Справа № 161/20666/14-ц
Провадження № 4-с/161/54/15
29 вересня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі : головуючого - судді Кирилюк В.Ф.
при секретарі Федорчук Д.Р.
з участю : представника скаржника ОСОБА_1
суб'єкта оскарження ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку скаргу ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2, бездіяльність начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_4 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014 року, постанови про арешт коштів боржника від 17.11.2014 року у виконавчому провадженні ВП №45472417, постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2014 року, постанови про звернення стягнення на заробітну плату/пенсію боржника від 17.11.2014 року, постанови про арешт коштів боржника від 22.05.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 45487592,-
ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2, бездіяльність начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_4Л та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2014 року, постанови про арешт коштів боржника від 17.11.2014 року у виконавчому провадженні ВП №45472417, постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2014 року, постанови про звернення стягнення на заробітну плату/пенсію боржника від 17.11.2014 року, постанови про арешт коштів боржника від 22.05.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 45487592.
В обґрунтування скарги вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду, яке набрало законної сили, з нього в користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 500 грн. щомісячно починаючи з 23.10.2009 року і до досягнення дітьми повноліття та допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. На виконання цього рішення суду Луцьким міськрайонним судом видано два виконавчі листи.
Після ухвалення рішення в цивільній справі про стягнення з нього аліментів, продовжував проживати із ОСОБА_5, забезпечуючи всім необхідним сім'ю та дітей.
З часу видачі виконавчих листів Луцьким міськрайонним судом у 2010 році, він не отримував з ВДВС Луцького МУЮ постанов про відкриття виконавчого провадження і не знав що є боржником у відповідних виконавчих провадженнях.
05.12.2014 року йому вперше стало відомо від працівників банку, що на його кошти, які знаходились у ПАТ “Ощадний Банк” в межах виконавчого провадження №45472417, яке відкрите вперше за заявою стягувача 14.11.2014 року, державним виконавцем накладено арешт у межах суми 30116 грн. У зв'язку з цим, в цей же день подав заяву до начальника другого відділу ДВС Луцького МУЮ про надання йому постанови про накладення арешту на кошти і про її скасування, оскільки винесена державним виконавцем в порушення вимог закону, без отримання ним відомостей про відкриття виконавчого провадження.
Його заяви від 05.12.2014 року другим відділом ВДВС Луцького МУЮ не виконані, в порушення вимог закону відповіді йому не надані.
12.12.2014 року його представнику державним виконавцем Громовською Ю.С. вручені постанова від 17.11.2014 року про відкриття виконавчого провадження №45487592 та постанова про накладення арешту на його кошти, як боржника, у виконавчому провадженні №45472417, що була винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, чим порушені його права, як сторони виконавчого провадження, у зв'язку з чим вказані постанови підлягають скасуванню. Крім того вказує, що державний виконавець Громовська Ю.С., накладаючи арешт на кошти в межах суми заборгованості 30116 грн., не встановлювала таку заборгованість та причини, з яких виникла вказана заборгованість.
Вказує також, що державний виконавець Громовська Ю.С. постановою від 22.05.2015 року звільнила його кошти з під арешту та закінчила виконавче провадження №45472417, які йому направлені не були. В цей же день у виконавчому провадженні №45487592 незаконно винесла іншу постанову про арешт його коштів в межах суми боргу 27284,60 грн., при тому, що заборгованості по сплаті аліментів він не допускав.
Крім того, вважає, що обидва виконавчі провадження про стягнення з нього аліментів відкриті державним виконавцем Громовською Ю.С. 14.11.2014 року та 17.11.2014 року після закінчення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання та, без надання терміну для добровільного виконання, одночасно з винесенням постанов про відкриття виконавчих проваджень, вжила примусових заходів виконання рішення суду.
Незаконною скаржник вважає також постанову державного виконавця Громовської Ю.С. від 17.11.2014 року у виконавчому провадженні №45487592 про звернення стягнення на його пенсію, якою проводиться утримання 50% його пенсії, тобто 1000 грн. щомісячно, в той час коли рішенням суду з нього стягнуто аліменти в сумі 500 грн. щомісячно. Незаконним вважає і утримання згідно вказаної постанови з його пенсії 70 грн. витрат виконавчого провадження, що, на його думку, можливо лише у випадку відмови ним сплатити дану суму добровільно.
