04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" вересня 2015 р. Справа№ 910/11420/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,
за участю представників сторін:
за участю представників сторін:
від позивача: Шенк О.Ю. (довіреність від 31.07.2015 № б/н);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_5 (довіреність від 17.02.2015 № б/н);
розглянувши матеріали апеляційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті"
на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015
у справі № 910/11420/15 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті"
до товариства з обмеженою відповідальністю "АРТТРЕВЕЛ 2012"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4
про визнання недійсним договору, -
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2015 р. у справі № 910/11420/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач перевірив повноваження керівника позивача на підписання Договору та додатку № 1 за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, яка є достовірною та пересвідчився що на момент підписання Договору сторонами будь-яких обмежень щодо представництва у керівника відповідача не існує, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору доручення № 1/2013 від 16.05.2013.
Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував того, що загальними зборами скаржника не надавалися згоди на укладання директором скаржника договору доручення та додатку № 1 до договору на суму, що значено перевищує 10000,00 грн. Апелянт нагололушує на тому, що відповідач повинен був знати про обмеження повноважень директора позивача, так в спірному договорі є посилання на статут позивача, а отже відповідач не позбавлений права перевірити повноваження директора позивача відповідно до статуту.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа зазначила, що станом на дату укладання договору доручення 20.02.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була відсутня будь-яка інформація стосовно обмежень керівника щодо представництва від імені юридичної особи. Третя особа вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач мав знати про такі обмеження. Третя особа вважає, що укладення договору було фактично схвалене загальним зборами учасників позивача, оскільки загальні збори позивача затвердили річний звіт та бухгалтерський баланс, що свідчить про фактичне погодження договорів, які укладалися протягом відповідного року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 року у справі № 910/11420/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 03.08.2015.
Ухвалою суду від 03.08.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.09.2015.
Ухвалою суду від 16.09.2015 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд скарги на 28.09.2015.
25.09.2015 представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Однак, позивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд не приймає додаткові докази подані позивачем 25.09.2015.
Представник скаржника в судовому засіданні 28.09.2015 підтримав апеляційну скаргу на рішення суду.
Представник третьої особи в судовому засіданні 28.09.2015 заперечили на подану апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання 28.09.2015 не з'явився.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,
16.05.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення № 1/2013, відповідно до умов якого довіритель (позивач) доручає, а повірений (відповідач) зобов'язується від імені та за рахунок довірителя час від часу, відповідно до інструкцій довірителя, виконувати певні дії, отримувати та/або сприяти отриманню документів та погоджень, необхідних для будівництва об'єкту (п. 1.1 договору).
Такі інструкції довірителя будуть викладені в письмовій формі, шляхом підписання сторонами окремих додатків до цього договору (п. 1.2 договір).
Доданий до матеріалів справи додаток № 1 до договору Доручення свідчить про те, що позивач надав відповідачу письмову інструкцію з виконання договору доручення, а відповідач прийняв зазначену інструкцію до виконання.
Відповідно до п. 1.1 вказаного додатку № 1 до договору доручення № 1/2013 повірений зобов'язується виконати наступні етапи, тобто - забезпечити отримання довірителем наступних документів та погоджень стосовно об'єкту будівництва:
1. Технічні умови, зазначені в містобудівних умовах і обмеженнях, в тому числі, але не обмежуючись:
- водопостачання
- водовідведення (каналізація);
- дощової каналізації;
- теплопостачання: централізованого від локальних джерел;
- електричного енергопостачання;
- газопостачання;
- спеціалізоване управління протизсувних підземних робі;
- диспетчеризація;
- телебачення: кабельне, супутникове, колективного користування, інтернет;
- радіофікація.
2. А також документи:
- хімічного аналізу ґрунту;
- усунення зелених насаджень;
- історико-архітектурна довідка.
Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору за виконання доручення, встановленого в цьому додатку № 1, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі, що становить в українських гривнях еквівалент 3972222 доларів США, в тому числі ПДВ 20%.
В обґрунтування позовної заяви, позивач посилається на те, що договір доручення № 1/2013 та додаток № 1 до нього з боку позивача були підписані не уповноваженою особою, а саме директором товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті", який перевищив свої повноваження, оскільки згідно підпунктом 8.3.7 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті", зареєстрованого 17.01.2013 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, (номер запису про державну реєстрацію 10681050013026251, передбачено: "До компетенції зборів учасників належить надання попередньої згоди на підписання будь-яких контрактів директором, угод та інших зобов'язальних документів від імені товариства на суму, яка перевищує 10000,00 грн. або її еквіваленту в будь-якій іншій валюті.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст.241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
В п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2011 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказано, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).
Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.
Виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо отримання документів та погоджень стосовно об'єкту будівництва підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи :
- історико-архітектурною довідкою Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень на ділянку проектування за адресою: м. Київ, Горького, 52-54.
- листом державної інспекції сільського господарства щодо відсутності необхідності в отриманні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок;
- технічною документацією національного університету біоресурсів і природокористування України Лабораторія «Родючість та охорона ґрунтів» щодо якісної характеристики ґрунтового покриву земельних ділянок ТОВ «Гарден Сіті»;
- технічними умовами № 43/9/2856 структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» на підключення об'єкта до теплових мереж;
- технічними умовами комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» на проектування комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом.
- технічними умовами комунального підприємства «Київжитлоспецекспдуатація № 155/07-015/13 ТУ від 19.08.2013 на диспетчеризацію інженерного обладнання при проектуванні об'єктів житлового будівництва;
- листом ТОВ «Юніонком» № За7-99 від 09.07.2013 про продовження дії Технічних умов № 06-06-2011/GC від 16.07.2012 № Заг-042 на забезпечення сучасними послугами зв'язку, інтернет та цифрового телебачення об'єкту будівництва.
Більше того, прийняття виконаної відповідачем роботи за спірним договором та додатком №1 ТОВ "Гарден Сіті" підтверджується укладеним з ПАТ «Київенерго» договором про приєднання, яке не є стандартним № Н424-13/10876 за адресою вул. Горького, (вул. Антоновича), 52-54 та додатку 1 до договору.
Таким чином, позивач по факту виконання умов оспорюваного договору вчинив дії, спрямовані на схвалення цього договору, а саме прийняв від відповідача виконані роботи.
Укладаючи договір та виконуючи його умови, сторона договору розраховує на належне виконання умов договору з боку іншої сторони.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п.п. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).
Таким чином, враховуючи виконання ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" спірного договору, прийняття його виконання з боку ТОВ "Гарден Сіті" шляхом укладання договору з ПАТ «Київенерго» та прийняття погоджень, листів, технічних умов, апеляційна інстанція вважає, що позивачем вчинені дії, які свідчать про схвалення ним договору, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним з причин перевищення повноважень представником позивача.
Розглядаючи апеляційну скаргу у даній справі, апеляційний господарський суд також враховує наявну судову практику при вирішені спорів даної категорії. Зокрема постанову Вищого господарського суду України від 12.03.2014 у справі № 02-24/901/2666/13, яка містить висновки щодо оцінки можливості сторони знати про обмеження повноважень представника іншої сторони на підписання договорів, що не було враховано судом першої інстанції.
Однак при цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що зазначене не вплинуло на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав визнання недійсним договору доручення. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2015 р. у справі № 910/11420/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва в від 24.06.2015 р. у справі № 910/11420/15 залишити без змін.
3. Справу № 910/11420/15 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Р.В. Федорчук
Судді О.І. Лобань
А.Г. Майданевич