ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 14/7728.11.08
за позовом
до
про
Суддя
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
Акціонер Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) ОСОБА_1 (надалі -ОСОБА_1) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (надалі -Промінвестбанк) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Гарант" (далі -ТОВ "Бізнес-Гарант") про: визнання недійсним договору від 27.12.2004 р. купівлі-продажу майнового комплексу серії МК № 010003449, виданого Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»від 27.08.2000 р. № 490-В та зареєстрованому в Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02.10.2001 р., за реєстровим № 779 з моменту його укладення; зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 переданий за договором майновий комплекс, про що укласти відповідну цивільно-правову угоду, підписати акти приймання-передачі та провести належні дії по перереєстрації прав власності в Київському міському БТІ, а також у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу.
В обґрунтування пред'явлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що договір купівлі-продажу нерухомості від 27.12.2004 р. був укладений відповідачами з порушенням законодавства.
Ухвалою від 01.08.2008 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 29.08.2008 р., від 26.09.2008 р., від 22.10.2008 р., від 19.11.2008 р. розгляд справи відкладався.
Представник відповідача 1 через канцелярію суду 26.08.2008 р. подав відзив на позовну заяву, в якому просить в позовних вимогах відмовити з підстав зазначених у відзиві.
Представник позивача через канцелярію суду 25.11.2008 р. подав клопотання про забезпечення позову.
Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача з мотивів його необґрунтованості.
Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2008 р. подав пояснення по справі.
Відповідач 2 в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвал суду не виконав, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, втому числі й за місцезнаходженням згідно витягу з ЄДРПОУ.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Правлінням Промінвестбанку прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 2050 від 21.12.2004 р., відповідно до якого з метою покращення якості активів передбачено дозволити продати невиробничі приміщення адміністративного корпусу № 1 бази відпочинку у Конча-Заспі за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, 133, за ринковою вартістю, але не нижче балансової з урахування ПДВ.
27 грудня 2004 року між Промінвестбанком та ТОВ "Бізнес-Гарант" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі -Договір).
Відповідно до п. 1 Договору продавець (відповідач 1) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу 2) адміністративний корпус № 1 (літера А), що складає 40/100 (сорок сотих) частин майнового комплексу-бази відпочинку (Конча-Заспа), що знаходиться за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Столичне шосе, 133, площею -471,90 кв. м. за ціною 684000 грн., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нерухоме майно на умовах Договору.
Відповідно до п. 2 Договору майновий комплекс, частина якого відчужується, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії МК № 010003449, виданого Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»від 27.08.2000 р. № 490-В та зареєстрованому в Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02.10.2001 р., за реєстровим № 779.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваний Договір укладено з порушенням чинного законодавства: без належного оформлення рішення Правління Промінвестбанку; відчуження нерухомого майна відбулось по суттєво заниженій ціні; Договір суперечить меті Промінвестбанку, його статутним цілям і суттєво знижує фінансову можливість банку з виплати дивідендів акціонерам.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;
д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Відповідно до пунктів 11, 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.
При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.
Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Схожою є позиція Вищого господарського суду України, яка викладена в пункті 2.2.1 Рекомендацій від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин". Зокрема, законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства. відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог.
Статутом Промінвестбанку не передбачене право акціонера банку на звернення до суду за захистом прав акціонерного товариства, а також в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання Промінвестбанком акціонеру ОСОБА_1 відповідних повноважень з цього ж приводу.
При цьому, не можна вважати такою, що ґрунтується на законі, позицію про ототожнення власних прав та інтересів акціонера (учасника) з правами та інтересами самого товариства.
Слід зазначити, що інтереси Промінвестбанку та інтереси позивача, як акціонера, щодо укладення оспорюваного Договору можуть не співпадати, проте цей факт не свідчить про порушення прав позивача, а також про невідповідність Договору вимогам законодавства та не є підставою для визнання Договору недійсним.
Рішенням Конституційного суду від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) вирішено, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
Крім цього, безпідставними є твердження позивача щодо заниження вартості нерухомості, оскільки позивач не надав суду жодного доказу, що вартість майна, яке було відчужено за Договором, значно нижча ніж ціна на це майно, що діяла на день його укладання.
Також, не приймаються до уваги суду твердження позивача щодо проведення відчуження нерухомості без попереднього дозволу на продаж правління банку, оскільки в матеріалах справи знаходиться належним чином оформлений протокол № 2050 від 21.12.2004 р. засідання Правління Промінвестбанку, відповідно до якого було вирішено здійснити продаж невиробничого приміщення адміністративного корпусу № 1 бази відпочинку у Конча-Заспі за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе, 133.
Юридично необґрунтованими слід визнати твердження позивача про те, що оспорюваний Договір суперечить меті Промінвестбанку та його статутним цілям і суттєво знижує фінансову можливість банку з виплати дивідендів акціонерам.
Загальні збори акціонерів товариства у відповідності зі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" вільні в прийнятті рішення про сплату або не сплату дивідендів акціонерам, а також про їх розмір і прийняття вказаного рішення не залежить від оспорюваного договору.
Позивач не довів належними засобами доказування, що оспорюваний Договір суперечить меті банку та його статутним цілям.
Крім того слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 15 Статуту Промінвестбанку спірні питання між банком та акціонерами банку розглядаються Спостережною радою банку. В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Спостережної ради банку.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів суду належними засобами доказування, що його права та інтереси, як акціонера Промінвестбанку, були порушені відповідачами укладенням оспорюваного Договору.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи недоведення позивачем порушення відповідачами його прав та інтересів, як акціонера Промінвестбанку, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов до висновків про неправомірність та необґрунтованість позовних вимог як в частині визнання оспорюваного договору недійсним, так і в частині зобов'язання повернути передане за ним майно.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 15.12.2008 р.