ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2015Справа №910/24538/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50"
до Служби автомобільних доріг у Київській області
про стягнення 1281748,80 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Смірнов О.С. за довіреністю № 15 від 01.04.2015
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Служби автомобільних доріг у Київській області (відповідач) про стягнення 1281748,80 грн. на підставі Договору № 411М-13 на надання послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги С100425 Київ-Вишеньки-Гнідин на ділянці км 0+000 км - км 2+600 Київської області від 15.11.2013 (далі - Договір).
Позовні вимоги вмотивовано тим, що на виконання умов наведеного договору позивачем в 2013 - 2014 роках були виконані роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги С100425 Київ-Вишеньки-Гнідин на ділянці км 0+000 км - км 2+600 Київської області. Так, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 та грудень 2014 (ф. КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 та грудень 2014, які були підписані та засвідчені печатками сторін, позивачем виконано роботи на загальну суму 3537745,80 грн., проте відповідач оплатив за виконанні позивачем роботи лише частково в сумі 2256000,00 грн. За таких обставин позивач вважає, що у відповідача існує прострочена заборгованість на підставі наведеного договору в сумі 1281748,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24538,/15 та призначено розгляд справи на 05.10.2015 о 12:20 год.
В судове засідання, призначене на 05.10.2015, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 05.10.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035928840.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Обставин, які б перешкоджали вирішенню справи в даному судовому засіданні, судом не встановлено.
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 05.10.2015, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній документами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2015 подав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме: довідки позивача про відсутність аналогічного спору та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно позивача та відповідача станом на 02.10.2015 та 05.10.2015 відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2015 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.10.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
15.11.2013 між Службою автомобільних доріг у Київській області (Замовник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (Виконавець, позивач) був укладений Договір № 411М-13 на надання послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги С100425 Київ-Вишеньки-Гнідин на ділянці км 0+000 км - км 2+600 Київської області (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору Виконавець (позивач) зобов'язався у 2013-2014 роках надати Замовникові (відповідачеві) послуги: "ГБН Г.1-218-182:2011. Поточний середній ремонт автомобільної дороги С100425 Київ-Вишеньки-Гнідин на ділянці км 0+000 км - км 2+600 Київської області ", а Замовник (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору становить 4067190,00 грн.
Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що договірна ціна визначається на підставі ДБН Д.1.1-1-2000 (зі змінами і доповненнями), СОУ 42.1-37641918-050:2012, як динамічна і може бути переглянута згідно умови п. 3.2 цього Договору.
Згідно з п. 5.1 Договору строк надання послуг складає: початок - дата підписання договору, закінчення - грудень 2014 року.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться Замовником (відповідачем) шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування від головного розпорядника коштів. Замовник здійснює щомісячні та проміжні платежі за надані послуги на підставі акту наданих послуг (форма КБ-2в), довідки про вартість наданих підрядних послуг (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 4.2 Договору акти (форми КБ-2в та КБ-3) надання послуг готує Виконавець і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення звітного періоду. Уповноважений представник Замовника протягом трьох днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично наданих обсягів послуг.
Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються в межах договірної ціни, відповідно до п. 3.4 цього Договору, та виділених коштів на оплату послуг згідно з планом фінансування, по мірі надходження коштів від головного розпорядника.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що ним на виконання умов Договору були виконані роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги С100425 Київ-Вишеньки-Гнідин на ділянці км 0+000 км - км 2+600 Київської області на загальну суму 3537745,80 грн., що підтверджується наступними документами:
- Актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за грудень 2013 року (ф. КБ-3) на суму 2256000,00 грн.,
- Актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати) за грудень 2014 року (ф. КБ-3) на суму 1281745,80 грн.,
які були підписані та засвідчені печатками сторін 31.12.2013 та 31.12.2014 відповідно, при цьому жодних зауважень до строків чи якості виконаних робіт з боку відповідача не було.
Позивач також зазначив, що виконані ним роботи у вищенаведеній загальній сумі відповідач оплатив лише частково в сумі 2256000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 435 від 23.12.2013, тоді як 1281748,80 грн. залишились не сплаченими відповідачем.
Зважаючи на відсутність оплати спірних робіт відповідачем, враховуючи, що Договір не містив строку здійснення оплати за виконані роботи, позивач скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 530 ЦК України, та надіслав відповідачу Вимогу від 19.06.2015 № 202/14 про перерахування на користь позивача боргу в сумі 1281748,80 грн. протягом семи днів з моменту отримання відповідачем даної вимоги (далі - Вимога).
Направлення Вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 00528360050434 від 19.06.2015 та описом вкладення у цінний лист № 0740016252887 від 19.06.2015.
Відповідач надав позивачу Відповідь на вимогу від 19.06.2015 № 202/14 (вих. № 12с/1735 від 30.06.2015), в якій фактично не заперечував наявність спірної заборгованості, втім зазначив, що хоча кошти на фінансування за Договором були передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 169, однак, по причині відсутності бюджетного фінансування у 2014 році не були виділені, наразі повідомлено, що відповідач вживає заходи щодо належного виконання Договору в частині розрахунків за надані послуги.
Проте, станом на час звернення з позовом до суду, відповідач заборгованість за Договором не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Звертаючись з позовом до суду, позивач також вказав, що Постановою КМУ № 169 від 04.06.2014 р. "Деякі питання використання у 2014 році коштів, залучених у 2013 році під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг" на об'єкт автомобільної дороги Київ-Вишеньки-Гнідин на ділянці км 0+000 км - км 2+600 Київської області виділено 1 453 297,00 грн.
Для підтвердження наявності на рахунках Державного казначейства кредитних коштів, залучених Державним агентством автомобільних доріг України в 2012-2013 p.p., позивач звернувся із відповідним запитом від 01.09.2014 № 264/1 до Державного агентства автомобільних доріг України.
Згідно наданої позивачу Державним агентством автомобільних доріг України довідки № 12-5-68 від 02.09.2014 р. підтверджено, що станом на 01.09.2014 на рахунку у Державній казначейській службі України за бюджетною програмою "Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, в тому числі 200000,00 грн. на облаштування нерегульованих переходів вітчизняними комплексними системами освітлення та позначення дорожніми знаками та розміткою" залишок коштів складає 6 622 052 698,72 грн.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Внаслідок укладення Договору № 411М-13 на надання послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги С100425 Київ-Вишеньки-Гнідин на ділянці км 0+000 км - км 2+600 Київської області від 15.11.2013 між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що договір є оплатним і обов'язку позивача виконати певну роботу відповідає обов'язок відповідача прийняти та оплатити вартість робіт у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом, позивач виконав роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги С100425 Київ-Вишеньки-Гнідин на ділянці км 0+000 км - км 2+600 Київської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 та за грудень 2014 року (ф. КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витати/ за грудень 2013 та за грудень 2014 року (ф. КБ-3) на загальну суму 3537745,80 грн., підписаними сторонами без зауважень та скріпленим печатками сторін.
Судом також встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, лише частково виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт в сумі 2256000,00 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 1281745,80 грн. (3537745,80 грн. - 2256000,00 грн. = 1281745,80 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відповіді відповідача № 12с/1735 від 30.06.2015 на вимогу від 19.06.2015 № 202/14, останній фактично не заперечував наявність спірної заборгованості, проте послався на відсутність бюджетного фінансування у 2014 році, у зв'язку з чим кошти для оплати робіт за Договором не були виділені.
Натомість, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували вищенаведені посилання відповідача, які фактично спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою № 12-5-68 від 02.09.2014 р., наданою позивачу Державним агентством автомобільних доріг України.
З огляду на наведене, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та ненадходження коштів з державного бюджету від головного розпорядника коштів - Державного агентства автомобільних доріг України не приймаються судом до уваги.
Водночас суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Враховуючи викладене, навіть за відсутності бюджетного фінансування за договором замовник не може бути звільнений від обов'язку оплати виконаних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України у п. 5 Оглядового листа ВГСУ від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду".
Судом також враховано, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як роз'яснено господарським судам у п. 1.7 (абз. 2) постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" стосовно приписів частини другої статті 530 ЦК України, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як досліджено судом, Договором не встановлено строк здійснення замовником оплати за виконані роботи, а тому позивач звернувся до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіславши останньому Вимогу від 19.06.2015 № 202/14, що підтверджується фіскальним чеком № 00528360050434 від 19.06.2015 та описом вкладення у цінний лист № 0740016252887 від 19.06.2015. Отримання наведеної вимоги відповідачем підтверджується з огляду на надану останнім позивачу відповідь № 12с/1735 від 30.06.2015, а таке, в свою чергу, свідчить, що строк оплати спірних робіт за Договором є таким, що настав.
Водночас, як встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 1281745,80 грн. (3537745,80 грн., загальна сума виконаних позивачем на підставі Договору робіт - 2256000,00 грн., часткова оплата відповідача за роботи на підставі Договору = 1281745,80 грн.), а не 1281748,80 грн., як визначив у позовній заяві позивач.
Таким чином, враховуючи наведене, а також те, що станом на час розгляду спору по суті відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за виконані відповідно до Договору роботи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 1281745,80 грн., тоді як в іншій частині позовних вимог в сумі 3,00 грн. позивачу належить відмовити за недоведеністю.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, згідно частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, за результатами вирішення даного спору судовий збір в сумі 19226,23 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, ідентифікаційний код 26345736) на користь Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 2А, ідентифікаційний код 05408668) 1281745,80 грн. (один мільйон двісті вісімдесят одну тисячу сімсот сорок п'ять гривень 80 коп.) основного боргу, 19226,23 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 23 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.10.2015
Суддя Гумега О.В.