Рішення
08.05.2009 р. Справа № 19/37
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл Карт Центр”, м. Луцьк
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, с. Діброва Тячівського району
про стягнення 24 570 грн., в тому числі 20 008 грн. 16 коп. заборгованості за поставлений товар (паливно - мастильні матеріали), 2 400 грн. 97 коп. пені, 1 860 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань та 300 грн. 12 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Позивача - Андрійканич С.С., довіреність № 1711 від 03.11.2008 року
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Ойл Карт Центр”, м. Луцьк заявлено позов до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, с. Діброва Тячівського району про стягнення 44 738 грн. 42 коп., в тому числі 36 358 грн. 16 коп. заборгованості за поставлений товар (паливно - мастильні матеріали), 4 362 грн. 72 коп. пені, 3 381 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та 636 грн. 26 коп. три проценти річних. Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 44 734 грн. 79 коп., в тому числі 36 358 грн. 16 коп. заборгованості за поставлений товар (паливно - мастильні матеріали), 4 362 грн. 72 коп. пені, 3 381 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та 632 грн. 63 коп. три проценти річних.
Представник позивача у судовому засіданні 08.05.2009 року подав заяву б/н від 05.05.2009 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму 24 570 грн., в тому числі 20 008 грн. 16 коп. заборгованості за поставлений товар (паливно - мастильні матеріали), 2 400 грн. 97 коп. пені, 1 860 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань та 300 грн. 12 коп. три проценти річних, а також судові витрати. Просить задоволити позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору купівлі - продажу паливно - мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт - карт на АЗС № 339 від 15.03.2006 року, а саме не оплатив вартість поставлених йому паливно - мастильних товарів в розмірі 20 008 грн. 16 коп.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 23.03.2009 року, 08.04.2009 року та 23.04.2009 року, надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення - судова повістка № 13976770 від 09.04.2009 року. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу), у судові засідання 8 квітня 2009 року, 23 квітня 2009 року та 8 травня 2009 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,
суд встановив:
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ойл Карт Центр”, м. Луцьк та Приватним підприємцем ОСОБА_3, с. Діброва Тячівського району 15.03.2006 року був укладений договір купівлі - продажу паливно - мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт - карт на АЗС № 339. Згідно умов договору продавець (позивач) взяв на себе зобов'язання передавати у власність покупця (відповідача) через АЗС з використанням пластикових смарт - карт паливно - мастильні матеріали, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов'язання приймати у власність паливно - мастильні матеріали та оплачувати їх вартість.
Розділом 3 договору зазначено, що продавець (позивач) постачає покупцю (відповідачу) паливно - мастильні матеріали частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко - термінали АЗС. Відпуск паливно -мастильних матеріалів покупцю (відповідачу) (довіреній особі) здійснюється на підставі пред'явлення пластикової смарт - картки оператору АЗС, шляхом заправки автотранспортних засобів. Накладна на відпуск товарно - матеріальних цінностей виписується продавцем (позивачем) подекадно (три рази в місяць). При цьому відпуск паливно - мастильних матеріалів здійснюється на підставі акту приймання - передачі, який складається один раз на місяць. Приймання -передача паливно - мастильних матеріалів здійснюється на терміналі АЗС згідно кількісних показників чека, після чого претензії по кількості паливно -мастильних матеріалів продавцем (позивачем) не приймаються.
Розділом 4 договору передбачено, що ціна паливно - мастильних матеріалів визначається на момент поставки (вибірки) паливно - мастильних матеріалів згідно зазначеної ціни на кожну марку паливно - мастильних матеріалів в інформаційному табло АЗС та підтверджується видатковими накладними. Розрахунки за паливно - мастильні матеріали здійснюються покупцем (відповідачем) в українській валюті -гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (позивача). Виконання покупцем (відповідачем) умов оплати паливно - мастильних матеріалів вважається момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця (позивача).
Пунктом 4.4. розділу 4 договору зазначено, що продавець (позивач) відпускає покупцю (відповідачу) паливно - мастильні матеріали без їх оплати на суму не більше ніж 10 000 грн. Покупець (відповідач) проводить повний розрахунок протягом 7 (сім) календарних днів з моменту фактичного отримання паливно - мастильних матеріалів на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною встановленою на день відпуску паливно - мастильних матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до вищевказаного договору та актів прийому - передачі нафтопродуктів за періоди з 01.07.2008 року по 10.07.2008 року, з 11.07.2008 року по 20.07.2008 року, з 11.07.2008 року по 20.07.2008 року, з 21.07.2008 року по 31.07.2008 року позивачем було поставлено відповідачу паливно - мастильних матеріалів на загальну суму 40 817 грн. 28 коп.
У зв'язку з частковим погашенням боргу за поставлений товар (паливно - мастильні матеріали) за відповідачем за даними позивача станом на 29.04.2009 року, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 20 008 грн. 16 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов'язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару (паливно - мастильні матеріали) в розмірі 20 008 грн. 16 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 20 008 грн. 16 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 20 008 грн. 16 коп. заборгованості за поставлений товар (паливно - мастильні матеріали).
Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 400 грн. 97 коп.
Пунктом 8.6. договору передбачено, що у випадку непроведення розрахунків покупцем (відповідачем) за поставлений товар, покупець (відповідач) зобов'язується сплатити на користь продавця (позивача) неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 2 400 грн. 97 коп., підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 1 860 грн. 75 коп., три проценти річних - 300 грн. 12 коп., підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 447 грн. 38 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл Карт Центр”, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 (код ЄДРПОУ 33170464) суму 24 570 (Двадцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень) грн., в тому числі 20 008 (Двадцять тисяч вісім гривень) грн. 16 коп. заборгованості за поставлений товар (паливно - мастильні матеріали),
2 400 (Дві тисячі чотириста гривень) грн. 97 коп. пені, 1 860 (Одна тисяча вісімсот шістдесят гривень) грн. 75 коп. інфляційних нарахувань та 300 (Триста гривень) грн. 12 коп. три проценти річних, а також суму 447 (Чотириста сорок сім гривень) грн. 38 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Пригара Л.І.