Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"29" вересня 2015 р. Справа № 911/3818/15
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м.Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» В.І.Славінського
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд», с.Стоянка
за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В.
про визнання нікчемним правочину та застосування наслідків недійсності правочину
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: Пода І.А.
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (далі - відповідач) за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. про визнання нікчемним правочину та застосування наслідків недійсності правочину.
Провадження у справі №911/3818/15 порушено відповідно до ухвали суду від 31.08.2015 року та призначено справу до розгляду на 15.09.2015 року.
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В., належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 15.09.2015 року не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.09.2015 року подав відзив, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався до 29.09.2015 року.
Також, в судовому засіданні 15.09.2015 року було відхилено клопотання позивача про залишення позову без розгляду, оскільки справа між тими ж сторонами, з тих же підстав і про той же предмет (911/3824/15) порушена після порушення провадження у даній справі № 911/3818/15. Таким чином, на момент порушення провадження у справі № 911/3818/15 не існувало розгляду іншої справи між тими ж сторонами, з тих же підстав і про той же предмет (911/3824/15), тому підстави для залишення позову в порядку п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарсього процесуального кодексу України відсутні.
В судовому засіданні 29.09.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, надав заперечення на відзив та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України (в особі Головного Управління Національного банку України по м. Києву і Київській області), оскільки Майнові права позивача, набуті ним за Кредитним договором №34/1/13-КL, укладеним із ТОВ «Бакалія-Трейд» 13.02.2013 року є предметом застави за Договором застави майнових прав № 12/ЗМИ, укладеним 05.03.2014 року (далі - Договір з НБУ) між позивачем і Національним банком України в особі Головного Управління Національного банку України по м. Києву і Київській області (далі - НБУ).
За умовами р. 2.1.1 Договору з НБУ, до повного виконання умов Договору з НБУ, Заставодавець (ПАТ «Златобанк») не має право без відома та попередньої письмової згоди Заставодержателя (НБУ) відчужувати предмет застави.
Відповідно до п. 3.4.2. Договору з НБУ Заставодавець (ПАТ «Златобанк») зобов'язаний не відчужувати в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя (НБУ).
На момент розірвання Договору іпотеки від 08.08.2014 року, укладеного між позивачем (ПАТ «Златобанк») та відповідачем (ТОВ «Бакалія-Трейд»), Договір з НБУ набув чинності, а його умови були обов'язкові до виконання ПАТ «Златобанк».
З огляду на наведене вище, укладений між позивачем (ПАТ «Златобанк») та відповідачем (ТОВ «Бакалія-Трейд») Договір про розірвання (припинення дії) Договору іпотеки від 08.08.2014 року без письмового погодження із Заставодержателем (НБУ) порушив права особи, що не є стороною у справі.
Таким чином, позивач вважає, що питання відновлення прав ПАТ «Златобанк» як Іпотекодержателя за Договором іпотеки від 31.07.2013 року безпосередньо впливає на права третьої особи (НБУ), що не є стороною у справі, оскільки майнові права, які було передано в іпотеку за Договором іпотеки між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Бакалія-Трейд» є одночасно забезпеченням за Договором з НБУ.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 29.09.2915 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України (в особі Головного Управління Національного банку України по м. Києву і Київській області).
Відповідач та третя особа-1 (Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В.) в судове засідання 29.09.2015 року не з'явились. Приватним нотаріусом надано відзив на позов, в якому він заперечує позовні вимоги, наголошує на відсутності порушення при посвідченні спірного Договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши в судовому засіданні 29.09.2015 року матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши надані докази та пояснненя, судом встановлено наступне.
Як вбачається з викладених у позові обставин, 13.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (позивач, Позикодавець, Іпотекодержатель) та ТОВ «Бакалія-Трейд» (відповідач-1, Позичальник, Іпотекодавець) укладено Кредитний договір №34/1/13-КL (надалі за текстом - Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику надано кредит у формі відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом 32 000 000,00 грн. під 22% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 12.02.2014 року.
У подальшому, до Кредитного договору було укладено ряд додаткових договорів. 27.12.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір № 6, яким збільшено ліміт заборгованості за кредитною лінією до 160 000 000,00 грн.
Крім того, Додатковим договором №7 від 26.12.2014 року було змінено кінцеву дату повернення кредиту, а саме: не пізніше 28.01.2015 року включно.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 31.07.2013 року між Банком та Позичальником укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. (надалі - Договір іпотеки). За умовами Договору іпотеки, предметом іпотеки виступає нерухоме майно: земельна ділянка площею 1,3921 га розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, цільове призначення - для будівництва та обслуговування торгівельно-розважального центру з офісно-готельним комплексом (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269).
