Справа № 1-35/2009р.
22 квітня 2009 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Корзаченка В.М.,
за участю секретаря Прищепи С.А.,
прокурора Кошель Н.М.,
потерпілої ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, непрацюючого, такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
Згідно виконавчого листа Носівського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2006 року за № 2-102, ОСОБА_5 зобов'язаний щомісячно сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ј частини усіх видів заробітку, починаючи з 26 січня 2006 року до досягнення сином повноліття. Однак, ОСОБА_5, починаючи з кінця осені 2007 року і до цього часу допомоги на виховання сина не надавав, офіційно не працевлаштовувався, а з метою несплати встановлених судом аліментів та приховання заробітку, що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, влаштовувався неофіційно на приватні підприємства, не повідомляючи про це виконавчу службу, таким чином унеможливлював стягнення з нього аліментів. Був неодноразово письмово попереджений про кримінальну відповідальність за несплату поточних аліментів та заборгованості по них, але на попередження не реагував і продовжував систематично не сплачувати аліменти, маючи при цьому неофіційні місця роботи. Внаслідок злісного ухилення від сплати коштів на утримання сина, станом на 01 березня 2009 року виникла заборгованість по сплаті аліментів у сумі 4 581 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одна) гривня 27 копійок.
Допитаний як підсудний ОСОБА_5 винним себе за ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю і дав суду показання, що з часу винесення Носівським районним судом рішення про сплату аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, сплачував аліменти лише два рази у сумі 800 гривень та 250 гривень. Тоді він працював на ДП „Аграрій”, де із заробітної плати відрахували один раз гроші у сумі 784 гривні 28 копійок. З тієї роботи він звільнився та влаштувався на роботу на ЗАТ „Грінко” у місті Києві, де з нього аліменти не утримували, а згодом звільнився і з цієї роботи, після чого офіційно на роботу не влаштовувався, а працював лише на приватних підприємствах. Про це він виконавчу службу не повідомляв, на їх виклики не приходив. Із розміром заборгованості по сплаті аліментів у сумі 4 581 гривня 27 копійок повністю згоден, хоча після одержання обвинувального висновку він частково погасив заборгованість по аліментах у сумі 1 200 (одна тисяча двісті) гривень.
Допитана як потерпіла ОСОБА_4 дала суду показання, що з часу винесення Носівським районним судом рішення про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 сплачував аліменти лише два рази у сумі 800 гривень та 250 гривень, а з кінця осені 2007 року аліментів вона не отримувала взагалі. При зверненні з цього питання до виконавчої служби їй стало відомо, що останній не має місця роботи, а тому йому нараховується заборгованість. Коли від сторонніх осіб вона дізнавалася, що ОСОБА_5 працює у приватних підприємців, то повідомляла про це виконавчу службу, однак той аліментів не сплачував, а заборгованість лише зростала і станом на 01 березня 2009 року вона склала 4 581 гривню 27 копійок. Дитина батька вже не бачить понад два роки, частину боргу в сумі 1 200 гривень він віддав лише після попереднього судового засідання, тому просила покарати його відповідно до чинного законодавства.
Від дослідження письмових та інших доказів по справі підсудний ОСОБА_5 відмовився, повністю визнавши свою вину у пред'явленому обвинуваченні. Тому суд визнав недоцільним дослідження тих доказів, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи, які його характеризують.
З цього приводу підсудному та учасникам судового розгляду судом роз'яснено вимоги ст. 299 КПК України про те, що вони позбавлені в апеляційній інстанції права посилатися на докази, які судом не досліджувалися.
Оцінюючи добуті у справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх достовірними, достатніми, належними і допустимими.
Допитавши підсудного, потерпілу, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітнього сина, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.
ОСОБА_5 винен у вчиненні вказаного злочину, його вина в межах даної кваліфікації доказана повністю і він підлягає покаранню за ч. 1 ст. 164 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_5 не виявлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_5 суд визнає його щире каяття у вчиненні злочину.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, ступінь його вини, його вік, стан здоров'я, сімейний і майновий стан, ставлення до суспільно-корисної праці, характеризуючі дані, поведінку в побуті та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обираючи вид і міру покарання підсудному ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 164 КК України, суд бере до уваги характер і ступінь небезпечності вчиненого злочину, сукупність усіх обставин його вчинення та наслідки, які настали, дані про його особу, що він повністю визнав свою вину та щиро в цьому розкаявся, що вчинений ним злочин відноситься до числа злочинів невеликої тяжкості, також те, що він не працює і має заборгованість по сплаті аліментів, тому суд приходить до висновку про недоцільність призначення покарання у виді штрафу і вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, при призначенні йому покарання у виді громадських робіт, які він повинен відбувати. Саме таке покарання буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Виключних обставин по справі для застосування ст. 69 КК України і призначення підсудному покарання більш м'якого чим передбачено санкцією закону за яким він притягується до відповідальності суд не вбачає.
Цивільний позов по кримінальній справі не заявлено.
Речових доказів у справі немає.
Судових витрат у справі немає.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили необхідно залишити без зміни - підписку про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, призначивши йому покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція через суд першої інстанції до апеляційного суду Чернігівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя В.М. Корзаченко