07.05.09 Справа № 14/162-09.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний шинний склад”
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення 218305 грн. 24 коп.
Суддя Миропольський С.О.
Представники сторін:
Від позивача: Сахно Ю.О.; Веремієнко А.Р.
Від відповідача: не прибув
В судовому засіданні приймала участь секретар судового засідання Н.М.Котенко.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Регіональний шинний склад” звернулося з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача 218 305,24 грн. боргу, що виник внаслідок не виконання останнім грошового зобов'язання по укладеному між позивачем та відповідачем договору поставки № ДогЭт-0003 від 08.01.2009р., в тому числі: 21 080 грн. основного боргу, 196 044 грн. пені, 1011,84 грн. інфляційних та 169,40 грн. 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в розмірі 2 183,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Позивач в судовому засіданні надав додаткові письмові пояснення по справі, де просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних в повному розмірі, тобто 218 305,24 грн., обґрунтовуючи це тим, що не сплата відповідачем суми боргу завдало позивачу значних фінансових втрат, так-як останній має значну заборгованість по банківським кредитам, проценти по яким мають сплачуватися до банку в установлені строки.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників позивача по справі судом було встановлено:
08.01.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ДогЭт-0003 на виконання умов якого позивач поставив а відповідач прийняв товар, а саме: авто шини 315/80 R 22.8 TOYO - 4 шт. та авто шини 295/80 R 22.8 TOYO - 4 шт. на загальну суму 21 080 грн.
08.01.2009р. відповідачем відповідно до видаткової накладної № ОтЭт-000053 від 08.01.2009р. було отримано товар в повному обсязі та поставлено особистий підпис у видатковій накладній.
Відповідно до п. 5.1. договору від 08.01.2009р. № ДогЭт-0003, оплата за отриманий товар здійснюється відповідачем у розмірі 100% вартості поставленого товару не пізніше 7- ми календарних днів з моменту підписання видаткової накладної № ОтЭт-000053 від 08.01.2009р., тобто до 15.01.2009р.
Однак, сума основного боргу станом на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем сплачена не була, що порушує норми діючого законодавства права і інтереси позивача.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином в обумовлений строк відповідно до умов договору та цього кодексу.
Відповідачем в порушення ст. 525, 526, 530 ЦК України не було виконано грошове зобов'язання, в зв'язку з чим сума основного боргу в розмірі 21 080 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню в повному обсязі.
Крім того, відповідно до п. 7.3. та п. 7.4. договору, вразі прострочки оплати, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 5% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки. Вразі якщо період прострочки складає 10 і більше днів, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 10% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за не виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Враховуючи те, що позивач щомісячно здійснює погашення кредиту отриманого в установі банку для здійснення підприємницької діяльності, а також враховуючи ухилення відповідача від виконання грошового зобов'язання протягом більш ніж 3-х місяців з моменту виникнення боргу, сума пені розрахованої позивачем відповідно до п. 7.3. та 7.4. договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується розрахунку позивачем інфляційних у розмірі 1011,84 грн. та 3% річних у розмірі 169,40 грн. у відповідності до ст. 625 ЦК України, то вони також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання відповідачем від позивача авто шини 315/80 R 22.8 TOYO - 4 шт. та авто шини 295/80 R 22.8 TOYO - 4 шт. на загальну суму 21 080 грн. по договору поставки № ДогЭт-0003 від 08.01.2009р., а також факт не сплати відповідачем вартості отриманого товару.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
Щодо клопотання позивача в порядку ст. 67 господарського процесуального кодексу України, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, в розмірі суми позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання, а позивачем не доведено факт дійсної необхідності, крім того у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» питання про накладення арешту може бути вирішено державним виконавцем після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та судово-інформаційні-витрати покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 551 ЦК України, ст. 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (40030, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний шинний склад” (40030 м. Суми, вул. Білопільський шлях, 19, код 33219017, рах. № 2600737167 в банку СОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 218 305,24 грн., в тому числі, 21 080 грн. основного боргу, 196 044 грн. пені, 1011,84 грн. інфляційних та 169,40 грн. 3% річних.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (40030, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний шинний склад” (40030 м. Суми, вул. Білопільський шлях, 19, код 33219017, рах. № НОМЕР_2 в банку СОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) витрати по сплаті державного мита в розмірі 2 183,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
3. У задоволені клопотання про забезпечення позову відмовити.
4. Копію рішення направити сторонам та видати наказ після набрання рішенням законної сили.