29 вересня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3321/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Гайдука С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 18.09.2015 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області та просить:
визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 01.03.2015 по 28.03.2015 включно, відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 30.06.2015 включно, відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її заробітної плати за період з 01.03.2015 по 28.03.2015 включно, відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014), та за період з 29.03.2015 по 30.06.2015 включно, відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), та виплатити її у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за вислугу років, доплата за ранг, тощо).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до наказу від 06.03.2012 № 21-ОС позивач до 30.06.2015 працювала в Новозаводському районному суді м. Чернігова на посаді секретаря судового засідання. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 88-р посада секретаря судового засідання віднесена до 6-ї категорії посад державних службовців.
26.10.2014 внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яку доповнено абзацом другим, в якому зазначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. 28.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції. Згідно з ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Відповідно до п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом, необхідно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Однак, відповідачем за період з 01.03.2015 по 28.03.2015 виплачено заробітну плату без врахування ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 30.06.2015 без врахування положень ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»). Таким чином, адміністративний позов має бути задоволений.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надіслала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та розглядати справу за його відсутності. Пояснив, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в частині фінансової діяльності керується Конституцією і законами України та іншими нормативно-правовими актами, положенням про ТУ ДСА України у Чернігівській області. Відповідно до Бюджетного кодексу України відповідач є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а тому може здійснювати видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Крім того, забороняється без внесення змін до Закону про Держбюджет збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків. Крім того, ТУ ДСА України у Чернігівській області не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача, а отже і не повинен був його здійснювати. Виходячи з наведених вище підстав, відповідач діяв в межах закону, його дії є правомірними, оскільки до внесення відповідних змін до нормативно-правових актів, застосовуються розміри посадових окладів передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Новозаводському районному суді м. Чернігова в період з 06.03.2012 по 30.06.2015 на посаді секретаря судового засідання, що підтверджується трудовою книжкою (а.с. 15-16).
Відповідно до розрахункових листів, посадовий оклад позивача за період березнь-червень 2015 року складав 1218,00 грн. (а.с. 14).
Даючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої ст. 4 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел.
Статтею 5 цього Закону України визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Стаття 13 Закону України «Про оплату праці» визначає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положеннями статті 51 Бюджетного Кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Таким чином, Кабінет Міністрів України при визначенні розміру заробітної плати працівників бюджетних установ, у тому числі працівників апарату суду, повинен виходити з обсягів витрат на оплату праці, затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови), згідно якої розмір посадового окладу помічника судді складає 607,00 грн.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становить 1 218,00 грн. Такий же розмір заробітної плати встановлено і на 2015 рік.
Відповідно до ч.1 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч.1 статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Відповідно до п.п.59 п.5 Розділу XII Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, частину першу вищевказаної статті було доповнено абзацом другим такого змісту: «При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».
Вищевказаний Закон України «Про прокуратуру» набрав чинності з дня 26 жовтня 2014 року.
Водночас, згідно п.п.2 п.13 Розділу XIIІ Закону України «Про прокуратуру», Кабінету Міністрів України доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України. Тому, ТУ ДСА України в Чернігівській області може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці.
З аналізу наведеного, суд зазначає, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.
З метою уникнення законодавчої колізії пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" було виключено посилання на конкретні статті діючого Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а також установлено, що норми і положення частини першої статті 144 вищезазначеного Закону застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Між тим, згідно положень статей 142, 143 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України. Тому, територіальне управління Державної судової адміністрації може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці.
Відповідно до ч.1,2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 51 зазначеного Кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Наведене свідчить про відсутність можливості з боку відповідача виплачувати заробітну плату у розмірі, визначеному абз.2 ч.1 статі 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Таким чином, суд вважає, що здійснення нарахування та виплати заробітної плати позивачу виходячи з розміру посадового окладу в 1 218,00 грн. здійснено відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів, зокрема Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
У рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. А тому зміна механізму нарахування соціальних виплат повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Враховуючи вищевикладене, до внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін, відповідачем правомірно застосовуються розміри посадових окладів, передбачені додатками 45- 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна