ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.10.2015Справа №910/21965/15
За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
До Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
Про стягнення 10 680,80 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
від позивача: Острова В.В. (дов. № 47-1 від 05.01.2015)
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
25.08.2015 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №17-2264 від 20.08.2015 до Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач) про стягнення 10 680,80 грн. заборгованості за про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №289 від 01.09.2010.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/21965/15, розгляд справи призначено на 16.09.2015.
В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник позивача з'явився та надав пояснення.
В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 34902775, згідно якого представник відповідача 04.09.2015 отримав ухвалу про порушення провадження по справі.
16.09.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи відкладено на 07.10.2015.
В судове засідання, призначене на 07.10.2015, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 07.10.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 3490522 7, згідно якого 23.09.2015 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.
Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, щодо повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
01.09.2010 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (виконавець за договором) та Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (споживач за договором) укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №289 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є забезпечення виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі - послуги) у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Сєрова, буд. 28, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Споживач сплачує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця, пропорційно займаній площі, згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.3 договору).
Згідно п. 2.1 договору виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 20-го числа поточного місяця надає споживачу платіжну вимогу-доручення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору, своєчасно та в повному обсязі надавав відповідачу передбачені договором послуги, проте відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг, виконав частково, у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 6 384 грн. за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, відносини сторін врегульовано договором №289 від 01.09.2010.
Відповідно до п.п. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем вчасно надано передбачені умовами договору послуги та виставлено відповідачеві платіжні вимоги-доручення (т. 1 а.с. 13-23).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 2.1, 2.2. договору строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за надані послуги період з 01.01.2011 по 31.12.2013 станом на момент вирішення спору настав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 384 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість, яка підписана керівником позивача.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг в частині 4795,36 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими та задовольняються судом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 524,40 грн. 3% річних та 3 772,40 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2011 по 31.07.2015.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню, а саме: 6 384 грн. - основний борг, 3 772,40 грн. - інфляційних втрат та 524,40 грн. - 3% річних.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02100, м. Київ, вулиця Будівельників, будинок 34/1, ідентифікаційний код 37397258) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) заборгованість у розмірі 6 384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп.; 3% річних у розмірі 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 40 коп.; інфляційні у розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 40 коп.; судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 08.10.2015
Суддя М.О. Лиськов