ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34
№ 14/25424.12.08
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/254
за позовом ОСОБА_1
доОСОБА_2
простягнення 170000 грн.
за участю представників сторін:
від позивача- не з'явився
від відповідача - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
ОСОБА_1 (надалі -ОСОБА_1) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі -ОСОБА_2) про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 170000 грн. на підставі ст. 1166 ЦК України.
Ухвалою від 12.11.2008 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та пояснення по справі, в яких просить в позові відмовити.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до установчого договору, який зареєстровано 11.03.1997 р. Жовтневою районною державною адміністрацією м. Києва, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заснували Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфарм»(реєстраційний номер 06054, код 24729993). Внесок до статутного фонду товариства кожного із учасників становив 50 % (4700 грн.).
В позовній заяві позивач посилається на те, що під час його перебування за кордоном у період з 1998 року по 2007 рік, йому не надходило жодної інформації стосовно діяльності товариства, його не запрошували на загальні збори учасників товариства, не нараховували дивіденди, а також без його відома було продане нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7, що знаходилось у власності товариства. Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2004 р. у справі № 24/389 скасовано державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарм».
За твердженнями позивача, неправомірними діями відповідача позивачу завдано матеріальної шкоди, яку останній визначає у розмірі 1/2 частини вартості вбудованої у житловий будинок частини нежитлового підвального приміщення площею 161,70 кв. м. по вул. Цитадельній, 4/7 в м. Києві, станом на час розгляду справи в суді.
Позовні вимоги про стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 170000 грн. вмотивовані ст. 440 ЦК УРСР, ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Разом з тим, статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій»суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визначено, що частина 2 ст. 124 Конституції України передбачає право громадянина, юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі громадяни та юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Громадяни та юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Поряд з цим, згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Однак матеріали справи свідчать про те, що фактично між сторонами існує спір щодо відшкодування шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України. Відносини щодо позадоговірної деліктної відповідальності регулюються главою 82 ЦК України. Виходячи із положень ст. 1166 ЦК України позивач в такому випадку доводить наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.
В силу ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Слід зазначити, що спірні відносини сторін безпосередньо не стосуються корпоративних відносин.
Позивач в обґрунтування вимог про відшкодування шкоди посилається на певні обставини щодо управління та припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарм».
Проте, вказані обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, носять фактично лише доказовий характер (ст. ст. 32, 33 ГПК України) складу цивільного правопорушення у спорі про відшкодування шкоди.
Тому, поданий фізичною особою на вирішення спір прямо не пов'язаний із створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності товариства, та не є спором зі справи, про які йдеться в п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України.
Враховуючи некорпоративний характер спірних правовідносин, непов'язаність спору між фізичними особами із створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності товариства, приймаючи до уваги невідповідність складу учасників спору вимогам ГПК України, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд,
Припинити провадження у справі.
СуддяМ.М. Нарольський