ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34
№ 6/316-А08.04.09
За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
До відповідача Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закрите акціонерне товариство «Компанія «Київенергохолдинг»
Про скасування наказів
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
Від прокуратури Насадчук Ж.Д. (за дов.)
Від позивача не з'явились
Від віповідача Аляксін О.С. (за дов.)
Від третьої особи Світлицька А.В. (за дов.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування наказу відповідача №№ 191, 192, 193 від 29.06.2005 р. про визначення внеску відкритого акціонерного товариства «Київгаз», відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», що належить територіальній громаді міста Києва до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Компанія Київенергохолдинг».
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. На підставі звітів про оцінку пакетів акцій та висновків про вартість пакетів акцій вказаних вище товариств відповідач видав спірні накази. 05.04.2006 р. було проведено державну реєстрацію закритого акціонерного товариства «Компанія «Київенергохолдинг». Фонд державного майна, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійних оціночну діяльність в Україні», провів рецензування згаданих звітів, за результатами чого надано висновок про невідповідність вимогам чинного законодавства та складання останніх з недоліками, які вплинули на достовірність оцінки. На думку позивача, накази, затверджені на підставі звітів, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 14.05.2007 р. було відкрито провадження у справі № 6/316-А.
Під час проведення попереднього судового засідання представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закритого акціонерного товариства «Компанія Київенергохолдинг», яке судом було задоволено.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 6/316-А до розгляду справ № 6/317, № 6/318, № 6/319, предметом спору у яких є правомірність звітів про оцінку пакетів акцій відкритого акціонерного товариства «Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», відкритого акціонерного товариства «Київгаз», відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», на підставі яких було видано накази № 191, № 192, № 193 про визначення внеску вказаних товариств до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Компанія «Київенергохолдинг», оскільки вказані справи є безпосередньо пов'язаними і від результатів розгляду останніх залежатиме вирішення спору у справі № 6/316-А.
Провадження у справі було зупинено ухвалою від 05.06.2007 р.. Прокуратура міста Києва звернулося до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, яке мотивоване усунення обставин, що стали підставою для його зупинення.
Ухвалою від 06.03.2009 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 02.04.2009 р..
Оскільки вказане судове засідання не відбулося, судом було призначено справу до розгляду на 08.04.2009 р.
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду поставленого перед судом питання, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд встановив:
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З наведених правових норм вбачається, що цивільним законодавством регулюються цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Публічні відносини, засновані на владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, податкові, бюджетні відносини цивільним законодавством не регулюються. При цьому, учасником цивільних відносин можуть бути держава, державні органи, органи місцевого самоврядування та інші суб'єкти публічного права. У межах цих цивільних відносин можуть оскаржуватись нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії, видані вказаними суб'єктами публічного права, якщо вони порушують цивільні права або інтереси.
Згідно зі ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
З наведених правових норм вбачається, що у межах господарських відносин можуть оскаржуватись акти органів державної влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів, що ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов -це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
В порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві. Змістом будь-яких правових відносин є врегульовані правом взаємні права, інтереси, обов'язки та заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин. Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, наприклад, цивільного чи господарського права, інтересу відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа, інший суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Компетенція адміністративних судів поширюється зокрема на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів (частини 1, 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх публічних прав та обов'язків у конкретних публічно-правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно законодавчо зобов'язані виконувати вимоги, приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Суб'єкт за нормами КАС України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти законодавчо підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій», та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Даний висновок підтверджується також листом Верховного Суду України № 3.2.-2005 від 26.12.2005 р..
З огляду на викладене, зважаючи на те, що жоден із суб'єктів не уповноважений здійснювати управлінські функції по відношенню до іншого в межах спірних правовідносин, відповідач діє як суб'єкт господарювання, не здійснюючи в даному випадку адміністративних управлінських функцій, спірні правовідносини носять господарський характер.
Про викладене вище свідчить та обставина, що прокурор просить скасувати накази відповідача як органу, уповноваженого управляти майном, оскільки відповідно до них відбулось неправомірне формування статутного фонду закритого акціонерного товариства «Компанія «Київенергохолдинг».
За таких обставин, оскільки спірні відносини є приватними, господарськими та регулюються господарським законодавством, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, спір повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства з дотриманням підвідомчості та підсудності, які встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому його не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, провадження у справі № 6/316-А підлягає закриттю в порядку пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд міста Києва, суд,-
Закрити провадження у справі № 6/316-А.
Роз'яснити заступнику прокурора міста Києва, що дана справа належить до юрисдикції господарських судів за правилами господарського судочинства.
Дана ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.А. Ковтун
Ухвала підписана 08.05.2009 р.