Покликаючись на викладені обставини, з врахуванням уточненої скарги, ОСОБА_3 просить:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2 по відкриттю виконавчого провадження №45472417 та виконавчого провадження №45487592, вжиттю примусових заходів виконання та закінченню виконавчого провадження №45472417;
- визнати неправомірною бездіяльність начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_4, яка полягає у ненаданні відповідей на його заяву від 05.12.2014 року та не скасування нею постанови про накладення арешту на його кошти від 17.11.2014 року;
- визнати неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №45472417 від 14.11.2014 року, постанову про арешт коштів боржника від 17.11.2014 року у виконавчому провадженні ВП №45472417, постанову про відкриття виконавчого провадження №45487592 від 17.11.2014 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату/пенсію боржника від 17.11.2014 року у виконавчому провадженні №45487592, постанову про арешт коштів боржника від 22.05.2015 року у виконавчому провадженні № 45487592.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 скаргу підтримав з підстав, в ній зазначених. Скаргу просив задовольнити.
Старший державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечила. Свої дії у виконавчих провадженнях щодо стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітніх дітей вважає правомірними, оскаржувані постанови - винесеними відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Начальник Другого відділу ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
ОСОБА_5, яка згідно ухвали суду від 28.05.2015 року була залучена судом до участі в справі як заінтересована особа, проти задоволення скарги заперечила. Суду пояснила, що ОСОБА_3 було відомо про стягнення з нього в її користь аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, оскільки він був присутнім в судовому засіданні. Після рішення суду сім'ю матеріально не забезпечував, від сплати аліментів ухилявся, хоча мав можливість сплачувати такі кошти. Дії державного виконавця та начальника ВДВС вважає правомірними, в задоволенні скарги просить відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
З пояснень сторін, матеріалів справи, оглянутих в судовому засіданні виконавчих проваджень, судом встановлено, що виконавчі листи, видані Луцьким міськрайонним судом 10.02.2010 року та 01.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітніх дітей дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 500 грн. щомісячно починаючи з 23 жовтня 2009 року і до досягнення дітьми повноліття та звернення рішення суду до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць перебували на виконанні у Першому відділі ДВС Луцького МУЮ, яким були передані до Другого відділу ДВС Луцького МУЮ за належністю та отримані Другим відділом ДВС 14.11.2014 року та 17.11.2014 року.
Разом з виконавчим листом щодо звернення рішення суду до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць Другому відділу ДВС були передані акт державного виконавця від 21.10.2014 року, яким встановлено, що боржник ОСОБА_3 отримує пенсію у ГУ ПФУ у Волинській області та, що заборгованість за даним виконавчим листом становить 500 грн., постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.10.2014 року в зв'язку з направленням виконавчого листа за належністю до ДВ ДВС Луцького МУЮ.
Разом з виконавчим листом щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей Другому відділу ДВС були передані акт державного виконавця від 10.10.2014 року, яким встановлено, що боржник ОСОБА_3 отримує пенсію у ГУ ПФУ у Волинській області та, що заборгованість за даним виконавчим листом станом на 01.10.2014 року становить 29616,60 грн., постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2014 року в зв'язку з направленням виконавчого листа за належністю до ДВ ДВС Луцького МУЮ та довідка-розрахунок заборгованості по аліментах з жовтня 2009 року по вересень 2014 року включно на суму 29616,60 грн.
Такі дії державних виконавців Першого відділу ДВС Луцького МУЮ у вказаних виконавчих провадженнях боржник ОСОБА_3 не оскаржував.
Отримавши скеровані Першим відділом ДВС Луцького МУЮ матеріали виконавчих проваджень щодо ОСОБА_3, державним виконавцем Другого Відділу ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_2 14.11.2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45472417 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів в межах суми платежу за один місяць(негайне виконання) та 17.11.2014 року - постанову про відкриття виконавчого провадження № 45487592 про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2009 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч.8 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.
Тому, враховуючи відсутність підстав для відмови у відкритті провадження, передбачених ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», дії державного виконавця Громовської Ю.С. по винесенню 14.11. та 17.11.2014 року постанов про відкриття виконавчого провадження № 45472417 та про відкриття виконавчого провадження № 45487592 є правомірними.
