ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 жовтня 2015 року 813/5687/15
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., перевіривши матеріали позовної заяви Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови та вимоги державного виконавця,
Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 04.09.2015 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 48004061 в розмірі 1 360 гривень за повторне невиконання вимог державного виконавця та вимогу № О-13664/5-60/5.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До адміністративного суду із позовною заявою в порядку, передбаченому статтею 181 КАС України, мають право звернутись учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси вправі звертатися лише у разі, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Предметом оскарження є постанова про накладення штрафу від 04.09.2015 року в розмірі 1 360 грн у виконавчому провадженні № 48004061 з виконання виконавчого листа № 2/463/118/15 від 19.05.2015 року, виданого Личаківським районним судом м. Львова у справі, розглянутій в порядку цивільного судочинства.
Судовий контроль за виконанням судових рішень, винесених в порядку цивільного судочинства, визначено Розділом 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Статтею 383 ЦПК України передбачено право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, на звернення до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 2 статті 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»» (далі - постанова Пленуму ВАС України №3), частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Як видно із позовної заяви та долучених до неї матеріалів, постанова про накладення штрафу оскаржується боржником виконавчого провадження № 48004061 - Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради.
Беручи до уваги викладене, для оскарження постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання виконавчого листа № 2/463/118/15 від 19.05.2015 року, виданого Личаківським районним судом м. Львова у справі розглянутій, в порядку цивільного судочинства, законом встановлено інший, ніж передбачено КАС України, порядок судового оскарження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене вважаю, що у відкритті провадження по справі слід відмовити та роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом, який видав виконавчий лист, тобто Личаківським районним судом м. Львова.
Посилання позивача на пункт 6 постанови Пленуму ВАС України № 3 є помилковим з огляду на неправильне розуміння його змісту.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму ВАС України № 3 постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Системний аналіз пункту 6 постанови Пленуму ВАС України № 3 свідчить, що до юрисдикції адміністративних судів належать справи з приводу оскарження постанов про накладення штрафу за невиконання судового рішення (незалежно від того, судом якої юрисдикції вони видані), лише тих, які виділені в окреме виконавче провадження.
Предметом оскарження у даному випадку є постанова про накладення штрафу, яка не виділена в окреме виконавче провадження, що виключає можливість розгляду справи в адміністративному судочинстві.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
Ураховуючи вказану норму, сплачений за платіжним дорученням № 24 від 02 жовтня 2015 року судовий збір у розмірі 1 378 грн слід повернути позивачу.
Керуючись ст. ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови та вимоги державного виконавця.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом, який видав виконавчий лист, з урахуванням правил територіальної підсудності.
Судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн, сплачений за платіжним дорученням № 24 від 02 жовтня 2015 року, повернути Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Хома О.П.