Справа № 162/542/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Труш В.О.
Провадження № 22-ц/773/1344/15 Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.
01 жовтня 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Грушицького А.І.,
суддів: Лівандовської-Кочури Т.В., Овсієнка А.А.,
при секретарі Лимарю Р.С.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 травня 2015 року,
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 25 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 травня 2015 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив.
Представник позивача, відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що 25 травня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 61/8-07, предметом якого є надання кредиту в сумі 51000 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 24 травня 2017 року.
Згідно п. 5.3.4 вказаного договору банк має право відступити право вимоги за цим договором з наступним повідомленням позичальника протягом 5 днів з моменту укладення договору з цього приводу про особу нового кредитора (а.с. 5-7).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 25 травня 2007 року укладено договір поруки № 187/12-07, згідно якого ОСОБА_3 зобов'язався відповідати в повному обсязі перед банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 61/8-07 від 25 травня 2007 року, а також усіх додаткових угод до нього (а.с. 10).
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передає (відступає), а ПАТ «Альфа-Банк» приймає кредитний портфель та зобов'язується сплатити за нього ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» грошову вимогу (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором.
Згідно визначень, даних у п. 1 договору відступлення прав вимоги:
Кредитний портфель - це сукупність усіх прав вимоги (прав вимоги за кредитами (включаючи основні права вимоги за кредитами та додаткові права вимоги за кредитами) та права вимоги за забезпеченнями, існуючих та майбутніх, наявних та умовних), які передаються (відступаються) первісним кредитором новому кредитору за цим договором.
Дата передання прав вимоги - це дата фактичного підписання сторонами реєстру позичальників.
Грошові зобов'язання - це будь-які зобов'язання позичальників перед первісним кредитором, що виникли та/або виникнуть в майбутньому з укладених кредитних договорів, строк виконання яких настав та/або настане в майбутньому відповідно до умов таких кредитних договорів. Розмір основних грошових зобов'язань щодо кожного окремого позичальника, що виникли та існують (незалежно від того, чи настав їх строк виконання) станом на день підписання сторонами реєстру позичальників, зазначається в реєстрі позичальників.
Реєстр позичальників - це перелік необхідних даних щодо позичальників та прав вимоги, наведені в додатку № 1 до цього договору. Підписання сторонами реєстру позичальників засвідчує передачу (відступлення) прав вимоги первісним кредитором новому кредитору.
Згідно п. 2.2 договору відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.
Відповідно до п. 4.1 договору відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитком печаток сторін) реєстру позичальників. При цьому права вимоги, що виникнуть у майбутньому, набуваються новим кредитором з моменту їх виникнення, але в будь-якому разі після підписання сторонами реєстру позичальників.
Згідно п. 4.3 договору сторони підписують реєстр позичальників, що є додатком № 1. Підписання реєстру позичальників в основній формі здійснюється в день укладення цього договору на підставі даних, отриманих на початок цього банківського (операційного) дня. Реєстр позичальників підписується у трьох примірниках (по одному для кожної сторони та один для нотаріуса). Первісний кредитор також передає новому кредитору реєстр позичальників в основній формі та додатковий реєстр позичальників, в електронній формі. Факт отримання додаткового реєстру позичальників в електронній формі фіксується актом приймання передачі, що є додатком № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 16.3 договору цей договір та інші документи, зазначені у цьому договорі, становлять цілісний договір та домовленість сторін стосовно відступлення прав вимоги (а.с. 17-27).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованість позичальника ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 61/8-07 від 25 травня 2007 року станом на 26 січня 2015 року складала 290399,91 грн., а саме заборгованість за кредитом - 17809,84 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 281573,66 грн., заборгованість по відсотках - 351,99 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 5564,96 грн., пеня - 206,28 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складало 3261,29 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Як гарантовано ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 64 ЦК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Незважаючи на те, що суд першої інстанції відмовив позивачеві з тих підстав, що він не підтвердив належними доказами своїх прав як нового кредитора у кредитному зобов'язанні, що випливає з договору про іпотечний кредит № 61/8-07 від 25 травня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, відповідних доказів позивач не надав і в апеляційний суд.
Позивач не скористався своїм правом на участь представника в судовому засіданні апеляційного суду, незважаючи на те, що розгляд справи відкладався.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 64 ЦПК України суд апеляційної інстанції не має права з власної ініціативи витребувати оригінали договору про відступлення права вимоги, реєстр позичальників (додаток № 1 до договору), акт прийому-передачі реєстру позичальників (додаток № 2 до договору).
Представник відповідача, присутній в судовому засіданні в апеляційному суді, повідомив що не має наміру заявляти клопотання про витребування оригіналів документів, незважаючи на те, що таке його право було роз'яснено судом відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Наявні в матеріалах справи копію договору про відступлення права вимоги та витяг з додатку № 1 до договору суд першої інстанції правильно не взяв до уваги в якості належних та допустимих доказів, оскільки договір містить не завірені ретушування (замалювання) окремих його частин, відсутні сторінки із пунктами 3.8.4, 3.8.5, копія договору не засвідчена відповідною посадовою особою позивача; витяг з додатку складено одноособово позивачем і на ньому відсутні підписи сторін договору. Не надано ні копії, ні оригіналу акту прийому-передачі реєстру позичальників.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був винести ухвалу про витребування доказів у позивача суперечать принципам диспозитивності та змагальності цивільного процесу.
Позивач не надав суду також інших документів, на підставі яких суд би міг постановити законне та обгрунтоване рішення, зокрема, щодо того, чи повідомлявся боржник про заміну кредитора у зобов'язанні, чи не змінював первісний кредитор строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором; доказів щодо строку позовної давності щодо кожного періодичного платежу, оскільки розрахунок заборгованості складено помісячно починаючи з 17 грудня 2012 року і не надано доказів, чи належним чином вносилися періодичні платежі до вказаної дати; чи не сплив шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Таким чином, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду і висновків суду вони не спростовують.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.
Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді