25 вересня 2015 року справа № 823/3454/15
12 год. 54 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коваленка В.І.,
за участю секретаря - Савости С.В.,
за участю представників:
позивача - Капаца П.Г., Кирмана О.Д. за довіреностями, директора Дрінясова О.В.,
відповідача - Білоуса В.Ю. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд" до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юні-Трейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить:
- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах №0000161504 від 18.08.2015р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100 139 грн. та №0000171504 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 81 189 грн. та штрафних санкцій у розмірі 20 297 грн.;
- зобов'язати ДПІ у м. Черкасах в порядку п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України подати до казначейського органу висновок на суму 81 189 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентом ТОВ «Сістем Технолоджи М» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом.
За вказаних обставин позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що позивачем завищено суму податкового кредиту за травень 2015 року у розмірі 106 253 грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у розмірі 100 139 грн., занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 6 114 грн. та завищено суму заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за травень 2015 року у розмірі 81189 грн. по правовідносинах з ТОВ «Сістем Технолоджи М», у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 32654168, зареєстровано 21.10.2003р., перебуває на обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 326541623014.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника за травень 2015 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №4782/23-01-15-0408/32654168 від 11.08.2015р. (далі по тексту - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем пунктів 198., 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за травень 2015 року у розмірі 106 253 грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у розмірі 100 139 грн., занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 6 114 грн. та завищено суму ПДВ заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за травень 2015 року у розмірі 81189 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000161504 від 18.08.2015р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 100 139 грн.; №0000171504 від 18.08.2015р., яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 81 189 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 20 297 грн.
Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, що передбачено п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між ТОВ «Сістем Технолоджи М» та позивачем укладено договір №19 від 15.05.2015р. за умовами якого ТОВ «Сістем Технолоджи М» зобов'язалось передати у власність позивачу 36 комплектів запасних частин до печі-автомату А2-ОВА, а позивач оплатити їх вартість.
За умовами договору розрахунки між сторонами за кожну партію здійснюються покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Підставою для розрахунків є поставка товару та переданий по факсу рахунок продавця на товар, по якому покупець зобов'язаний здійснити розрахунок протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Відвантаження товару здійснюється по усній заявці покупця. Строк готовності відвантаження товару продавцем визначається протягом 20 днів з дня підписання договору. Кожна партія товару, що постачається супроводжується наступними документами: накладні, податкові накладні, специфікація, товаротранспортні накладні. Перехід права власності на товар здійснюється в момент отримання товару уповноваженим представником покупця шляхом підписання ним накладних. Відпуск товару здійснюється на протязі 1-го робочого дня з моменту письмового чи усного узгодження дати відвантаження. Поставка товару здійснюється замовленим транспортом або «експрес» поштою за рахунок продавця. Передача товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця.
На підтвердження виконання зобов'язань за вказаним договором ТОВ «Сістем Технолоджи М» сторонами підписано видаткову накладну №1629 від 18.05.2015р., яка містить назву, кількість, ціну товарів, загальну їх вартість 637 515 грн. 36 коп. та суму ПДВ 106 252 грн. 56 коп., яка включена до вартості.
В судовому засіданні встановлено, що Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Сістем Технолоджи М» зареєструвало податкову накладну №1185 від 18.05.2015р., яка містить усі необхідні реквізити.
Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру податкових накладних та до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за травень 2015 року.
Станом на час проведення перевірки позивачем повністю оплачено вартість придбаних товарів за вказаним договором в сумі 637 515 грн. 36 коп., що підтверджується відомостями, які містяться у платіжному дорученні №1335 від 25.05.2015р.
Відповідач стверджує, що для підтвердження перевезення товару від постачальника позивачем надано експрес-накладну ТОВ «Нова пошта» №59000110074888 від 16.05.2015 року в якій зазначено загальну вартість робіт (послуг) з ПДВ в сумі 965 грн. Згідно даної експрес-накладної: місто-відправник Мелітополь; назва відправника - ТОВ «Сістем Технолоджи М»; контактна особа від відправника не вказана, лише зазначений номер мобільного телефону. Місто одержувач - Черкаси; назва одержувача - ТОВ «Юні-Трейд»; адреса доставки - м. Черкаси, вул. Благовіса 269/105. Інформація про вантаж: фактична вага - 846 кг., оголошена вартість - 500 грн.
