04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" жовтня 2015 р. Справа№ 910/1098/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Сухового В.Г.
при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 24.03.2015
у справі № 910/1098/15-г (суддя - Головатюк Л.Д.)
за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про розірвання договору,
за участю представників сторін:
від позивача: 1) Мельник В.Ф. - представник (довіреність № 47-355 від 30.01.2015);
2) Турченко Д.Л. - представник (довіреність № 47-5 від 05.01.2015
від відповідача: Драчова М.С. - представник (довіреність № 681 від 30.06.2015);
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПАТ «АК «Київводоканал», відповідач) про розірвання договору про надання послуг водопостачання та водовідведення від 08.07.2003 №02723/2-04.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 у справі № 910/1098/15-г позов задоволено повністю. Розірвано договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 1 218,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.07.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та оголошено перерву до 07.09.2015.
У зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, на підставі розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015, відповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу №910/1098/15-г передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження визначеною судовою колегією.
У судовому засіданні 07.09.2015 судом було оголошено перерву до 05.10.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні 05.10.2015 представник скаржника доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав повністю, оскаржуване рішення просив скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
05.10.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.07.2003 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (в тексті договору - абонент) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (в тексті договору - постачальник) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального постачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (пункт 1.1. договору).
Згідно пункту 7.1. договору, останній є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Правовідносини, що склались між сторонами за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Таким чином, укладення між ПАТ «АК «Київводоканал» та КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва спірного договору було спрямоване на отримання останнім послуг з водопостачання та водовідведення, які належать до житлово-комунальних послуг та надання яких регулюються спеціальним Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (частина 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно частини 1 статті 1 вищезазначеного Закону балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Судом першої інстанції встановлено, що спірний договір був укладений між сторонами у зв'язку з тим, що підприємство позивача на момент підписання договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та мало обов'язок забезпечити належне водопостачання та водовідведення для кінцевих споживачів (фізичних та юридичних осіб).
17.06.2013 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження №335 «Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» (надалі - Розпорядження №335), відповідно до пункту 1 якого з 02.09.2013 за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» на праві господарського відання було закріплено об'єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.
Пунктом 3 Розпорядження №335 було погоджено здійснити в установленому порядку приймання-передачу об'єктів житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та елементів зовнішнього благоустрою.
Згідно актів приймання-передачі основних засобів за вересень 2013 року (без дати) та за 30.10.2013 об'єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, які належать до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, було передано з балансу КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва на баланс КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (т.1,а.с.88-122).
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII було внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до цих змін, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина 5 статті 19 вказаного Закону.
Також статтю 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було доповнено частиною 7, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Враховуючи вищенаведені зміни, позивач на даний час не є, а ні балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, а ні виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, а тому не може виступати стороною в договорі про надання відповідних послуг.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою розірвати договір та направляв на адресу останнього додаткову угоду про його розірвання, що підтверджується копіями листів № 47-3580 від 07.08.2014, № 47-4002 від 15.09.2014, № 47-4240 від 13.10.2014, № 47-4834 від 21.11.2014 (т.1,а.с.13-17).
Таким чином, позивач скористався наданим йому законом правом, здійснив всі необхідні дії щодо розірвання спірного договору, проте відповідач проти розірвання договору заперечив, що зумовило подання позивачем даного позову.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання спірного договору з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання; споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі, зокрема, ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню у порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 17 частини 3 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» централізоване водопостачання та водовідведення є видами господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач не здійснює діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, не має необхідних дозвільних документів на провадження такої діяльності та, відповідно, не може бути виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».
Згідно частини 1 статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
За приписами частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 651 ЦК України).
Відповідно до частин 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду, про те, що неможливість виконання зобов'язання з боку позивача в даному випадку полягає у законодавчій забороні укладати із споживачами послуг договорів на надання послуг з водопостачання та водовідведення без наявності відповідної ліцензії, яка у позивача відсутня, що є підставою для його розірвання у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ПАТ «АК «Київводоканал» зазначав, що позивач використовує воду для власних потреб: полив прибудинкової території, миття сходових клітин.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки згідно розпорядження №335 на КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» покладено обов'язок забезпечити належне утримання та експлуатаційне обслуговування переданого йому житлового та нежитлового фонду, відтак, саме цим підприємством здійснюється споживання води (включаючи власні потреби: полив прибудинкової території, миття сходових клітин) в процесі надання фізичним та юридичним особам послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
В апеляційній скарзі відповідач також вказав, що судом першої інстанції не враховано, що чинним законодавством України передбачена обов'язковість укладення договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим водопостачанням.
Відповідно до статті 19 закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.
Частина 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» імперативно зобов'язує підприємство відповідача підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний підготувати та укласти договір на питне водопостачання з балансоутримувачем як безпосереднім споживачем послуги з холодного водопостачання та водовідведення - Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».
Як свідчать матеріали справи, позивач в своїх листах неодноразово звертав увагу відповідача на вищенаведені обставини та вказував на необхідність укладення прямого договору між КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» та ПАТ «АК «Київводоканал».
Крім того, листами №47-4909 від 02.12.2014 та № 47-184 від 22.01.2015, які надавались позивачем КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», було повідомлено останнього про необхідність укладення прямих договорів з ПАТ «АК «Київводоканал» на послуги з водопостачання та водовідведення (т.1,а.с.130-131).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку має місце істотна зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для розірвання договору за рішенням суду.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 24.03.2015 у справі №910/1098/15-г прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 у справі №910/1098/15-г залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2015 у справі №910/1098/15-г залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1098/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
В.Г. Суховий