Справа № 2-162/09/17
02 квітня 2009 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Губській Я.В.
при секретарі Плотниковій К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс», 3-я особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, додаткових витрат, моральної (немайнової) шкоди
16.11.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до суду до Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс», 3-я особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, додаткових витрат, моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 15 грудня 2003 року водій трамваю ОСОБА_3, знаходячись на своєму робочому місці, здійснюючи перевозку пасажирів на трамваї Т-3 № 767, який рухався по вул.. Ак. Павлова зі сторони вул.. Блюхера порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Мазда -626, яким керувала ОСОБА_1 Автомобіль належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 Внаслідок ДТП позивачці ОСОБА_1 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що призвели до тривалого розладу здоров*я. Належний позивачу ОСОБА_2 автомобіль Мазда-626 при ДТП був пошкоджений. Провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_5 за ст. 286 ч.1 КК України закрито у зв'язку з закінченням строків давності.
У зв'язку з ДТП позивачка ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, знаходилась на лікуванні в лікарні швидкої невідкладної медицини з 15.12.2003 року по 23.01.2004 року, витрачала кошти для покупки медичних препаратів, посиленого харчування, вітамінів, заспокійливих засобів. На покупку медичних препаратів витратила 586 грн., на поліпшене харчування за 5 місяців - 1500 грн., для придбання заспокійливих засобів та антидепресантів - 500 грн.
В зв'язку з тим, що в неї на момент ДТП був одинадцятимісячний син, за яким вона по стану здоров*я не могла наглядати, по догляду за ним вона вимушена була найняти няню, якій за період з 15 по 25 грудня 2003 року сплатила 240 грн., з 24.01.2004 року по 24.05.2004 року також сплатила за її послуги 1600 грн. Батькам, які приїжджали до неї в м. Харків з м. Кременчук для допомоги та постійного догляду, вона оплачувала вартість проїзних документів у сумі 560 грн. Мати позивачки ОСОБА_1 вимушена була піти у відпустку без збереження заробітної плати в період з 23.12.2003 року по 28.12.2003 року, з 13.01.2004 року по 31.01.2004 року, з 02.02.2004 року по 10.02.2004 року, з 22.03.2004 року по 26.03.2004 року, з 01.04.2004 року по 09.04.2004 року, у зв'язку з чим понесла збиток у розмірі 400 грн.
Також позивачка просить стягнути суму у відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 30000грн. Зазначає, що після ДТП вона два місяця була прикована до ліжка, не могла самостійно пересуватися, не могла доглядати за малою дитиною. Згідно висновку МСЕК їй була встановлена 2 група інвалідності. Також було зруйноване її життя, т.як. вона, молода жінка, стала інвалідом, її покинув чоловік, а вона залишилась сама з дитиною, шлюб був розірваний. Протягом декілька років вона вимушена звертатись до суду, а відповідач ухиляється від добровільного відшкодування понесених збитків.
Позивач ОСОБА_2, як власник пошкодженого автомобіля «Мазда 626» просить стягнути на його користь вартість матеріальних збитків, які були спричинені йому внаслідок ДТП та які згідно висновку авто-товарознавчої експертизи складають 16422,25 грн. Зазначає, що внаслідок ДТП переніс дуже сильний стрес, погіршився стан його здоров*я, був позбавлений засобу пересування, не міг користуватися своїм автомобілем, була зірвана відпустка на Новий рік до Карпат для відпочинку. Також вимушений витрачати свій час на питання, пов'язані з відшкодуванням збитків, консультуватися у юристів, виїжджати для проведення експертиз, три роки їздити до суду та слідчих органів, складати різні документи. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 10000 грн.
Під час судового розгляду позивачі уточнили свої позовні вимоги та просили стягнути суми матеріальних збитків з врахуванням індексу інфляції, а розмір моральної шкоди збільшили, посилаючись на те, що протягом п'яти років відбувається розгляд справи, а ніякого відшкодування ані з боку відповідача, ані з боку третьої особи немає, що спричиняє також моральні страждання. Просять стягнути на користь ОСОБА_1 загальну суму матеріальних збитків - 10808,62 грн., на користь ОСОБА_2 - 28262,70 грн., у відшкодування моральної(немайнової) шкоди на користь ОСОБА_1 - суму в розмірі 50000 грн., на користь ОСОБА_2 - 20000 грн.
В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.
Представник відповідача ХКП «Міськелектротранс» з позовними вимогами погодився частково, не заперечуючи те, що ДТП 15 грудня 2003 року сталося з вини їх водія ОСОБА_3, однак не погодився з деякими сумами відшкодування. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані про необхідність поліпшеного харчування, прийому антидепресантів, неможливості самостійного піклування, постійного стороннього догляду про себе та дитину в частині стягнення сум на користь позивачки ОСОБА_1 Крім того, зазначає, що індекс інфляції застосовувати неможливо, оскільки ХКП «Міськелектротранс» ніяких зобов'язань перед позивачами не мало.
Третя особа - водій ОСОБА_3 з позовом повністю не погодився, посилаючись на те, що його вини в скоєнні ДТП немає, а тому він нічого відшкодовувати позивачам не повинен.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, частково задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 450 ЦК України ( 1963 р., який діяв на момент спричинення шкоди) організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення
( транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та інше), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі та майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі, незалежно від наявності вини винної особи, за умови, що дії винного були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 15 грудня 2003 року в 15-00 годині по вул. Ак. Павлова в м. Харкові сталося дорожньо - транспортна пригода за участю водія Салтівського трамвайного депо м. Харкова ОСОБА_3, який керував трамваєм Т-3 № 767 та водія ОСОБА_1, яка керувала автомобілем «Мазда 626». В результаті зіткнення ОСОБА_1 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які призвели до тривалого розладу здоров*я.
Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України неодноразово була предметом розгляду суду першої інстанції. Остаточно постановою Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2007 року ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 286 ч.1 КК України звільнений, провадження по справі закрито у зв'язку з закінченням строку давності. (а.с.4).
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що при вирішенні питання про закриття провадження по справі ОСОБА_3 не заперечував проти закриття справи, правові наслідки закриття справи на підставі ст. 49 КК України, з нереабілітуючих підстав, йому роз'яснювались та були зрозумілі.
Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2008 року постанова місцевого суду від 24 жовтня 2007 року залишена без зміни.
Згідно тексту постанови Київського районного суду м. Харкова від 24.10.2007 року ОСОБА_3, керуючи, технічно вправним трамваєм Т-3, по вул. Ак. Павлова в м. Харкові, грубо порушив п.п. 1.5,12.3 ПДР України та допустив зіткнення з автомобілем Мазда 626, в якому знаходилась ОСОБА_1, яка внаслідок цього зазнала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Згідно матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України ( № 1п-48/07/07) , дослідженої в судовому засіданні вбачається, що під час досудового та судового розгляду по справі були призначені декілька експертиз.
Так, згідно висновку комплексної судової транспортно - трассологічної та авто технічної експертизи № 8275/8276 від 24.12.2004 року автомобіль Мазда 626 в момент первинного контакту (зіткнення) знаходився в нерухомому стані (стояв). Водій трамваю ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, він мав технічну можливість попередити наїзд на автомобіль Мазда, який стояв, шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР і його дії не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР та знаходились в причинному зв'язку з даною пригодою. (т.1 кр.спр. а.с. 183-187).
Відповідно до висновку додаткової автотехнічної експертизи за № 7572 від 21.08.2007 року водій ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити наїзд на автомобіль ОСОБА_1, його дії не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України та п.4.4.1.11 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса і знаходились з технічної точки зору в причинному зв'язку з даною пригодою. Водій ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до п.п.17.3 та 15.14 Правил дорожнього руху, але питання про технічну можливість водія ОСОБА_1 попередити наїзд та невідповідність ПДР, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку експертом не вирішувались (т.2 кр. спр. а.с.111-112).
Постановою слідчого СУ ХГУ УМВС України в Харківській області від 03 березня 2004 року кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України (а.с. 79 т. 1 кр.спр. ).
Судом встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров*я. Зазначене підтверджується висновком експерта ХОБСМЕ від 03.01.2004 року(а.с.20 т.1). Згідно виписки з Харківської міської клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги хвора ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні з 15.12.2003 року по 23.01.2004 року з діагнозом: закритий перелом дна вертлужної впадини зліва з центральним подвивіхом стегна, закритий перелом лонної та седалищної кісток зліва та лонної кістки зправа без зміщення.(а.с.129 т.1).
Згідно висновку МСЕК з 27.04.2004 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням вперше з 27.04.2004 року(а.с. 126 т.1 ).
Відповідно до доказів, наданих позивачкою ОСОБА_1 нею на лікування витрачені кошти для купівлі медичних препаратів на загальну суму 586 грн., що підтверджується товарними чеками, оригінали яких знаходяться в кримінальній справі № 1п-48/07/07 та досліджені судом в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивачка була матір'ю - годувальницею сина ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на момент ДТП дитині було 10 місяців. Позивачкою за період з 15 по 25 грудня 2003 року та з 24.01.2004 року по 24.05.2004 року на оплату послуг няні по догляду за немовлям було витрачено 1840 грн. із розрахунку 2 грн. за годину. Зазначене підтверджено в судовому засіданні як свідченнями ОСОБА_7 (няні дитини), так і розпискою зазначеної особи в отриманні грошей за послуги від позивачки ОСОБА_1
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування їй витрат на лікування в сумі 586 грн. та витрат за послуги няні знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Згідно висновку автотоварознавчої експертизи за № 1664 від 11 березня 2004 року, проведеної Харківським науково - дослідницьким інститутом судових експертиз ім.. засл.проф. М.С.Бокаріуса розмір матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Мазда 626 2.0» д.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП 15.12.2003 року, приймається в розмірі остаточної вартості на момент ДТП та складає 16422,25 грн. (а.с. 65-66 т.1). Будь - яких відомостей про інший розмір матеріальних збитків суду не надано, розрахунок вартості матеріальних збитків ніким не оскаржений. На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Суд застосовує до вищезазначених розрахунків індекс інфляції, оскільки кошти позивачами були витрачені в 2003-2004 роках, з цього часу до часу розгляду справи пройшли більш 5 років і сума матеріальних збитків, витрачених позивачами відшкодована не була.
Визначаючи розмір відшкодування витрат, витрачених на лікування, суд, враховує індекс інфляції від суми 586 грн. за 2003 рік - 101,5% - складає 8,79 грн., за 2004 рік (індекс інфляції 112,3%) - 72,08 грн., за 2005 рік(індекс інфляції 110,3%) -60,36 грн., за 2006 рік ( індекс інфляції 111,6%) - 69,98 грн., за 2007 рік (індекс інфляції 116,6%) - 97,28 грн., за 2008 рік ( індекс інфляції 119,8 %) - 116,03 грн., усього 424,52 грн. + 586 грн. = 110,52 грн.
Стосовно розміру відшкодування витрат на послуги няні, суд, вираховує індекс інфляції із суми 1840 грн. за 2003 рік - 101,5% - складає 27,6 грн., за 2004 рік (індекс інфляції 112,3%) - 226,32 грн., за 2005 рік(індекс інфляції 110,3%) -189,52 грн., за 2006 рік ( індекс інфляції 111,6%) - 213,44 грн., за 2007 рік (індекс інфляції 116,6%) - 305,44 грн., за 2008 рік ( індекс інфляції 119,8 %) - 364,32 грн., усього 1326,64 грн. + 1840 грн. = 4177,16 грн.
Розмір відшкодування матеріальних збитків, внаслідок пошкодження транспортного засобу складає 11840,45 грн. (індекс інфляції) + 16422,25 грн. = 28262,70 грн.
В частині стягнення коштів на поліпшене харчування за 5 місяців у розмірі 1500 грн. та для придбання заспокійливих засобів та антидепресантів в сумі 500 грн. суд відмовляє, оскільки ніяких доказів на підтвердження витрачених коштів на ці витрати позивачем ОСОБА_1 суду не надано.
Суду не представлені належні дані про необхідність додаткового поліпшеного харчування позивачки, який повинен бути визначений за раціоном, складеним дієтологом або лікарем та затвердженому судово-медичною експертизою на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговій сфері та довідкою відділу торгівлі або адміністрації ринку.
В частині стягнення вартості проїзних документів у сумі 560 грн. суд відмовляє, оскільки суду не представлені докази на підтвердження того, що ці витрати понесла саме позивачка у зв'язку з оплатою проїзду матері з м. Кременчук до м. Харків.
Згідно вимог ст. 455 ЦК України (1963 р.) в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров*я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров*я ( посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).
Вимоги про відшкодування витрат, які понесла мати позивачки у зв'язку з відпусткою без збереження заробітної плати у розмірі 400 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Законом не передбачено відшкодування витрат, викликаних наданням відпустки без збереження заробітної плати родичам потерпілого, якою є мати позивачки.
Відповідно до вимог ст. 440-1 ЦК України ( 1963 р.) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди судом враховується те, що позивачка ОСОБА_1, молода жінка після ДТП два місяця була прикована до ліжка, не могла самостійно пересуватися, отримала дуже важкі тілесні ушкодження, була визнана інвалідом 2 групи, не могла доглядати за малою дитиною ( 10 місяців). З обставин, які сталися після ДТП чоловік її покинув і вона залишилась сама з дитиною, шлюб було розірвано. Понад 5 років вона вимушена звертатись до суду як в кримінальному, так і цивільному провадженні, а повне не сприйняття відповідачем та третьою особою будь-яких вимог, постраждалої від злочину, відсутність будь-якої допомоги та елементарного вибачення за те, що сталося спричиняє потерпілій ОСОБА_1 як фізичні, так і моральні страждання. З врахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в повному обсязі в розмірі 50000 грн.
Суд також частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної(немайнової) шкоди в розмірі 5000 грн. Суд приймає до уваги те, що позивач втратив можливість користуватися своїм майном - транспортним засобом, який належав йому на праві приватної власності, та який йому був необхідний в роботі та відпочинку, переніс стресову ситуацію, вимушений був витрачати додаткові моральні затрати та затрати часу протягом усього розгляду справи, як кримінальної, так і цивільної - понад 5 років.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,169,212-215,218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 440-1, 450, 455 ЦК України (1963 р.) , роз'яснень, викладених в Постановах Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» , та № 4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» на користь ОСОБА_1 суму витрат, понесених нею на лікування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1010,52 грн., суму витрат, понесених нею на оплату стороннього догляду ( няні ) з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3166,64 грн., усього - 4177,16 грн..
Стягнути з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції у розмірі 28262,70 грн..
Стягнути з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної (немайнової) шкоди суму в розмірі 50000 грн.
Стягнути з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної (немайнової) шкоди суму в розмірі 5000 грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя :