ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2015Справа № 910/15241/15
За позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Благодійний фонд "ЄДНІСТЬ"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Очколяс Д.В.;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились.
Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" (далі-відповідач) про:
- визнання інформації, що опублікована на сайті «Наші гроші» за адресою http://nashigroshi.org у статті під назвою «Палєво Крука», а саме:
2.1. «Портовики починали свій тендер у лютому, коли комерційний курс долара був більше 35 грн. Однак він не мав жодного стосунку до тендеру. В угоді чітко визначено, що ціни на паливо зафіксовано при курсі Нацбанку 23, 28 за долар станом на 24 березня. Тобто це не надто відрізняється від нинішнього курсу 20, 72»;
2.2. «Так, така вимога є: «у випадку зміни курсу гривні, який встановлено Національним банком України на 24.03.2015 року [...], більш ніж на 5%, то ціна даного договору підлягає зміні шляхом укладання додаткової угоди до Договору. Курс гривні з кінця березня зміцнів на 11%, тобто у «Віснику держзакупівель» уже мала б з'явитись додаткова угода. Але її нема. Це може бути з двох причин - або з технічних (поки укладуть, поки оприлюднять, а тут ще й довгі свята), або з інших (наприклад, поставок ще не було і допугоду ще не укладали взагалі). Але не будемо прискіпливі до цього дрібного нюансу»;
2.3. «Здавалося б ось інструмент для зменшення ціни до притомного рівня. Але представники державного порту мабуть були у не дуже притомному стані, коли писали тендерну документацію та остаточну угоду.
Бо якби у них був незатьмарений розум, то вони хоча б вписали цю довідку у перелік документів, без яких порт не має права приймати паливо: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, видаткова накладна або акт приймання-передачі товару, документи, що підтверджують якість товару».
«Здавалося б ось інструмент для зменшення ціни до притомного рівня. Але представники державного порту мабуть були у не дуже притомному стані, коли писали тендерну документацію та остаточну угоду. Бо якби у них був незатьмарений розум, то вони хоча б вписали цю довідку у перелік документів, без яких порт не має права приймати паливо: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, видаткова накладна або акт приймання-передачі товару, документи, що підтверджують якість товару»;
2.4. «Це хоча б примушувало постачальника не приймати паливо без такої довідки, а постачальника примушувало шукати якесь держпідприємство, яке б офіційно підписало довідку, що у травні 2015 року ринкова ціна на дизпаливо становить 37 тис грн./т.
Звісно, ми цілком свідомі того, що в Україні можна знайти контору, яка б видала таку довідку. Тим паче, коли йдеться про 148 мільйонів гривень. Але, судячи із договору, подібних складнощів можна цілком уникнути. Бо в даному випадку ця довідка взагалі не є обов'язковою для виконання угоди, бо ніде не передбачено покарання за її ненадання»;
2.5. «Курс гривні з кінця березня зміцнів на 11%, тобто у «Віснику держзакупівель» уже мала б з'явитись додаткова угода. Але її нема. Це може бути з двох причин - або з технічних (поки укладуть, поки оприлюднять, а тут ще й довгі свята), або з інших (наприклад, поставок ще не було і допугоду ще не укладали взагалі). Але не будемо прискіпливі до цього дрібного нюансу» порушує особисте немайнове право ДП «ІМТП» на недоторканість ділової репутації, спотворює та принижує оцінку його діяльності з боку громадськості та суспільства, ставить під сумнів престиж та добру репутацію з боку контрагентів та працівників;
- зобов'язання власника сайту «Наші гроші» навести спростування вище вказаної неправдивої інформації, тим же способом шляхом опублікування на цьому ж сайті та принести публічні вибачення;
- стягнення з відповідача моральної шкоди (немайнової шкоди) у розмірі 90 000, 00 грн. на користь позивача для надання підтримки української армії.
Позовні вимоги обґрунтовані поширенням відповідачем недостовірної інформації про позивача, що не відповідає дійсності та порушує особисте немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації, спотворює та принижує оцінку його діяльності.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Зокрема, судом залучено до участі у справі Благодійний фонд "ЄДНІСТЬ" у якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2015 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» дані про власника веб-сайту http://nashigroshi.org станом на 18.05.2015, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 05.10.2015 за участю представників сторін.
30.09.2015 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» надійшов лист з інформацією на ухвалу суду щодо власника веб-сайту http://nashigroshi.org станом на 18.05.2015, в якому товариство повідомляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» надає послуги з розміщення сайту (хостингу) nashigroshi.org на підставі публічного договору. Анкетні дані замовника послуги nashigroshi.org станом на 18.05.2015: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, власником сайту http://nashigroshi.org, на якому розміщено оспорюваний матеріал є ОСОБА_2.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно до абзацу 1, 3, 4 п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).
Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залучення ОСОБА_2 в якості співвідповідача, як власника сайту на якому розміщено статтю під назвою «Палєво Крука», спростування якої заявлено позивачем.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі: - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Отже, господарським судам підвідомчі справи визначені в ст. 12 ГПК України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).
Таким чином, у зв'язку із необхідністю залучення у даній справі ОСОБА_2 в якості співвідповідача, як власника сайту, на якому опубліковано статтю, суд прийшов до висновку, що даний спір не підвідомчий господарським судам України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р., № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», де зазначено, що статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.
Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Отже, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд, -
Провадження у справі №910/15241/15 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Благодійний фонд "ЄДНІСТЬ" про зобов'язання вчинити дії припинити.
Ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Бондарчук В.В.