28.12.2013 року сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки визначено: торгівельно-розважальний центр загальною площею 5 404,7 кв.м., розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Стоянка, вул. Київська 10, реєстраційний номер 240649132224, а також, земельна ділянка площею 1,3921 га розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Стоянка, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування торгово-розважального центру з офісно-готельним комплексом (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269).
08.08.2014 року між Банком та Позичальником укладено Договір про розірвання (припинення дії) Договору іпотеки (надалі - Договір про розірвання), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 2450.
За п. 4 Договору про розірвання - зазначений договір є підставою для зняття заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке визначено предметом Договору іпотеки, та, підставою для вилучення відповідних записів щодо заборони відчуження і записів про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі Договору про розірвання 08.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. було припинено:
- обтяження земельної ділянки за записом №1968983 від 31.07.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження забороною на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15026189 від 08.08.2014 року 15:17:42;
- обтяження торгівельно-розважального центру за записом №4122358 від 28.12.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження забороною на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15026872 від 08.08.2014 року 15:29:32;
- Іпотеку земельної ділянки за записом №1969720 від 31.07.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іпотеки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15026589 від 08.08.2014 року 15:24:20;
- Іпотеку торгівельно-розважального центру за записом №4122753 від 28.12.2013 року (кадастровий номер 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення іпотеки на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15027137 від 08.08.2014 року 15:34:12.
Позивач зазначив, що Постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 року АТ «ЗЛАТОБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням №30 від 13.02.2015 року Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато з 14.02.2015 року процедуру виведення АТ «ЗЛАТОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року включно. Наказом № 48 від 13.02.2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено Славінського В.І. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ЗЛАТОБАНК» на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року включно (надалі - Уповноважена особа).
Постановою Правління НБУ № 310 від 12.05.2015 року відкликано банківську ліцензію АТ «ЗЛАТОБАНК». Рішенням № 99 від 13.05.2015 року Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК». Наказом № 156 від 13.05.2015 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено Славінського В.І. уповноважено особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК».
Позивач вважає, що Договір про розірвання є нікчемним правочином (недійсність якого встановлена законом, а саме, п. 1 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та, відповідно, записи, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки земельної ділянки та торгівельно-розважального центру, а також, записи про припинення обтяження забороною на нерухоме майно земельної ділянки та торгівельно-розважального центру, вчинені на підставі Договору про розірвання і сам Договір про розірвання - є незаконними, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, та підлягають скасуванню.
Згідно з п.п. 1, 9 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження органів управління банку; виконує повноваження, визначені ч. 2 ст. 37 даного закону.
За змістом п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено підставу нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку, зокрема: здійснення безоплатного відчуження майна, прийняття на себе зобов'язань без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмова від власних майнових вимог.
Позивач зазначає, що Уповноважена особа Фонду згідно приписів ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Повідомлення №100 від 20.02.2015 року) повідомила відповідача про нікчемність Договору від 08.08.2014 року про розірвання Договору іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 2450, з підстав, визначених у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону про систему гарантування, а саме у зв'язку з відмовою Банку від власних майнових прав, що передбачені цим іпотечним договором.
Згідно з ч.ч. 1-5 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Позивач зазначає, що уклавши Договір про розірвання, його сторони визнали факт припинення дії Договору іпотеки та факт припинення прав АТ «ЗЛАТОБАНК» як іпотекодержателя за Договором іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, який передбачає, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Також, позивач зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в Узагальненнях щодо «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року, потреба визнання правочину недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, може виникнути у разі, коли: сторони виконали певні умови нікчемного правочину, який нотаріально посвідчений; він порушує права третіх осіб; він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду, яке лише констатує недійсність правочину, можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію тощо.
Таким чином, визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Тому, оскільки у ст. 16 ЦК немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав, реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину.
Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі за текстом - Закон про державну реєстрацію) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, на підставі рішення суду про визнання угоди недійсною й скасування її державної реєстрації, Реєстраційна служба відповідно до ч. 2 ст. 26 вищевказаного Закону повинна внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації даного договору. За нормами Закону про державну реєстрацію нотаріуси наділені функціями державного органа у сфері Державної реєстрації права власності та інших речових прав об'єктів нерухомого майна. Тому, державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва було проведено нотаріусом, яким вчинено таку дію (згідно абз. 3 ч. 5 ст. 3 Закону про державну реєстрацію).
