ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2015Справа №910/21232/15
За позовом Військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі:
1. Міністерства оборони України
2. Військової частини НОМЕР_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна»
Про стягнення 21 629,58 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники учасників судового процесу:
Від прокуратури: Стригун М.А. посвідчення № 034225 від 06.07.15.
Від позивача-1: Ігнатенко Ю.М. представник за довіреністю № 220/326/д від 18.05.15.
Від позивача-2: Пухтицький І.М. представник за довіреністю № 350/153/340/пс від 03.06.15.
Від відповідача: не з'явився
Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (далі - відповідач) про стягнення 21 629,58 грн., а саме: 6 179,88 грн. - пені, 15 449,70 грн. - штрафу за відмову від поставки товару.
Позов мотивовано тим, що відповідач порушив свої зобов'язання по укладеному між позивачем-2 і відповідачем Договору про закупівлю послуг за державні кошти № 179/14 від 19.09.14. в частині здійснення поставки товару, у зв'язку з чим нараховано пеню та штраф.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.15. порушено провадження у справі № 910/21232/15 та призначено її до розгляду на 10.09.15.
В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду від 19.08.15., ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 01.10.15.
Прокуратурою в судове засідання 01.10.15. підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Позивачі в судовому засіданні 01.10.15. підтримали позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 01.10.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Зважаючи на те, що неявка представника представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21232/15.
В судовому засіданні 01.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Приписами ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
На підставі зазначених положень військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся з даним позовом до суду.
19.09.14. між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Постачальник) було укладено договір № 179/14 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити у 2014 році Замовникові товар, зазначений у п.1.2 та у специфікації товару (додаток № 1 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 Договору), найменування товару: лот № 1 - рятувальний пояс АСП-74 (далі - товар), код 13.92.2 Вироби текстильні готові, інші, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010. Кількість товару зазначена в специфікації товару (додаток № 1 до Договору) (п.1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору Постачальник здійснює постачання товару за Договором, після відправлення замовником (командиром в/ч НОМЕР_1 ) Постачальнику письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким Замовник визначає обсяги закупівлі товару.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з моменту підписання (19.09.14.) до 31.12.14., а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.
Згідно з п. 3.1 Договору, його сума становить 220 710,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Строк постачання товару: товар постачається до 01.12.14. після відправлення Замовником Постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору. Замовник може надавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару (п. 5.1 Договору).
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків постачання товару, або заміну якого на якісний понад строки, зазначені в п.п. 2.2, 2.3 та 5.1 Договору, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Позивачем-2 на адресу відповідача направлено повідомлення за вих. № 350/129/138/2112пс від 24.09.14. про готовність замовника до виконання умов Договору в повному обсязі на загальну суму 220 710,00 грн.
Позивачем-2 відповідачу було направлено на адресу відповідача вимогу № 350/129/138/3128пс від 05.12.14. про виконання умов укладеного між сторонами Договору.
02.12.14. відповідач листом за вих. № 251 від 26.11.14., листом за вих. № 401 від 10.12.14., листом № 402 від 10.12.14. повідомив позивача-2 про збільшення строків поставки товару, у зв'язку з тим, що підприємство, яке виготовляє товар знаходиться на території Російської Федерації. Відповідач просив надати можливість постачання товару в 2015 році.
Додатковою угодою № 1 від 30.12.14. до Договору сторони погодили, що, у зв'язку із фактичним обсягом видатків Замовника, на підставі пункту 1.3 Договору, Замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до нуля одиниць, 0,00 грн.
Позивачем-2 було направлено на адресу відповідача претензію № 350/129/138/277/пс від 05.02.15. про оплату пені та штрафу згідно умов укладеного між сторонами Договору за не поставку товару.
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, пеню та штраф, згідно умов укладеного між сторонами договору не оплатив, військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Росінтек-Україна” про стягнення 21 629,58 грн., а саме: 6 179,88 грн. - пені, 15 449,70 грн. - штрафу за відмову від поставки товару по Договору про закупівлю послуг за державні кошти № 179/14 від 19.09.14.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у строк, встановлений цим договором.
За змістом положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказує прокурор у позовній заяві, відповідач неодноразово пропонував перенести термін поставки у зв'язку із неможливістю постачання товару з підприємства, яке знаходиться на території Російської Федерації, однак будь-яких підтверджуючих документів щодо зазначених обставин відповідач не надавав.
Згідно п.п. 4 п. 5 ст. 40 Закону України “Про здійснення державних закупівель”, продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару можливе у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (у тому числі непереборної сили).
Достатнім доказом існування обставин непереборної сили та строку їх дії, відповідно до пункт 8.2 Договору, служать довідки, які видаються повноважними органами (за місцем їх виникнення).
Оскільки документальне підтвердження об'єктивних обставин, які унеможливлювали постачання товару, Постачальник не надав, у позивача-2 не було законних підстав продовжувати строк виконання зобов'язання відповідача щодо постачання товару.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як зазначалося вище, відповідач не виконав умови укладеного між сторонами Договору щодо поставки товару, порушив строки поставки на 28 днів з 01.12.14. (п. 5.1 Договору) по 29.12.14. (додаткова угода № 1 до Договору).
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строку постачання товару, зазначеного у пункті 5.1 цього Договору, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Таким чином, оскільки постачальник порушив строки поставки товару на 28 днів (з 01.12.14. по 29.12.14.) і не поставив товар взагалі, то розмір пені за прострочення поставки товару становить 6 179,88 грн., розмір штрафу за відмову від постачання товару становить 15 449,70 грн. за розрахунками прокурора, які вказані в позовній заяві та перевірені судом.
За таких обставин, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, приймаючи до уваги умови укладеного між позивачем-2 та відповідачем Договору, позов прокурора підлягає задоволенню.
Оскільки станом на день звернення з даним позовом до суду 17.08.15. в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнялись, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Росінтек-Україна” (01001, м. Київ, вул. І.Кудрі, буд. 35-А, ідентифікаційний код 34808164) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 6 179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 88 коп. - пені, 15 449 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 70 коп. - штрафу за відмову від поставки товару.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Росінтек-Україна” (01001, м. Київ, вул. І.Кудрі, буд. 35-А, ідентифікаційний код 34808164) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.10.15.
Суддя Т.М. Ващенко