ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 жовтня 2011 року № 2а-11311/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доСвятошинського районного управління ГУ МВС України в м. Києві
проскасуваня рішення,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення № 48 Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16.07.2011 про видворення за межі України.
Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи, а відтак дана адміністративна справа відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.07.2011 Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві прийнято рішення про видворення з України, яким на підставі ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»видворено громадянку Таджикистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України, а також заборонено їй подальший в'їзд на територію України до 16.07.2016.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо: він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання; він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк; його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку; під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону; він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними.
Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо: його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Як видно з матеріалів справи, громадянка Таджикистану ОСОБА_1 06.04.2008 приїхала на територію Україна для тимчасового проживання та працевлаштування на території України.
Під час перебування на території України позивач зареєструвалась як фізична особа-підприємець та отримала патент на зайняття торговельною діяльністю, а 07.07.2011 Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві її було продовжено термін перебування на території України до 04.10.2011, про що було зроблено відповідний запис у паспорті.
З матеріалів справи видно, що підставою для прийняття спірного рішення про видворення від 16.07.2011 стало складення Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві адміністративних протоколів від 09.09.2010 за ст. 204 КУпАП, від 09.02.2011 за ст. 203 КУпАП та від 09.07.2011 за ст. 203 КУпАП.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Незважаючи на неодноразову вимогу суду та всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано жодних доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 203 та 204 КУпАП, натомість відповідно до довідки Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 09.02.2011 позивач за адміністративні правопорушення не затримувалась.
Крім того, суд звертає увагу Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві на те, що у спірному рішенні про видворення ОСОБА_1 вказується на її прибуття на територію України 06.04.2011, що не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 30.10.2008 та торговим патентом від 08.02.2010, копії яких залучені до матеріалів справи, а також суперечить твердженню самого відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі протоколів про адміністративні правопорушення від 09.09.2010 та 09.02.2011.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів існування встановлених ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»підстав для видворення громадянки Таджикистану ОСОБА_1 за межі території України.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
При цьому, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
За таких умов, суд вважає за необхідне захистити порушені права ОСОБА_1 шляхом скасування рішення № 48 Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16.07.2011 про видворення її за межі України.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення № 48 Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16.07.2011 про видворення ОСОБА_1 за межі України.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.С. Пащенко