29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
"27" липня 2006 р.Справа № 11/2919
За позовом Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Нетішин
до Комунальне підприємство "Торговий центр" м. Нетішин
про стягнення 101 158, 00 грн.
Суддя Радченя Д.І.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 19.12.2005р.
від відповідача -Почебура О.В. -представник за довіреністю №136 від 16.06.2006р
Юзепольський В.С. - директор
Позивач - ПП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача -КП „Торговий центр” 101 158, 00 грн. заборгованості за проведення невід'ємного поліпшення (проектування та реконструкція) бару „Версаль” що в м. Нетішин по проспекту Незалежності, 22.
Ухвалою господарського суду від 01.06.2006 року порушено провадження у справі №11/2919.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні 27.07.2006р. позовні вимоги підтримує, мотивуючи тим, що вони заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Представником позивача 17.07.2006р. суду подано клопотання про витребування з Нетішинського міського суду з кримінальної справи №1-40-04 по обвинувачені ОСОБА_5 проектну документацію з реконструкції приміщення КП „Торговий центр” -бару „Версаль”.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
01 січня 2001 року між сторонами по справі укладено договір оренди не житлового приміщення, за №58. У відповідності до умов даного договору та на підставі акту приймання-передачі, позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду нежитлове приміщення площею 197, 0 м. кв., з метою використання його під кафе „Версаль” - як заклад громадського харчування, терміном до 31 грудня 2001 року.
Згідно п. 4.2.2 договору, орендар має право за погодженням з органом, уповноваженим управляти майном, та з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна (приміщення), проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що підвищує вартість майна.
Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 04.05.2001р. №142, на підставі заяви підприємця ОСОБА_1 йому надано дозвіл на проектування та реконструкцію бару „Версаль” в орендованому приміщенні КП „Торговий центр” та зобов'язано його в місячний термін одержати у головного архітектора міста архітектурно-планувальне завдання та після розробки проектно-кошторисної документації погодити її з відповідними службами, включаючи виконавчий комітет міської ради, ЗДПО-1 УДПО УМВС України в Хмельницькій області, СЕС №4, власника будівлі та отримати дозвіл в інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт.
На замовлення позивача від 29.05.2001р. архітектурним бюро відділу архітектури та містобудування виконкому Нетішинської міської ради розроблено архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) №32.
На підставі договору на виконання проектних робіт з реконструкції бару „Версаль”, №1/08 від 31.08.2001р., підрядником -архітектурно-планувальним бюро, вироблено проектно-кошторисну документацію, (вартістю 1158,00 грн.), у відповідності до якої вартість реконструкції бару „Версаль” становила 100 000, 00 грн.
15.10.2001р. проектна документація затверджена та зареєстрована відділом архітектури та містобудування виконкому Нетішинської міської ради за №7; перевірена 01.10.2001р. загоном Державної пожежної охорони №1 та 02.10.2001р. погоджена директором КП „Торговий центр”.
02.01.2002р. між позивачем та МПП „Фортеця” укладено договір підряду за №1, у відповідності до якого підрядник зобов'язався провести реконструкцію бару „Версаль”.
У відповідності до аудиторського висновку по наслідках перевірки витрат коштів на невід'ємне поліпшення орендованого майна не житлового приміщення за адресою: м. Нетішин, пр-т Незалежності, 22, сума власних коштів ПП ОСОБА_1 використаних на невід'ємне поліпшення орендованих основних засобів, не віднесених орендарем на валові витрати, становить 101 158, 00 грн.
01 січня 2002 року між сторонами укладено договір оренди не житлового приміщення за №92, предметом якого є продовження користування приміщенням орендованим згідно договору №58 від 01.01.2001р.
Згідно п. 7.1 договору №92, термін дії договору починається від 01.01.2002р. та закінчується 01 січня 2007 року.
Як вбачається з п. 7.3 даного договору, зміни або розірвання договору оренди можливе за погодженням сторін.
Так 01 жовтня 2004 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання договору оренди №92 від 01.01.2002р. з 01.10.2004 року.
На підставі даної заяви позивачем -орендарем повернуто, а відповідачем -орендодавцем прийнято реконструйоване орендоване приміщення, підтвердженням чого є акт приймання-передачі від 01.10.2004р.
Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 101 158, 00 грн. заборгованості за проведення невід'ємного поліпшення бару „Версаль”.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнає, свої заперечення спростовує тим, що у відповідності до умов договорів №58 від 01.01.2001р. та №92 від 01.01.2002р., підприємець ОСОБА_1 мав право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що підтверджує його вартість, однак лише за погодженням з органом, уповноваженим управляти майном та з дозволу орендодавця -КП „Торговий центр”.
Орендарем 04.05.2001р. отримано дозвіл у Нетішинської міської ради на проектування та реконструкцію бару ”Версаль” в орендованому приміщенні КП „Торговий центр”, однак без попередньої згоди на це орендодавця. Тобто зі сторони орендаря була відсутня заява про отримання дозволу у орендодавця здійснити поліпшення орендованого майна і лише 02.10.2001 року орендодавцем надано орендарю таку згоду.
Окрім цього, як стверджує відповідач, перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму. Відповідно до заяви ПП ОСОБА_1, та акту приймання передачі, підписаного обома сторонами, договір оренди не житлового приміщення №92 від 01.01.2002р. припинив свою дію 01.10.2004р. Тому на переконання відповідача, позивачем пропущено строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позивач, заперечуючи проти твердження відповідача щодо перебігу строку позовної давності, стверджує, що підстав вважати що договір оренди №92 від 01.01.2002р. припинений згідно ст. 291 ГКУ та ст. 781 ЦКУ немає, а тому перебіг позовної давності передбачений ч. 2 ст. 786 ЦК України не може.
29 червня 2006 року позивач у запереченні на відзив на позовну заяву всупереч відзиву на позов стверджує, що оскільки договір оренди не житлового приміщення укладений у письмовій формі, розірвання договору має здійснюватися у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору також у письмовій формі. Окрім цього позивач наголошує на тому, що відповідно до акту приймання-передачі від 01.10.2004р. ним передано, а відповідачем прийнято частину орендованого приміщення будівлі „Торговий центр” площею 182 м. кв. , а не 197,0 м. кв. як це обумовлено в договорі №92 від 01.01.2002р.
Щодо розміру площі орендованого приміщення, відповідачем надано суду письмове пояснення з якого вбачається, що під час дії договору оренди №92 від 01.01.2002р. сторонами була добровільно погоджена нова площа орендованого майна. Так згідно додатку №4 від до договору №93 від 01.01.2002р. під час здійснення розрахунку плати за оренду, площа орендованого майна вже становила 182, м. кв., в підтвердження чого надано розрахунок плати за оренду, з якого вбачається що позивачеві нараховувалася оренда плата саме за орендоване приміщення площею 182 м. кв. і відповідачем зменшена площа була узгоджена.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно п. 3 ст. 26. Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.
Статтею ст. 27 цього ж Закону, передбачено, що орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України до господарських та цивільних відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору від 17.08.2004р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
У відповідності до ст.. 785 цього ж кодексу, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено ст. 786 ЦК України, до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму.
Враховуючи те, що договір оренди №92 від 01.01.2002р. сторонами розірвано достроково -01.10.2004 року, отже з 01 жовтня 2004 року розпочався перебіг строку позовної давності.
В даному випадку приватним підприємцем ОСОБА_1, пропущено строк, в межах якого він може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Заява про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням поважності причин пропуску, позивачем до суду не подавалася, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В зв'язку з відмовою судом в задоволенні позову, клопотання позивача про витребування з Нетішинського міського суду з кримінальної справи №1-40-04 по обвинувачені ОСОБА_5 проектну документацію з реконструкції приміщення КП „Торговий центр” -бару „Версаль”, суд вважає за необхідне відхилити.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин задоволенню не підлягають.
Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України, належить покласти на позивача.
Керуючись ст. 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 267, 785, 786 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, - суд
вирішив:
В задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин до комунального підприємства „Торговий центр” м. Нетішин про стягнення 101 158, 00 грн. відмовити.
Суддя Д.І. Радченя