ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2015Справа №916/1601/15-г
За позовом Українсько-американського спільного підприємства «Трейс»
До Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»
Про зобов'язання виконати умови договору
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Українсько-американське спільне підприємство «Трейс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - відповідач) про зобов'язання виконати договірний обов'язок, а саме виконати платіжні доручення, подані позивачем відповідачу.
Ухвалою Господарського Одеської області від 17.04.15. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.
24.06.15. відповідачем було подано письмові заперечення по справі.
Ухвалою Господарського Одеської області від 30.06.15. в порядку ст. ст. 15, 17 ГПК України дону справу було передано до Господарського суду мста Києва за територіальною підсудністю.
Відповідно до автоматичного розподілу справу № 916/1601/15-г передано на розгляд судді Літвінової М.Є., якою було прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду.
Розпорядженням № 04-23/1289 від 20.08.15. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 916/1601/15-г передано на розгляд судді Ващенко Т.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.15. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.09.15.
08.09.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві. Крім того, відповідач у відзиві просить розгляд справи проводити без участі його повноважного представника.
В зв'язку з неявкою в судове засідання 15.09.15. представників сторін, з огляду на неподання позивачем письмових пояснень з врахуванням фактів та обставин, викладених відповідачем в своїх запереченнях, ухвалою суду від 15.09.15. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 01.10.15.
Позивач в судове засідання 01.10.15. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач в судове засідання 01.10.15. повторно не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 916/1601/15-г.
В судовому засіданні 01.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем (далі - Клієнт) та відповідачем (далі - Банк) було укладено Договір банківського рахунку № 1950-75 від 02.10.13. (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті України за спеціальним режимом використання для зарахування страхових коштів (далі - рахунок) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.
Відповідно до п. 2.1.5 Договору Банк взяв на себе зобов'язання виконувати платіжні доручення та інші розрахункові документи Клієнта.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.1 з 02.10.13. і становить один рік до 02.10.14. Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін письмово не попередить іншу сторону про своє бажання розірвати Договір, його дія продовжується на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Доказів розірвання Договору сторонами не подано, а тому суд дійшов висновку, що строк його дії автоматично пролонгувався до 02.10.15.
За доводами позивача, позивачем було подано, а відповідачем в порушення умов Договору не виконано наступні платіжні доручення: № 404 від 17.03.15., № 405 від 17.03.15., № 406 від 17.03.15., № 407 від 17.03.15., № 411 від 18.03.15., № 412 від 19.03.15., № 413 від 19.03.15., № 414 від 19.03.15., № 415 від 19.03.15., № 10 від 19.03.15., № 13 від 19.03.15.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача виконати договірний обов'язок, а саме виконати вказані вище платіжні доручення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1ст. 30 зазначеного Закону).
У зв'язку з введенням тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.15. № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.15. прийнято рішення № 61 про запровадження з 20.03.2015 року по 19.06.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 15.06.15. прийнято рішення № 116 про продовження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» до 19.07.15. включно.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 16.07.15. № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.07.15. № 138 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь».
Зазначена інформація відображена також на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування.
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити про свої вимоги до банку.
З дня початку процедури ліквідації банку:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;
8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, крім іншого, щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;
Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1 ст. 49 вказаного закону).
Відповідно до ч. ч. 2-4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Отже, з огляду на зазначене вище, та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.10.15.
Суддя Т.М. Ващенко