КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №2-188/2010
Провадження № 188
20.09.2010 року Київський районний суд м. Полтави у складі :
головуючого - судді Кузіної Ж.В.
при секретарі Дзюбенко Р.Д.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області ОСОБА_3 до голови Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_4, ЗАТ РТМК «Тоніс-Центр», ОСОБА_5 про захист честі , гідності та ділової репутації,-
Позивач звернулась до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації посилаючись на те, що 07.01., 12.01., 04.02., 01.09,. 28.10. 2009 року відповідачем ЗАТ РТМК «Тоніс» демонструвалась телевізійна передача «Експертиза» в якій журналістом студії НСН ТО «Інакше» ОСОБА_5 висвітлювалась інформація про стан та проблеми забезпечення діяльності судів Харківської області. Вказана інформація є недостовірною , створює негативний образ як особисто позивача так і про її професійну діяльність , як начальника ТУ ДСА в Харківській області , що принижує честь та гідність ділову репутацію, а також завдає непоправимих моральних страждань та переживань. Розповсюджену інформацію вважає за негативну, а відповідно до ч.3 ст. 277 ЦК України - недостовірною . Голова Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_4 у своєму інтерв»ю навмисно формує громадську думку стосовно вини посадових осіб судової адміністрації та позивача ,як її керівника. Позивач вимушена постійно доводити перед перевіряючи ми органами , що все вказане у телепередачі не відповідає дійсності. Позивач постійно перебуває у стані постійного хвилювання, вимушена неодноразово лікуватися, моральну шкоду оцінює в 34 000 грн.,яка є компенсацією , з якою вона готова миритися з нанесеною їй кривдою.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги пославшись на викладені в позовній заяві обставини та просила позов задовольнити, визнати відомості викладені у телепередачах «Експертиза» від 01.01.2009р., 12.01.2009р., 04.02.2009р., 01.09.2009р., 28.10.2009р., підготовлені журналістом ОСОБА_5 , ТО «Інакше» студія НСН на замовлення 7 каналу ( ЗАТ РТМК «Тоніс-Центр»), а саме, що :
-Я «…вкрала таку суму грошей»;
-Мною « … гроші виділені державою для потреб правосуддя просто розкрадаються …»;
-Мій злочин «…слід класифікувати як злочин проти народу України…»;
-«Про ці та інші афери пані ОСОБА_3 у компанії чиновних шахраїв …»;
-Обставини, представлені у відео сюжеті телепередачі «Експертиза» від 28.10.2009р. щодо нагородження мене «Орденом ОСОБА_6» такими , що викладені та не відповідають дійсності. Зобов»язати ОСОБА_5 та ЗАТ РТК «Тоніс-Центр» в місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили спростувати на тому ж каналі поширену в телепередачах «Експертиза» від 07.01.2009р., 12.01.2009р., 04.02.2009р., 01.09.2009р., 28.10.2009р, наступним текстом:
-В передачах «Експертиза» від 07.01.2009р., 12.01.2009р., 04.02.2009р., 01.09.2009р., 28.10.2009р викладено неправдиві відомості стосовно начальника ТУ ДСА в Харківській області ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ніяких грошей не крала»;
- «ОСОБА_3 гроші виділені державою для потреб правосуддя не розкрадала»;
-«ОСОБА_3 ніколи не скоювала злочин проти народу України…»;
-«ніяких афер ОСОБА_3 у компанії чиновних шахраїв - не скоювала»;
-«Орденом ОСОБА_6» ОСОБА_3 було нагороджено Указом Президента України від 23 червня 2009 року за визначні заслуги в державній сфері суспільного життя України.
Надати позивачу право на відповідь на тому ж телеканалі щодо спростування поширення про позивача недостовірної інформації. Стягнути на користь позивача солідарно з відповідачів 34 000 грн. моральної шкоди.
Представник відповідача - голови Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що до відому громадян була доведена інформація про порушення кримінальної справи ,обговорювалась ситуація, яка склалась та повідомлялась лише інформація,яка була отримана з Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України . Не всі слова на які вказує позивач були висловленні на її рахунок. Просила відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача на користь відповідача 1 000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідачі - ЗАТ РТМК «Тоніс-Центр», ОСОБА_5 в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, причина неявки невідома, клопотань про відкладення справи не надходило.
Враховуючи, що у справі є достатньо матеріалів про права та обов'язки сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність осіб, які у судове засідання не з”явилися.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, свідка ОСОБА_7, оглянувши в судовому засіданні запис телепередач, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось жодною із сторін, що позивач працює на посаді начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області, є публічною особою.
Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки
політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої
пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
За зверненням фізичних осіб щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів ТУ ДСА України в Харківській області , прокуратурою Харківської області проводилась перевірка, в ході якої постановою від 12.03.2009 року була порушена кримінальна справа по факту внесення службовими особами ТОВ «Инженерные сети» недостовірних даних в офіційні документи за ознаками злочину, передбаченого ст.. 366 ч.1 КК України. Вказаною постановою встановлено , що в 2006-2007рр. службовими особами ТУ ДСА В Харківській обл.. укладено ряд договорів підряду з ТОВ «Химприборсервис» , ТОВ «Инженерные сети» на здійснення поточного ремонту в приміщеннях Люботинського міськсуду Харківської обл., Печенежського райсуду Харківської обл.., Октябрського районного суду м. Харкова. У свою чергу, посадові особи ТОВ «Инженерные сети» уклали з підприємством ТОВ «Атлант-Тех» договір на виконання поточного ремонту Октябрського районного суду м. Харкова . Договір від ТОВ «Атлант-Тех» підписаний ОСОБА_8, який пояснив, що ніякого відношення до зазначеного підприємства немає, зазначений договір не підписував, дане підприємство не засновував та не був його директором. Рішенням Голосіївського райсуду м. Києва позов ОСОБА_8 задоволено частково, статут ТОВ «Атлант-Тех» визнаний недійсним з моменту його реєстрації, тобто 26.12.2006 року.