У зв'язку з чим, позивач просить визнати нікчемним правочин - Договір про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за р. 2685 від 08.08.2014 року, нікчемність якого встановлена законом та обґрунтована в Повідомленні позивача № 100 від 20.02.2015 року; Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (Договору про розірвання Договору іпотеки від 08.08.2014 року) через застосування реституції та повернення сторін у стан, який існував до укладення нікчемного правочину - Договору про розірвання Договору іпотеки від 08.08.2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 2450, шляхом прийняття рішення суду про скасування:
- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15027137 від 08.08.2014 року 15:34:12), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іпотеки за записом №4122753 від 28.12.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224);
- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15026589 від 08.08.2014 року 15:24:20, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення іпотеки за записом №1969720 від 312.07.2013 року (щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000);
- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15026872 від 08.08.2014 року 15:29:32), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення обтяження забороною на нерухоме майно за записом №4122358 від 28.12.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224);
- Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 15026189 від 08.08.2014 року 15:17:42), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення обтяження забороною на нерухоме майно за записом №1968983 від 31.07.2013 року (щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000).
Зобов'язання (в день подання відповідних заяв уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб):
- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ «Златобанк» як Іпотекодержателя шляхом державної реєстрації обтяження щодо іншого речового права, яке виникло на підставі Договору про внесення змін від 28.12.2013 року до Договору іпотеки від 31.07.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224);
- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ «Златобанк» як Іпотекодержателя шляхом державної реєстрації обтяження щодо іншого речового права, яке виникло на підставі Договору іпотеки від 31.07.2013 року та Договору про внесення змін від 28.12.2013 року (об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000);
- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ «Златобанк» як Іпотекодержателя шляхом державної реєстрації щодо обтяження забороною (обтяження речового права), яке виникло на підставі Договору про внесення змін від 28.12.2013 року до Договору іпотеки від 31.07.2013 року (об'єкт нерухомого майна - торгівельно-розважальний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 240649132224);
- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюка Д.В. вчинити дії щодо відновлення прав ПАТ «Златобанк» як Іпотекодержателя шляхом державної реєстрації щодо обтяження забороною (обтяження речового права), яке виникло на підставі Договору про внесення змін від 28.12.2013 року до Договору іпотеки від 31.07.2013 року (об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 9178332000).
Судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідного до Договору про заставу майнових прав № 12/ЗМИ від 05.03.2014 року, в заставу Національному банку України передано майнові права лише за Кредитним договором і саме з такого Кредитного договору виникають майнові права у заставодержателя - Національного банку України, зокрема, щодо права вимоги повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Про забезпечувальні договори в Договорі № 12/ЗМИ від 05.03.2014 року відсутні будь-які посилання. Відповідні посилання на забезпечувальні договори (до кредитних договорів) згадуються лише в тексті Договору № 12/ЗМИ від 05.03.2014 року і без визначення переліку та реквізитів договорів, що не дозволяє ідентифікувати такі договори.
Таким чином, в заставу Національному банку України за Договором № 12/ЗМИ від 05.03.2014 року передавались майнові права вимоги щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за Кредитним договором, жодних майнових прав за забезпечувальними договорами в заставу за Договором №12/ЗМИ від 05.03.2014 року не передавалось.
Таким чином, посилання позивача на порушення АТ «ЗЛАТОБАНК» ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» та п. 3.4.2. Договору про заставу майнових прав №12/ЗМИ від 05.03.2014 року при укладенні спірного Договору, безпідставні.
Відповідач в заперечення позовних вимог зазначає, що за спірним Договором про розірвання не припинялись та не змінювались умови Кредитного договору (майнові права за яким передавались в заставу Національному банку України), зазначив, що Кредитний договір є чинним.
Крім того, відповідач повідомив, що 29.08.2014 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «БІПРОДУКТ» було укладено Договір застави майнових прав № 34/1/13-КL/S-1 від 29.08.2014 року, який виступає забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «БАКАЛІЯ-ТРЙЕД» по Кредитному договору від 13.02.2013 року № 34/1/13-КL.
Вищевказаний договір застави майнових прав є чинним на час розгляду справи, суду не надано доказів визнання такого договору нікчемним чи оскарження його в судовому порядку. Відповідний договір застави майнових прав замість Договору іпотеки забезпечуєь боргові зобов'язання за Кредитним договором, що також спростовує твердження позивача про те, що банк припинив забезпечувальні зобов'язання.
Як передбачено ст. 4 Закону України «Про заставу», предметом застави можуть бути майно та майнові права. Таким чином, передані в заставу майнові права можуть бути предметом застави і не входять до переліку наведених в ст.4 Закону України «Про заставу» виключень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Правовідносини, які виникли з приводу припинення договору іпотеки шляхом укладання договору про розірвання договору іпотеки з наступним зняттям заборон відчуження і вилученням записів про заборони і іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є правомірними діями сторін, які направлені на здійснення своїх цивільних прав по припиненню забезпечувального зобов'язання за домовленістю сторін, та не створюють правових наслідків припинення основного зобов'язання.
З аналізу наведеного визначення «іпотеки» однозначно випливає, що уклавши Договір про розірвання іпотеки, АТ «ЗЛАТОБАНК» не відмовлялося від належних йому майнових прав, предмет іпотеки лише був переданий в якості забезпечення АТ «ЗЛАТОБАНК», тобто було передано як гарантія можливого повернення грошових кредитних коштів в разі порушення зобов'язань за кредитним договором з боку ТОВ «БАКАЛІЯ-ТРЕЙД».
