан та передати орендодавцю за актом приймання-передачі.
Однак, в порушення умов Договору, відповідач не повернув об'єкт оренди за актом приймання-передачі у строки, встановлені Договором, у зв'язку з чим відповідач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.
У відповідності до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За приписами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 291 ЦК України).
Як роз'яснено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Судом встановлено, що позивач листом № 419-ПДД від 26.05.2015 повідомляв орендаря про припинення спірного договору, а також про необхідність повернення об'єкту оренди за актом-приймання-передавання.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №516 від 20.07.2012 припинив свою дію з 10.05.2015 р.
Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в п. 4.15. Договору погодили, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.
Пунктом 7.5 Договору зазначено, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду Договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку його дії,.
Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт припинення договірних відносин між сторонами за Договором оренди та відсутності у відповідача правових підстав використовувати спірні приміщення.
Доказів повернення відповідачем орендованого майна за актом приймання-передачі станом на час розгляду справи по суті, суду не надано.
Враховуючи встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку звільнення орендованого майна, вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення підлягають задоволенню. Як наслідок, задоволенню підлягає вимога позивача про зобов'язання відповідача демонтувати належні йому тимчасові огороджуючі конструкції.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами, а тому, з урахуванням наведеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Враховуючи наведене вище, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (03087, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з орендованого майна, а саме: з частини переходу загальною площею 21,8 кв.м, що знаходиться за адресою станція метро «Харківська» (вестибюль №1).
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (03087, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію, що знаходиться в частині переходу, загальною площею 21,8 кв. м, за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03087, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, код 03328913) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 436,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2015 р.
Суддя С.О. Турчин