Відповідач зазначає, що відповідно до внутрішніх правил здійснення перевезень ТОВ «Нова пошта» при відправленні ТМЦ з оголошеною вартістю понад 1000 грн. є обов'язкове пред'явлення документів, що посвідчують особу відправника (паспорт, тощо). Отже, у разі оголошення реальної вартості обладнання (згідно податкової накладної від 18.05.2015 №1185 - 637515,36 грн. в т.ч. ПДВ) необхідно зазначати фізичну особу, яка від імені відправника оформлювала відвантаження ТМЦ.
Суд критично оцінює такі доводи контролюючого органу, оскільки умовами вищевказаного договору передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Тобто, саме продавець товару повинен забезпечити його доставку. Отже позивач не задіяний у процесі транспортування товару та не повинен перевіряти належність повноважень особи на відправку товару від імені продавця. Суд наголошує, що приймання товару за умовами договору здійснюється на складі покупця, тобто позивач перевіряє товар після його прибуття і у разі відсутності заперечень щодо якості підписує видаткову накладну, що засвідчує прийняття товару за кількістю та якістю.
Суд зазначає, що посилання податкового органу на відібрані оперативним управлінням ГУ ДФС у Черкаській області письмові пояснення директора ТОВ «Сістем Технолоджи М» про те, що він не брав участі у здійсненні господарської діяльності, - не є належним доказом у справі, з огляду на таке.
Відповідачем не надано в судове засідання вироку суду, яким встановлено укладення договорів між позивачем та ТОВ «Сістем Технолоджи М» з метою, яка порушує публічний порядок, не встановлено вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданого договору з боку позивача.
Податковим органом не надано жодних доказів протиправної діяльності позивача, спрямованої на отримання податкової вигоди або наявності змови пов'язаної із здійсненням господарських операцій з контрагентом ТОВ «Сістем Технолоджи М», з метою зменшення податкових зобов'язань.
Суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Сістем Технолоджи М», останнє не було визнано банкрутом, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.
Суд звертає увагу, що позивач використав придбані товари у власній господарській діяльності.
Так, запасні частини до печі-автомату А2-ОВА, реалізовані позивачем литовському підприємству «VIKEDA» на підставі контракту №15-5 від 15.05.2015р. За умовами контракту вартість одного комплекту запасних частин до печі-автомату А2-ОВА становила 800 євро, а загальна сума товару по контракту складала 28800 євро (36 комплектів).
Транспортування товару підтверджується відомостями, які містяться у міжнародній товарно-транспортній накладній №068455 від 22.05.2015р. Експорт товару підтверджується відомостями, які містяться у декларації №90206000/0/2015/003250 від 22.05.15р.
Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сістем Технолоджи М».
На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.
Посилання відповідача на відсутність у названого постачальника можливості для виконання постави товарів в силу відсутності доказів придбання товарів у третіх осіб також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій.
Позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.
У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень.
Представник відповідача в судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою визнання їх протиправними та скасування.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача в порядку п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України подати до казначейського органу висновок на суму 81 189 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Виходячи з положень пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
У відповідності до пункту 200.15 у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що після набрання судовим рішенням суду законної сили про скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень у платника податків виникне право на заявлене бюджетне відшкодування, а відповідача - обов'язок надання відповідного висновку щодо бюджетного відшкодування. У разі відмови контролюючого органу у п'ятиденний строк добровільно виконати вказаний обов'язок у позивача виникне право на звернення до суду з позовом про визнання такої відмови неправомірною.
Зважаючи, що вказані правовідносини не виникли, суд вважає, що позбавлений можливості вирішувати спір на майбутнє, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 403 грн. 25 коп., враховуючи, що в задоволенні немайнових вимог позивачу відмовлено, сума судового збору в розмірі 73 грн. 08 коп., яка підлягала сплаті не момент подання позову, поверненню не підлягає. В той же час сума судового збору в розмірі 330 грн. 17 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки майнові вимоги позивача задоволено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області №0000161504 від 18.08.2015р. та №0000171504 від 18.08.2015р.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юні-Трейд" судовий збір у розмірі 330 (триста тридцять) грн. 17 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Коваленко
Повний текст постанови виготовлений 30.09.2015р.