ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.09.2015Справа №910/18705/15
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській Г.С.
розглянувши справу № 910/18705/15
За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»;
про стягнення 47 500,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.08.2015р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 47 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 47614 на розрахунково-касове обслуговування від 21.07.2014р. з додатками до нього обмежив право позивача на вільне розпорядження грошовими коштами, не виконавши платіжне доручення № 10 від 17.06.2015р. на суму 47 500,00 грн., яке було отримано банком з використанням системи дистанційного обслуговування «клієнт-банк».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/18705/15 (суддя Літвінова М.Є.) та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.08.2015р.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Літвінової М.Є., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-23/1243 від 19.08.2013р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/18705/15.
За результатами повторного автоматичного розподілу, справу № 910/18705/15 передано для розгляду судді Привалову А.І.
Ухвалою від 21.08.2015р. справу № 910/18705/15 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2015р.
Присутній у судовому засіданні 24.09.2015р. представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.08.2015р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 21.08.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім 31.08.2015р.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.07.2014р. між позивачем (за договором - клієнт) та Філією «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (за договором - банк) було укладено Договір № 47614 на розрахунково-касове обслуговування.
Відповідно до умов п. 1.1. договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до Тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором.
Відповідно до ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком
клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
У відповідності з пп. 3.2.1., 3.2.2. договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України; отримувати грошові кошти готівкою з рахунків відповідно до чинного законодавства України та банківських правил.
Відповідно до пп. 3.3.2 договору, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.
Банк зобов'язаний забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки (пп. 3.3.4. договору).
Крім того, 21.07.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору на розрахунково-касове обслуговування № 47614 від 21.07.2014р., за умовами п.1.1 якої банк зобов'язався здійснювати розрахункове обслуговування відповідача с використанням системи електронних платежів «Клієнт-Банк», тобто здійснювати розрахункові операції відповідача с використанням розрахункових документів в електронній формі, які передаються каналами електронного зв'язку на умовах, передбачених договором на розрахунково-касове обслуговування, даною додатковою угодою, чинним законодавством України та внутрішніми правовими актами банку.
Пунктом 2.1. додаткової угоди передбачено, що розрахункове обслуговування здійснюється з використання документів в електронній формі, в т. ч. платіжних доручень в національній валюті та іноземній валюті, заявок на купівлю-продаж валюти, виписок по рахунках клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2015р. позивач за допомогою системи «Клієнт-Банк» надав відповідачу платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунку на суму 47 500,00 грн.
Проте, відповідач без будь-яких пояснень не виконав платіжне доручення позивача на перерахування коштів, чим позбавив останнього права на розпорядження власними коштами.
Внаслідок порушення відповідачем умов договору, а саме не перерахування грошових коштів у сумі 47 500,00 грн., що обліковуються на рахунку позивача, чим порушив права останнього на розпорядження належними йому грошовими коштами, тому позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача вказані кошти.
Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем Договору № 47614 на розрахунково-касове обслуговування від 21.07.2014р., факт невиконання відповідачем платіжного доручення № 10 від 17.06.2015р. на суму 47 500,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані.
Разом з тим, позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з яким з 18.09.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.
Таким чином, на час розгляду в суді даного спору у відповідача діє тимчасова адміністрація.
Приписами статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що НБУ не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон).
Статтею 1 Закону встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 Закону, неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого НБУ прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону, ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Частиною першою та п'ятою статті 34 Закону встановлено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Частини першої статті 36 Закону визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 та 6 вказаної статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. При цьому обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону, вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Таким чином, у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 виникли зобов'язання щодо виконання розпорядження позивача про перерахування відповідної суми з рахунків останнього.
Відповідно до частини 5 статті 36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, і оскільки спір між позивачем та відповідачем про стягнення грошових коштів за договором банківського рахунку вирішується 24.09.2015р., тобто у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями пункту першого частини 5 статті 36 Закону в редакції, чинній на час вирішення спору судом.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі № 910/9232/14.
Відповідно до частини першої статті 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на його рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VII цього Закону, у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.
Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Так, у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок порушення відповідачем умов договору, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».
Відтак, з огляду на викладене та за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03126, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 29.09.2015р.
Суддя А.І. Привалов