Ухвала
23 вересня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,
Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання недійсними договорів дарування та їх скасування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 березня 2015 року,
У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання недійсними договорів дарування та їх скасування.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 березня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про визнання недійсним договорів дарування та їх скасування залишено без розгляду, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 7062 грн., стягнуто з позивача на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 121 грн 80 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані ухвали в частині стягнення з нього судових витрат, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із його висновком про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачів судових витрат.
Однак повністю за таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи позов ОСОБА_3, з яким він звернувся до суду, залишено без розгляду згідно поданої ним заяви (т. 2 а. с. 54, 56).
Враховуючи підстави залишення позову без розгляду суди правильно вважали, що відповідачі могли заявити вимоги про компенсацію здійснених ними витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 3 ст. 89 ЦПК України), і така вимога була заявлена представником ОСОБА_6, ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 55).
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, входять витрати на правову допомогу.
За змістом ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допущені до участі в розгляді справи в якості осіб, які надають правову допомогу, ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2014 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого йому доручено бути представником зазначених осіб, з повноваженнями, визначеними ст. ст. 27, 31, 44 ЦПК України ( т. 1 а. с. 60).
ОСОБА_6, ОСОБА_5 23 жовтня 2014 року уклали також договір про надання правової допомоги з ОСОБА_10, згідно якого він здійснював їх представництво в суді (т. 2 а. с. 2).
Відомості про те, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 були допущені до участі в розгляді справи ухвалою суду як особи, що надають правову допомогу, відсутні.
Із журналів судових засідань вбачається, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 брали участь у справі як представники відповідачів, а не особи, які надають правову допомогу (а. с. 150, 185, 205, 223 т. 1, а. с. 5 т. 2).
За таких обставин у суду не було підстав стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу у розмірі 7062 грн.
Крім цього, з наданого акту виконаних робіт вбачається, що у ці витрати включено і час на підготовку зустрічного позову, який не був прийнятий до розгляду і ці витрати не можуть вважатись витратами пов'язаними з розглядом справи за позовом ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 61-65, 66, 164).
Перевіряючи законність ухвали суду першої інстанції в цій частині суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не з'ясував наявність передбачених законом підстав для компенсації таких витрат понесених ОСОБА_6 у зв'язку із залишенням позову ОСОБА_3 без розгляду відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що апеляційний суд допустив порушення зазначених норм процесуального права, тому постановлена ним ухвала в частині стягнення на користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.
Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 121 грн 80 коп. судових витрат суди правильно виходили із положень ч. 3 ст. 89 ЦПК України відповідно до якої, у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Витрати у вказаній сумі були понесені відповідачем у зв'язку з сплатою судового збору.
В цій частині оскаржувані ухвали постановлені з дотриманням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 березня 2015 року в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до цього суду.
В іншій частині ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді:Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова Г.І. Мостова М.І. Наумчук