ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2015Справа №910/18268/15
За позовом державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА"
до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ "ХОРС"
про стягнення 129.139,17 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Демський А.Л. - за довіреністю від 23.06.2015 № 48-1804;
відповідача: Корнієнко Т.Ю. - за довіреністю від 06.05.2015 № 141/1.
Державне підприємство "ЗАВОД 410 ЦА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ "ХОРС" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 73.745,68 грн, з яких: заборгованість з орендної плати складає 67.041,53 грн та неустойка в сумі 6.704,15 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 30.09.2009 № 4476, що належить до державної власності.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18268/15. Розгляд справи призначено на 07.09.2015.
В судових засіданнях 07.09.2015 та 16.09.2015 оголошено перерву до 16.09.2015 та 28.09.2015 відповідно.
Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з підстав неодноразового порушення прав відповідача, як орендаря у вигляді вчинення позивачем дій, які перешкоджають вільно користуватися орендованим майном. Так постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 № 5011-30/14874-2012 зобов'язано балансоутримувача (позивача) не чинити орендарю перешкод в користуванні орендованим майном, проте дане рішення не виконувалось балансоутримувачем. Також після 30.09.2013 балансоутримувачем відключено постачання електроенергії до орендованих приміщень та обладнання, яке в ньому розміщене, що також є наслідком неможливості користування орендованим майном відповідно до умов укладеного договору оренди. Крім того, ухвалою господарського суду м. Києва у справі № 910/14334/15 про вжиття заходів до забезпечення позову зобов'язано регіональне відділення фонду державного майна України та позивачу не чинити перешкод у користуванні об'єктом оренди за укладеним договором, однак вказані вимоги позивачем не виконані.
До господарського суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви представника позивача, останній збільшив позовні вимоги до 129.139,17 грн., з яких: заборгованість з орендної плати складає 122.435,02 грн та неустойка в сумі 6.704,15 грн.
Вказана заява представника позивача прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.
В судовому засіданні 28.09.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ "ХОРС", як орендарем, (далі - відповідач) укладено договір оренди від 30.09.2009 № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір) за умовами якого фонд передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 506,10 кв. м., розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі позивача, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 і становить 1.942.980,00 грн.
Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувача (Позивача) у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно п. 3.11. Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 10.11. Договору передбачено, якщо відповідач не виконує обов'язку щодо повернення майна, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі 10% за користування майном за час прострочення.
Відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору).
Так, 30.09.2009 між регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна за адресою м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, відповідно до якого фонд передав, а позивач прийняв в строкове платне користування майно - частини нежитлових приміщень, загальною площею 506,1 кв. м. на 1-му та 2-мі поверхах корпусу турбогвинтових літаків, що перебуває на балансі позивача.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить державі, тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України та Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного і комунального майна".
Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.
Приписом ст. 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна.
Орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю (ст. 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна").
Вказаний Договір неодноразово продовжував свою дію.
Разом з тим судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2015 у справі № 910/18971/13 було відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ "ХОРС" до регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву, треті особи: державне підприємство "ЗАВОД 410 ЦА" та Мінпромполітики про визнання Договору таким, що діє до 30.09.2016. При цьому, судом касаційної інстанції в межах вказаної справи встановлено, що Договір припинив свою дію 30.09.2013.
Так, відповідачем після закінчення строку дії Договору у період часу з лютого 2015 по травень 2015 та з червня 2015 по серпень 2015 здійснене користування об'єктом оренди за Договором.
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобов'язання з оплати орендної плати за користування нерухомим майном у період часу з лютого 2015 по травень 2015 та з червня 2015 по серпень 2015, що підтверджується актами надання послуг по оренді виробничих площ, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 122.435,02 грн.
Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 6.704,15 грн.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Заперечення відповідача про неможливість використання орендованого приміщення, то суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які підтверджують такий факт, а постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 було встановлено лише одиничний випадок недопуску Відповідача до орендованих приміщень - 01.10.2012, що не стосується періоду, за який стягується заборгованість відповідача із сплати орендних платежів. Твердження відповідача про відключення постачання електроенергії до орендованих приміщень та обладнання, яке в ньому розміщене, судом відхиляються з тих підстав, що між сторонами спору укладений договір про постачання та відшкодування вартості спожитої електричної енергії, неналежне виконання умов якого було предметом розгляду господарської справи № 910/24500/13. Крім того, ухвала господарського суду м. Києва у справі № 910/14334/15 про вжиття заходів до забезпечення позову, згідно якої зобов'язано регіональне відділення фонду державного майна України та позивача не чинити перешкод у користуванні об'єктом оренди за укладеним Договором скасована рішенням господарського суду м. Києва у вказаній справі.
Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем суми заборгованості, наявної за Договором, в сумі 122.435,02 грн сторонами спору до суду не подано.
Крім того, відповідачем не подано до суду належним чином оформленого акту приймання-передачі (повернення) приміщення позивачу на виконання вимог п. 3.11 Договору.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Таким чином, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів, суд відзначає, що факт наявності заборгованості у відповідача належним чином доведено, документально підтверджено і, в той же час, відповідачем жодними доказами, як того вимагає припис ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано, відтак суд позовну вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 122.435,02 грн, суд визнає правомірною та такою що підлягає задоволенню повністю.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 6.704,15 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).
Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2015 у справі № 910/18971/13, зокрема, встановлено, що Договір припинив свою дію 30.09.2013.
Оскільки сторонами спору після закінчення строку дії Договору не укладено додаткових угод про його продовження, а нарахування позивачем неустойки здійснене за період оренди після закінчення дії Договору суд дійшов висновку, що між сторонами спору відповідальність за порушення умов Договору в частині прострочення сплати грошових коштів з орендної плати у вигляді неустойки в письмовому вигляді, а саме у Договорі сторонами спору не передбачена.
Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 6.704,15 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.
З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ "ХОРС".
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАКОМПАНІЯ "ХОРС" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34; ідентифікаційний код 04937956) на користь державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код 01128297, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) заборгованість в сумі 122.435 (сто двадцять дві тисячі чотириста тридцять п'ять) грн 02 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05 жовтня 2015 року
Суддя С.В. Балац