09 квітня 2009 року постановою ст. слідчого СВ Прокуратури Харківської області порушено кримінальну справу по факту зловживання службовими особами ТУ ДСА України в Харківській області за ознаками злочинів , передбачених ст.. 364 ч.2 КК України .
Оглянутими в судовому засіданні відеоматеріалами передач «Експертиза» встановлено, що відповідачами доведено інформацію,яка надійшла від компетентних органів, оголошено звернення відповідно до якого була розпочата перевірка фінансової діяльності ТУ ДСА України, заслухано коментарі інших осіб, проведений огляд ряду приміщень судів Харкова та Харківської області.
Вказані передачі побудовані, як інтерв'ю , та як пояснила представник відповідача, що відомості її довірителем були отримані з прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України , а тому була відтворена інформація ,яка офіційно отримана її довірителем,який працює на посаді голови Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_4
Відповідно до ч.3 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до частини другої статті 302 ЦК фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке
джерело.
У наведених передачах ,як автор ОСОБА_5 так і ОСОБА_4 постійно посилаються на джерела інформації,яку вони доводять до відому та звертаються до Прокуратури Харківської області ,старшим слідчим СВ якої порушено кримінальну справу по факту зловживання службовими особами ТУ ДСА України в Харківській області за ознаками злочинів , передбачених ст.. 364 ч.2 КК України для отримання роз»ясень чи коментарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Свобода висловлювань, крім фактичних даних, які можна підтвердити, включає також погляди, критику , припущення.
Особа ,що висловила свої погляди, а не факти не може бути зобов'язана доводити їх правдивість.
Таким чином, розповсюджена інформація є критикою позивачки, як посадової особи і не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь , гідність і ділову репутацію або завдають шкоди позивачці, як посадової особи.
Згідно ст..34 Конституції України, ст.. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, визнають за особою право на свободу висловлювати свою думку, що включає в себе свободу дотримуватися своєї думки, свободу одержувати і поширювати інформацію та ідеї.
Проблема забезпечення діяльності судів мала суспільний інтерес та обговорення в суспільстві. Метою передач не було приниження честі, гідності та ділової репутації позивача , а доведення до відому громадськості оціночних суджень відповідачів щодо діяльності позивача , як начальника ТУ ДСА України в Харківській області .
Позивачем не спростовано ті відомості, що доведені до відома громадськості щодо матеріально-технічного стану ряду судів Харківської області, дані факти мали місце та відображені у передачах «Експертиза».
Автор передач , використовуючи мовні засоби, стилістичні фігури, алегорії, скористався гарантованим Конституцією України правом на свободу вираження думок. Форма вираження думок автора, стиль передач - є гарантованим правом автора.
Позивач ОСОБА_3 є публічною особою, займає посаду начальника ТУ ДСА України Харківській області та є відкритою для критики та повинна бути готова до неї, нести тягар особливої , підвищеної цікавості до її діяльності.
Критична оцінка певних фактів і недоліків ,думки та судження, критичні рецензії діяльності позивача не можуть бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
Також, суд враховує ч.3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до якого ,якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування
безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Суду не надано доказів, що позивач скористалась наданим таким їй правом відповіді щодо власного тлумачення справи.
Крім того, посилання представника позивача, що відповідач ОСОБА_4 та судді Апеляційного суду Харківської області не мали підстав для звернення до правоохоронних органів щодо проведення перевірки, тому що їх діяльність не пов»язана з ТУ ДСА України , є неприйнятними , оскільки до повноважень правоохоронних органів відноситься реагування на вчинення злочинів та проведення перевірки дотримання законності . Суду не надано доказів, що дії працівників правоохоронних органів з цих підстав визнані незаконними та відповідно постанова про порушення кримінальної справи скасована.
За змістом ч.4 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та посадовою особою як позивачем, суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації.
Умислом журналіста чи службових осіб засобу масової інформації у ч.4 вказаного закону визначено таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні не здобуто підстав для задоволення позову ОСОБА_3 щодо захисту честі , гідності та ділової репутації, а у зв»язку з цим і стягнення моральної шкоди ,оскільки частина наведеної у телепередачах «Експертиза» інформація надана правоохоронними органами , а інша - є оціночними судженнями відповідачів.
Що стосується клопотання представника відповідача на відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн., то суду не надано розрахунку вказаних витрат відповідно до Постанови КМУ № 590 від 27.04.2006 року « Про граничні розміри компенсації витрат пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, порядок їх компенсації за рахунок держави», а тому відсутні підстави для стягнення такої суми.
Пояснення свідка ОСОБА_7 не можуть бути приймаюті, оскільки останній не приймав участі у згаданих вище передачах.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 28,34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини Постановою Пленуму ВСУ України № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» ,Законом України «Про інформацію», ст. ст. 10,11,60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Ж.В.Кузіна