21.04.09р.Справа № 20/26-09
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон», м. Дніпропетровськ
про стягнення 58 125 грн. 00 коп.
Суддя Пархоменко Н.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію №545410
Від відповідача: Заіменко Д.В., довіреність №1 від 12.03.2009р.
Суть спору :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон»суму заборгованості за надані послуги з навантажування вантажів у сумі 58 125,00 грн. за договором поставки б/н від 10.01.2008р. та судові витрати.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву (вх. № 5168 від 26.03.2009р.), в якому не заперечує проти того, що між відповідачем та позивачем було укладено договір поставки б/н від 10.01.2008р. Але відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що позивач не надав йому рахунків для оплати та відповідач не заперечує проти наявності актів виконаних робіт.
17 квітня 2009 року представник відповідача надав доповнення до відзиву на позовну заяву та заяву про розстрочення виконання рішення (№ вх. 6881), де повідомив про те, що отримав від позивача рахунки для оплати та просить розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців, у зв'язку з тяжким фінансово-економічним становищем на підприємстві.
Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.
Строк вирішення спору було продовжено до 30.04.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
10 січня 2008р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон»(замовник) був укладений договір про надання послуг по навантаженню вантажу б/н, відповідно якого позивач зобов'язався забезпечити навантаження вантажу, а відповідач прийняти вантаж відповідно із узгодженою заявкою.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по навантаженню на суму 58 125, 00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (копії яких знаходяться у матеріалах справи) :
- акт №4 послуги за 08.04.2008 по 14.04.2008 на суму 10961,00грн.;
- акт №6 послуги за 21.04.2008 по 30.04.2008 на суму 12570,00грн.;
- акт №7 послуги за 03.05.2008 по 17.05.2008 на суму 14612,00грн.;
- акт №8 послуги за 19.05.2008 по 29.05.2008 на суму 11240,00грн
- акт №9 послуги за 02.06.2008 по 10.06.2008 на суму 8742,00грн.;
Відповідно п.п. 3.1., 3.2. договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за надані послуги відповідно виставлених позивачем рахунків на підставі актів виконаних робіт.
21.10. 2008р. та 11.04.2009р. позивач направив відповідачу претензії та рахунки для оплати заборгованості.
Сторони у договорі не обумовили строки оплати робіт, відповідно до статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимогу про оплату боргу (претензія №1 ) від 27.10.2008 року , було вручено Відповідачу 27.10.2008 р про що свідчить опис поштове повідомлення , таким чином строк оплати настав 04.11.2008 року
Відповідач доказів оплати боргу не надав.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З огляду на викладене позовні вимоги боргу підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню. у сумі 58 125,00 грн. основного боргу.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне:
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право : відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд у винятковий випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови .
Згідно Роз'яснення ВАСУ від 12.09.96р. N 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.
Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-84, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон” (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4, п/р 26002013000049 в Філії „Київська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 380195, ЄДРПОУ 20239861) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (49112, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 305653, ІПН НОМЕР_1) - 58 125 (п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 581 (п'ятсот вісімдесят одну) грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.В. Пархоменко
Дата підписання рішення
27.04.2009р.