Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 листопада 2011 р. № 2-а- 13017/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єгупенко В.В.
за участю секретаря - Вождаєва М.О.
за участю представників сторін:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Престижснаб"
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Престижснаб", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №0000191800 від 15 серпня 2011 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 18.07.2011 по 22.07.2011 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірма “Престижснаб” з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Рекламна агенція “Скай”за період з 01.03.2009 по 31.05.2009. За результатами перевірки 29 липня 2011 року був складений акт № 2480/18-007/25469235 на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким нараховано Позивачу податку на додану вартість у сумі 22468,68 грн. та штрафні санкції у сумі 5617,17 грн. всього на суму 28085,5 грн. З вказаними рішенням позивач не погодився у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно довідки №3929 головного управління статистики у Харківській області Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Престижснаб" має правовий статус юридичної особи.
В період з 18.07.2011 по 22.07.2011 Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірма “Престижснаб”з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Рекламна агенція “Скай”за період з 01.03.2009 по 31.05.2009.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова 29 липня 2011 року був складений акт № 2480/18-007/25469235 у висновку якого зазначено порушення вимог п.п.7.2.3. п.п. 7.2.6. п.п 7.4.1.п.п 7.4.4. п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”за змінами та доповненнями, в в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за 01.05.2009 року -31.10.2009 року до сплати в бюджет на суму 22468.68 грн. в тому числі по періодах: за березень 2009 року - сума ПДВ-2722,00 грн., за квітень 2009 року -сума ПДВ-11698,07 грн., за травень 2009 року -сума ПДВ -5048,61 грн.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким нараховано Позивачу податку на додану вартість у сумі 22468,68 грн. та штрафні санкції у сумі 5617,17 грн. всього на суму 28085,5 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом норм Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України “Про ПДВ”, виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.
Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Престижснаб” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Скай” (Виконавець) 27.03.2009 року було укладено договір №0302 “Про розміщення реклами в засобах масової інформації” (а.с.22-24).
За умовами вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи по плануванню рекламної компанії і розміщення рекламних матеріалів замовника в засобах масової інформації про енергозберігаючи люмінесцентні лампи (преса, радіо, телебачення, метро, зовнішня реклама і. т.д.) (п. 1.1 Договору).
Вартість, вид та місце розміщення послуг визначені у додатках до вказаного договору (а. с. 25-27).
На виконання умов вказаного договору ТОВ “Престижснаб” здійснив оплавту послуг ТОВ “Скай” 30.03.2009 р., у сумі 34475,05 грн., що підтверджується довідкою банку, 02.04.2009 р., у сумі 70480,85 грн, 26.05.2009 р., у сумі 30417,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 170 та № 255.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Скай” були виписані податкові накладні №300312 від 30.03.2009 року на суму 34475,05 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 5722,00 грн., № 20401 від 02.04.2009 року на суму 70480,85 грн.. у тому числі ПДВ у розмірі 11698,07 грн., №220502 від 26.05.2009 року на суму 30417,90 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 5048,61 грн.
На виконання наданих послуг між позивачем та контрагентом підписані акти виконаних робіт (послуг): 30.04.2009 року на суму 34475,05 грн., 30.04.2009 року на суму 70480,85 грн., 30.06.2009 року на суму 30417,90 грн.
При цьому, судом встановлено, що в договорі про надання маркетингових послуг не визначено як загальну вартість договору, так і вартість окремих послуг, які передбачав позивач отримати, а ТОВ «Скай» надати на виконання договору. Додатки до договору, судом не можуть бути прийняті у якості належного доказу узгодження вартості послуг з контрагентом, оскільки означені додатки не містять ні вартості кожної окремої послуги, ні якісних показників та умов надання маркетингових послуг.
З досліджених в судовому засіданні копій актів сдачі -приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з контрагентом, судом встановлено, що в них не зазначено зміст маркетингових послуг, не розмежовано їх вартість, не зазначено, яким чином формувалася їх вартість та в якому обсязі були надані послуги позивачу.
Суд не може визнати акти сдачі-приймання такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.
Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
У разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (підпункт 7.4.4 цієї статті).
З огляду на вимоги наведених правових норм встановлення в судовому процесі факту безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків (використання у власній господарській діяльності придбаних (виготовлених) товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання) є підставою для задоволення позову з приводу спору щодо правомірності зменшення платником податків об'єкту оподаткування (податкових зобов'язань на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг).
В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товару (послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних (виготовлених) товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
За своєю суттю маркетинг для підприємства - це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та їх управлінням. У систему маркетингу входить вивчення кон'юктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.
Будь-які докази одержання за вказаними договорами способів чи методів позиціювання товарів, вивчення сегментації ринку тощо позивачем не були надані ні під час перевірки, ні при розгляді справи судом.
Надання оголошення до засобів масової інформації є операцією, яка не потребує спеціальних навиків, а отже залучення до виконання таких послуг додаткових ресурсів, в тому числі, по договірним відносинам з контрагентом.
Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.
Також слід відмітити, що вимогами п. 6, 18 порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями”передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”зі змінами та доповненнями, оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.
Відповідно до пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”зі змінами та доповненнями зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документами, її оригінал надається покупцю, а копія залишається у продавця; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, роботи (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Виходячи з вищезазначеного та оглянувши в судовому засідання податкові накладні, судом встановлено, що виписані ТОВ “Рекламна агенція “Скай”в адресу ТОВ ФІРМА “Престижснаб” оформлені з порушенням п. 6, 18 податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями”, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”зі змінами та доповненнями а тому не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За таких обставин, висновок ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова про заниження ТОВ фірма “Престижснаб”податку на додану вартість на суму 22468,68 грн. визнається судом юридично та фактично обґрунтованим.
Позивач не обґрунтував наявність розумних економічних, або інших причин укладення із ТОВ “Рекламна агенція Скай”договорів надання послуг.
З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, максимілізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у зв'язку з отриманням послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.
Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Як встановлено судом вище, позивачем неправомірно, без наявності законодавчо встановлених підстав було занижено податок на додану вартість.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем в судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість відповідачем належним чином доведена законність та правомірність вказаних правових актів індивідуальної дії.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 5, 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 4, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Престижснаб" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2011 року.
Суддя Єгупенко В.В.