Щодо строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, на порушення яких посилається представник скаржника, то виконавчі листи по зазначеній справі були пред'явлені до виконання в 2009 році. Крім того, згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
В межах виконавчого провадження №45472417 ОСОБА_2 14.11.2014 року була винесена постанова про звернення стягнення на пенсію боржника щодо стягнення заборгованості в межах суми платежу за один місяць 500 грн. та 70 грн. витрат виконавчого провадження і в той же день направлена для виконання ГУ ПФУ в Волинській області.
17 листопада 2014 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, відкритих у ВАТ «Державний ощадний банк України» у межах суми боргу по сплаті аліментів 30116,60 грн. станом на 01.11.2014 року та направлена для виконання до відповідної установи банку.
Після повернення пенсійним фондом виконавчого листа у зв'язку з виконанням рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць та витрат виконавчого провадження, державним виконавцем 22.05.2015 року була винесена постанова про звільнення з-під арешту коштів боржника, що містяться на рахунках, відкритих у ВАТ «Державний ощадний банк України» та 25.06.2015 року - постанова про закінчення виконавчого провадження №45472417 на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»( фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з
виконавчим документом).
В межах виконавчого провадження №45487592 ОСОБА_2 17.11.2014 року була винесена постанова про звернення стягнення на пенсію боржника щодо проведення утримання 50% пенсії до повного погашення заборгованості: з них 500 грн. - поточні аліменти, решта суми - в погашення заборгованості, після погашення заборгованості відрахування проводити в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття та 70 грн. витрат виконавчого провадження. В той же день постанова направлена для виконання ГУ ПФУ в Волинській області.
22 травня 2014 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, відкритих у ВАТ «Державний ощадний банк України» у межах суми боргу по сплаті аліментів 27284,60 грн. станом на 22.05.2014 року та направлена для виконання до ВАТ «Державний ощадний банк України».
Такі дії державного виконавця, на думку суду, не суперечать Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін та матеріалів справи, постанови про відкриття виконавчого провадження №45472417 та про відкриття виконавчого провадження №45487592 були направлені ОСОБА_2 боржнику ОСОБА_3 простою кореспонденцією, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як передбачає ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження». Тому її дії в цій частині слід визнати неправомірними.
В іншій частині скарга щодо оскарження дій старшого державного виконавця Громовської Ю.С. у вказаних виконавчих провадженнях, визнання неправомірними та скасування оскаржуваних постанов, до задоволення не підлягає.
Боржником оскаржується також бездіяльність начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_4, яка полягає у ненаданні відповідей на його заяву від 05.12.2014 року та не скасування нею постанови про накладення арешту на його кошти від 17.11.2014 року.
З пояснень сторін, матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження №45487592 містяться дві заяви боржника ОСОБА_3 від 05.12.2014 року за вхідними номерами 9215/04-30 та 9216/04-30, в яких він просить надіслати йому постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього в користь ОСОБА_5 аліментів, копію постанови від 17.11.2014 року про арешт його коштів на картковому рахунку та скасувати зазначену постанову. Такі постанови представником скаржника ОСОБА_1 отримані у відділі ДВС 12.12.2014 року, про що в матеріалах виконавчого провадження наявні відповідні відмітки. Відповідь на вказані заяви за підписом начальника Другого відділу ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_4 надана ОСОБА_3 17.12.2014 року. Дані обставини представник скаржника в судовому засіданні не заперечив.
Тому скарга в цій частині не підлягає до задоволення також.
Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії,здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення,зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Не виконуючи рішення суду самостійно, ОСОБА_3 порушує ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення та зобов'язаний сумлінно користуватися усіма наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
На підставі ст.19 Конституції України, ст.14 ЦПК України, ст.ст.1,5,6,8,11,12,17,22,25,30,31,49,57,60,65,70,74,82,83 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України, суд,-
Скаргу задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2, які полягають у направленні постанов про відкриття виконавчого провадження від 14.112014 року у виконавчому провадженні ВП № 45472417 та від 17.11.2014 року у виконавчому провадженні ВП № 45487592 боржнику ОСОБА_3 простою кореспонденцією.
В решті скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк