Іменем України
"27" квітня 2009 р. справа № 5020-5/094
За позовом: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
про визнання правочину недійсним
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач - ОСОБА_2, представник довіреність № ВМС № 312607 від 19.02.2009 СПД ОСОБА_1;
Відповідач - Михайлова Олена Євгеніївна - головний спеціаліст юридичного віддлу довіреність № б/н від 27.01.2009 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
Суть спору:
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, про визнання недійсним договору оренди № 445-06 від 21.05.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір не відповідає вимогам діючого законодавства України, крім того позивач з незалежних від нього підстав не використовує орендоване майно.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що договір відповідає усім вимогам діючого законодавства України.
Представникам сторін у судовому засіданні були роз'яснені їхні процесуальні права й обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд -
21.05.2008 між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 445-06.
Відповідно до умов цього договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду нерухоме майно -вбудовані нежилі приміщення (III-18 -III-29) загальною площею 100,70 кв.м., з вентиляційною шахтою, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 35.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного Суду України № 02-5/111, 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинний установити наявність тих обставин, з якими закон зв'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони й інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
· державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
· інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Перед укладенні договору відповідач роз'яснив позивачеві, що мешканці будинку не мають претензій до здачі цих приміщень в оренду.
Проте, після укладення договору позивач приступив до підготовки приміщень до експлуатації, але мешканці будинку стали перешкоджати йому в доступі до приміщень у підвал і вимагати припинити використовувати орендовані приміщення з посилання на те, що орендовані приміщення, є їх загальною власністю і згоди на здачу їх в оренду мешканці будинку не давали.
В даний час мешканці будинку проводять підготовчі заходи, щодо створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Пунктами 1.1 та 1.2 рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно зі ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені вказаними частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Вказаний перелік підстав визнання угоди недійсною є вичерпним та будь-якому розширювальному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, мешканці будинку не надавали згоди відповідачу на укладання договору оренди, та вказаної згоди відповідач суду не надав.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 445-06 від 21.05.2008 укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044) і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) про передачу оренду нерухомого майна -вбудованих нежилих приміщень (III-18 -III-29) загальною площею 100,70 кв.м., з вентиляційною шахтою, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 35, який зареєстрований приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усенко Т.Т. за № 858 від 21.05.2008.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
28.04.2009
Розсилка:
1. СПД ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1)
2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
3. Справа