Іпотека є видом забезпечення виконання основного зобов'язання як забезпечувальна міра майнового характеру, що існує у вигляді акцесорного зобов'язання, стимулює боржника до виконання зобов'язання та (або) в інший спосіб гарантує захист майнового інтересу кредитора у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Виходячи з аналізу чинного законодавства, Договір про розірвання іпотеки від 08.08.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2450 року, який укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «БАКАЛІЯ-ТРЕЙД», не припинив дію основного Кредитного договору, а отже його припинення не завдало шкоди активам банку і не зменшило вартість власних майнових вимог у розумінні п.1 ч. З ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, розірвання договору іпотеки не є «відмовою від власних майнових вимог» в контексті п. 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки незалежно від існування акцесорного зобов'язання кредитор, реалізуючи свої суб'єктивні права за основним договором, може формувати свої відповідні вимоги, у тому числі й майнового характеру (майнові вимоги).
Відносини іпотеки не породжують права власності чи майнових прав кредитора на предмет іпотеки. Можливість набуття права власності на предмет іпотеки визначено ст. 37 Закону України «Про іпотеку», при чому підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
В ході аналізу п. 1 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» можна відокремити спеціальні ознаки, врахування яких є необхідним для визнання правочину розірвання договору іпотеки дійсним:
- розірвання договору іпотеки не підпадає під ознаки безоплатного здійснення відчуження майна, адже власником майна є боржник;
- розірвання договору іпотеки не підпадає під ознаки прийняття на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, оскільки припинення договору іпотеки свідчить про припинення акцесорного зобов'язання та не породжує жодних прав чи обов'язків;
- розірвання договору іпотеки не є «відмовою від власних майнових вимог», оскільки незалежно від існування акцесорного зобов'язання кредитор, реалізуючи свої суб'єктивні права за основним договором, може формувати свої відповідні вимоги, у тому числі й майнового характеру (майнові вимоги).
Крім того, в позові не обґрунтовані ні вартість заставного майна, ні суму непогашеного кредитного зобов'язання, враховуючи, що до певного часу умови Кредитного договору виконувались Позичальником. Таким чином, не можливо встановити обставини щодо зменшення активів банку чи відмови від майнових прав внаслідок укладення спірного Договору про розірвання.
Розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).
У відповідності з вимогами ст.ст. 203, 654 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України спірний Договір від 29.10.2014 року про розірвання Договору іпотеки від 31.05.2012 року укладено між позивачем та відповідачем1 у письмовій формі та посвідчено нотаріально, підписано уповноваженими особами, скріплено печатками сторін, волевиявлення учасників даного правочину є вільним, відповідає їх внутрішній волі, даний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Як визначено ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, ст. 203 Цивільного кодексу України визначає підставою недійсності правочину порушення вимог чинного законодавства, а не умов іншого договору.
Підставами визнання правочинів (договорів) нікчемними протягом дії тимчасової адміністрації є перелік визначених законодавцем норм, що прямо передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, визнання недійсним правочинів (договорів) боржника є спеціальним господарсько-правовим заходом, який спрямований на збереження майна кредитора й істотно відрізняється від підстав визнання недійсним правочинів у цивільному та господарському законодавстві.
Таким чином, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнаного нікчемним протягом дії тимчасової адміністрації в спеціальному порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», має відбуватись в порядку та обсязі, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з застосування наслідків, визначених відповідним Законом.
Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що оскільки спірний Договір про розірвання визнаний нікчемним в порядку порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонду, Повідомлення №100 від 20.02.2015 року з огляду на ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є підставою для застосування Уповноваженою особою Фонду наслідків нікчемності відповідного правочину шляхом звернення до реєстраційної служби про скасування рішень про державну реєстрацію та зобов'язання вчинити реєстраційні дії.
Крім того, оскільки, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийнятий в лютому 2012 року, застосування його положень не могло враховуватись під час формування позиції Верховного Суду України, викладеній в Узагальненнях щодо «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року.
Як визначено ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Оскільки, судом не встановлено підстав визнання Договору про розірвання нікчемним з підстав, визначених ст. 38 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», крім того, визнання договору нікчемним в порядку ст. 38 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» належить до компетенції уповноваженої особи, вимога про визнання нікчемним Договору про розірвання не підлягає задоволенню.
Оскільки, вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (скасування рішень про державну реєстрацію та зобов'язання вчинити реєстраційні дії), є похідними від вимоги про визнання недійсним правочину, для задоволення якої судом не встановлено підстав, відповідні похідні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем1 спростовані, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33-34, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 07.10.2015 р.