ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2015Справа №910/5800/15-г
За позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська електрична станція»
доДочірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Фаворит-Плюс»
простягнення 3 305 946,28 грн.
Головуючий суддя Босий В.П.
Судді: Головіна К.І.
Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача:Рубінс А.А.
від відповідача:Іванська О.А.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська електрична станція» (надалі - ДП «Енергоатом») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Фаворит-Плюс» (надалі - ДП «Фаворит-Плюс») про стягнення 2 025 326,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №07-2098/2007ДЗ від 14.06.2007 р. відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 025 326,66 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.04.2015 р.
16.04.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що призупинення поставки спірного обладнання було обумовлене несвоєчасною сплатою позивачем вартості такого обладнання. Крім того, відповідач вказував, що штрафні санкції були нараховані позивачем згідно умов поставки за додатковою угодою №6, в той час як така додаткова угода втратила чинність у зв'язку з підписанням сторонами додаткової угоди №7 до договору №07-2098/2007ДЗ від 14.06.2007 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. зустрічну позовну заяву ДП «Фаворит-Плюс» повернуто без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
В судових засіданнях 20.04.2015 р. та 06.05.2015 р. судом оголошувались перерви на 06.05.2015 р. та 25.05.2015 р. відповідно.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 вирішено розгляд справи №910/5800/15-г здійснювати колегіально у складі трьох суддів.
За наслідками винесення вказаної ухвали проведено автоматичний розподіл справ між суддями та визначено склад колегії для розгляду справи, а саме: Босий В.П. (головуючий), судді Сівакова В.В., Цюкало Ю.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2015 р. справу прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено до розгляду на 17.06.2015 р.
17.06.2015 р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 р. розгляд справи призначено на 20.07.2015 р.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2015 справу № 910/5800/15-г передано для розгляду колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді Цюкало Ю.В., Головіна К.І. у зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. справу прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено до розгляду на 26.08.2015 р.
Судове засідання 26.08.2015 р. не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2015 р. розгляд справи призначено на 21.09.2015 р.
18.09.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 025 326,66 грн. за несвоєчасну поставку продукції за додатковою угодою №6 до договору №07-2098/2007ДЗ від 14.06.2007 р., а також пеню у розмірі 962 462,99 грн. за несвоєчасну поставку продукції за додатковою угодою №7 до вказаного договору.
Твердження відповідача про те, що така заява є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову судом не приймається до уваги з огляду на таке.
Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача пені, встановленої п. 7.2 договору №07-2098/2007ДЗ від 14.06.2007 р., а підставою - неналежне виконання зобов'язання відповідачем з поставки продукції на виконання умов такого договору.
За змістом абз. 7 п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
При цьому, додатковими угодами до вказаного договору, які є його невід'ємними частинами, сторонами були визначені обсяги та строк поставки продукції, а також її оплати на виконання умов договору, відтак суд приходить до висновку, що подаючи спірну заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем не було змінено ні підставу, ні предмет позову у даній справі.
З огляду на викладене, заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем з дотриманням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та була прийнята судом для подальшого розгляду.
В судових засіданнях 21.09.2015 р. та 30.09.2015 р. судом оголошувались перерви на 30.09.2015 р. та 05.10.2015 р. відповідно.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду заперечення на відзив на позовну заяву, а також заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 025 326,66 грн. за несвоєчасну поставку продукції за додатковою угодою №6 до договору №07-2098/2007ДЗ від 14.06.2007 р., а також пеню у розмірі 1 280 619,62 грн. за несвоєчасну поставку продукції за додатковою угодою №7 до договору. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
14.06.2007 р. між ДП «Енергоатом» (покупець) та ДП «Фаворит-Плюс» (постачальник) було укладено договір №07-2098/2007ДЗ (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, згідно технічному завданню №РБ.09-441/04.ТЗ для підвищення безпеки ЕБ. №1, 2 ОП «Южно-Укрїанська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», поставити автоматизовану систему радіаційного контролю енергоблоків №1, 2 на базі обладнання радіаційного контролю виробництва MGP Instruments, виконати роботи по розробці технічного проекту, поставці обладнання, шеф-монтажу, пуско-налагоджуванні та введення в експлуатацію обладнання системи, надалі - продукція, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі та додатках до нього, прийняти та оплатити продукцію.
Пунктом 3.2 Договору визначено його суму , яка складає 38 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 0%. Знижка ПДВ 0% застосовується постачальником на підставі дозволів №№152 ,26, виданих Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.
За змістом п. 4.1 Договору строки виконання етапів робіт та роботи вцілому, строки поставки продукції вказуються в календарному графіку (додаток №1 до договору). За згодою сторін допускається дострокова поставка продукції.
Згідно з п. 4.2 Договору датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт по відповідному етапу.
Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків поставки продукції по договору постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої в строк продукції за кожний день, але не більше 10% від вартості несвоєчасно поставленої продукції.
У період з 16.10.2008 р. по 22.12.2014 р. сторонами були укладені додаткові угоди до Договору, якими були змінені його умови, в тому числі, в частині порядку оплати та строків поставки продукції.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з поставки товару Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплати неустойки за прострочення виконання такого зобов'язання.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач вказує, що відповідач порушив встановлені додатковими угодами №6 та №7 до Договору строки поставки продукції, у зв'язку з чим існують підстави для застосування встановленої законом відповідальності у вигляді стягнення пені на підставі п. 7.2 Договору.
Як вбачається із матеріалів справи, додатковою угодою №6 (додатки №3 та №4 - календарні плани поставок устаткування) до Договору було передбачено обов'язок відповідача поставити спірне обладнання у період з травня 2013 по листопад 2013 року.
22.12.2014 р. між сторонами було підписано додаткову угоду №7 до Договору, якою визнали додатки №№1-6 до додаткової угоди №6 такими, що втратили чинність, а також були погоджені нові календарні плани поставок - додатки №3 та №4 до додаткової угоди №7.
Відтак, уклавши додаткову угоду №7 до Договору сторони змінили порядок і строк поставки продукції на користь позивача, а також порядок і строк оплати позивачем поставленої продукції.
При цьому, укладення такої додаткової угоди №7 до Договору відбулося до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.
В той же час, для застосування санкції, передбаченої приписами п. 7.2 Договору, необхідно, щоб поставку спірної продукції відповідачем було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених додатковою угодою №6 до Договору, яка діяла на момент розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі №924/1230/14.
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки на момент звернення до суду та розгляду справи по суті додатки до додаткової угоди №6 до Договору втратили чинність, та сторонами було змінено порядок та строки поставки, підстави для застосування відповідальності за несвоєчасну поставку продукції за вказаною додатковою угодою відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 025 326,66 грн. необхідно відмовити.
Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 280 619,62 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки продукції за додатковою угодою №7 до Договору суд відзначає наступне.
За змістом п. 2.2 додаткової угоди №7 до Договору сукупний аванс за договором згідно п. 2.9 становить 37 969 758,47 грн., ПДВ 20% - 4 428 293,08 грн. (з урахуванням податкових пільг постачальника за попередній період), який складається з сум фактично сплачених авансів стороною-1 на користь сторони-2 у сумах 11 400 000,00 грн. початкового та 19 947 168,40 грн. першого додаткового, а також другого додаткового авансу у розмірі 6 622 590,07 грн., що підлягає доплаті стороною-1 на користь сторони-2 у повному обсязі у десятиденний строк з дати підписання цієї додаткової угоди.
З дати підписання додаткової угоди №7 від 22.12.2014 р. набирають чинності додатки №№1-7 до цієї додаткової угоди.
Зокрема, додатками №3 та №4 до додаткової угоди №7 сторони погодили календарний план поставок устаткування за специфікаціями №1 та №2 до Договору, і строк поставки відповідачем продукції визначено з урахуванням моменту оплати позивачем другого додаткового авансу.
На виконання умов Договору позивач повністю перерахував на користь відповідача суму другого додаткового авансу у розмірі 6 622 590,07 грн. 20.03.2015 р., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 26.02.2015 р. по 20.03.2015 р.
Таким чином, саме з вказаної дати почався відлік строку поставки відповідачем спірної продукції, яка за формулою, що міститься в календарних планах поставок, становить: Т0 (момент оплати другого додаткового авансу) + встановлена кількість місяців щодо конкретного пункту специфікації до Договору.
При цьому, в даному випадку прострочення виконання позивачем грошового зобов'язання з внесення суми другого додаткового авансу не має наслідків, передбачених приписами ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, оскільки строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки продукції починався виключно з моменту сплати позивачем суми другого додаткового авансу у повному обсязі, навіть якщо така сплата відбулася з порушенням строку, встановленого п. 2.2 додаткової угоди №7 до Договору.
Із додатків №3 та №4 до додаткової угоди №7 до Договору вбачається, що відповідач мав поставити на користь відповідача наступну продукцію:
- п.п. 23, 24, 25, 29, 30 специфікації №1 у строк до 22.06.2015 р. (оскільки 20.06.2015 р. припадає на вихідний день, а тому строк виконання зобов'язання за приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на перший робочий день); п. 28 - до 20.07.2015 р.; п.п. 26, 27 - до 20.08.2015 р.; п. 22 - до 20.10.2015 р.; п. 21 - до 21.12.2015 р. (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України);
- п.п. 43, 46, 48, 51, 52, 57 специфікації №2 у строк до 22.06.2015 р. (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України); п.п. 44, 45, 50 - до 20.07.2015 р.; п.п. 47, 58 - до 20.08.2015 р.; п.п. 49, 56 - до 21.09.2015 р. (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України); п.п.53, 54, 55 - до 20.10.2015 р.
Крім того, протоколом технічної наради по реалізації договорів на виготовлення систем радіаційного контролю від 08.04.2015 р., сторонами змінені строки поставки продукції за п.п. 22, 43, 46 та 57 календарного плану поставок за Договором.
Відповідачем частково поставлено на користь позивача продукцію, що підтверджується актами прийому-передачі від 30.06.2015 р. (п. 22, 23 специфікації №1), від 30.06.2015 р. (п. 48 специфікації №2), від 31.08.2015 р. (п. 26, 27 специфікації №1) та від 14.09.2015 р. (п. 45 специфікації №2).
За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків поставки продукції по договору постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої в строк продукції за кожний день, але не більше 10% від вартості несвоєчасно поставленої продукції.
За перерахунком суду, враховуючи часткову поставку відповідачем спірних партій продукції, погоджений сторонами в календарних планах строк поставки з урахуванням протоколу технічної наради по реалізації договорів на виготовлення систем радіаційного контролю від 08.04.2015 р., а також приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 1 026 128,92 грн., в тому числі за прострочення виконання зобов'язання станом на 05.10.2015 р. за специфікацією №1 до Договору у розмірі 260 782,50 грн. та специфікацією №2 до Договору у розмірі 765 346,42 грн.
В іншій частині (254 490,70 грн.) пеня за прострочення виконання зобов'язання з поставки продукції за додатковою угодою №7 до Договору нарахована безпідставно, оскільки під час визначення суми пені позивачем не було враховано часткову поставку відповідачем продукції за актами прийому-передачі від 30.06.2015 р. від 31.08.2015 р. та від 14.09.2015 р., а також приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України під час визначення строку виконання зобов'язання у червні та вересні 2015 року.
За таких обставин, позовні вимоги ДП «Енергоатом» до ДП «Фаворит-Плюс» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення пені у розмірі 1 026 128,92 грн. за неналежне виконання зобов'язання з поставки товару за додатковою угодою №7 до Договору.
В іншій частині (стягнення пені у розмірі 2 025 326,66 грн. за додатковою угодою №6 та у розмірі 254 490,70 грн. за додатковою угодою №7 до Договору) необхідно відмовити з огляду на викладені обставини.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська електрична станція» задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «Фаворит-Плюс» (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 23; ідентифікаційний код 25285759) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська електрична станція» (01011, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) пеню у розмірі 1 026 128 (один мільйон двадцять шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 20 522 (двадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 58 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.10.2015 р.
Головуючий суддя В.П. Босий
Судді К.І. Головіна
Ю.В. Цюкало